Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україн

Як свідчить статистика, сьогодні українська економіка розвивається прискореними темпами. Посилення адресності державної допомоги малозабезпеченим визначено пріоритетним напрямом соціальної політики та стратегії подолання бідності. Завдяки турботі держави, сімейні бюджети майже трьох мільйонів найменш захищених громадян України поповнюються завдяки тим видам державної соціальної допомоги, які пов'язані з народженням та доглядом за дітьми [27, с.51].

Сутність і завдання цих соціальних допомог після 1996 року дещо змінились.

Так, завданням державної соціальної допомоги стало полегшити матеріальний стан людей, які опинилися у скрутному матеріальному становищі, незалежно від їхньої трудової діяльності.

Соціальна допомога по суті стала відрізнятись від соціального страхування. Для отримання виплат по соціальному страхуванню єдиною умовою було те, щоб людина була застрахована.

На даний час, одноразова допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку віднесені до категорії державних, що забезпечуються незалежно від участі в системі спеціального соціального страхування.

Так, одноразова допомога при народженні дитини надається відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. застрахованій та відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” не застрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну).

Застрахованій особі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку, допомога при народженні дитини надається, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.

Допомога при народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше подвійного розміру встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

Одноразова допомога при народженні дитини незастрахованій особі надавалась у подвійному розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

Розглянемо динаміку розміру цих виплат за останні шість років:

Як вже зазначалось в цій роботі, з середини 2005 року одноразова допомога при народженні дитини склала 8500 грн.

В той же час, за повідомленням прес-служби Міністерства фінансів України від 27 вересня 2007 р. у 2008 році державна допомога дітям і сім'ям з дітьми повинна істотно посилитись.

Так, видатки на виплату допомог сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям на 2008 рік планується збільшити у порівнянні з нинішнім роком на 2,1 млрд. грн або на 20,2%.

Вже у перші роки життя державну підтримку гарантовано одержить кожна дитина. Держбюджетом передбачається підвищення розмірів соціальних гарантій при народженні першої дитини - до 11 тис. 700 гривень, другої - до 25 тис. гривень, третьої і наступної дитини - до 50 тис. гривень.

Частину коштів планується виплачувати одноразово, а решту поетапно, що дозволить рівномірно розподілити їх використання на дітей та підвищить їх ефективність.

Водночас, Уряд попіклувався про інші аспекти життя сім'ї. Так, у наступному році планується збільшення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до зростання встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для малозабезпечених сімей розмір такої допомоги становитиме з початку року - до 301 грн., на кінець року - до 313 грн.

Зазначене може вплинути на певні економічні процеси, а тому потребує ретельного вивчення та нового правового регулювання.

Основним же досягненням українського законодавства залишається те, що право на допомогу при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має як застрахована, так і не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Зазначені допомоги повинні й надалі надаватись застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період лікарняного та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Серед певних проблемних питань, на фоні спрощення процедури виплат на дітей, сьогодні фахівці відмічають зміну розпорядників відповідних коштів.

Так, з початку 2007 року всі мами - як застраховані, так і не застраховані - перейшли на обслуговування в органи праці та соціального захисту. Таким чином виникла доцільність механізм виплат зробити універсальним, скоротити перелік необхідних для отримання допомог документів [45, с. 59].

Саме на це була спрямована прийнята 11 липня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 р. № 13”.

Відповідно до вказаної постанови КМУ для того, щоб отримати одноразову виплату при народженні дитини у розмірі восьми з половиною тисяч, і застрахованим, і незастрахованим особам потрібно подати уніфікований комплект з трьох документів. А саме:

- заяву про призначення допомоги,

- копію свідоцтва про народження дитини,

- довідку з державного органу реєстрації актів цивільного стану для призначення одноразової допомоги при народженні дитини.

Усиновителі та опікуни, крім перерахованих документів, надають ще копію рішення про усиновлення чи встановлення опіки.

Раніше цей перелік був значно ширший і незастраховані матері повинні були також надати копії трудових книжок обох батьків, довідку з місця служби чи навчання, довідку про склад сім'ї з ЖЕКу.

Новий порядок, крім іншого, суттєво полегшив отримання допомоги на дітей жінкам, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.

По-перше, він фактично прирівняв всіх жінок-підприємців, котрі не платили внески на соціальне страхування, до непрацюючих жінок. Це означає, що тепер їм для призначення одноразової допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також у зв'язку з вагітністю та пологами не потрібно припиняти підприємницьку діяльність.

По-друге, при призначенні другого виду допомоги - по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - жінкам-підприємцям, які працювали на єдиному податку, не потрібно брати довідку про реєстрацію у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Більше того, жінок, які у період догляду за дитиною до трьох років не ведуть підприємницької діяльності і не платять внески у Фонд соцстраху, також прирівняли до непрацюючих. Тобто, вони стали отримувати цей вид допомоги як незастраховані матері.

Ще одна досить важлива зміна - самозайнятим жінкам (адвокатам, нотаріусам, творчим працівникам і тому подібне), які сплачували внески на соціальне страхування добровільно, тепер при призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не доведеться надавати розпорядження виконавчої дирекції Фонду соцстраху за місцем їх обліку. Потрібна лише довідка про сплату внесків до Фонду соцстраху на момент звернення за допомогою.

Також всім незастрахованим матерям при призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не потрібно пред'являти довідку із ЖЕКу про склад сім'ї.

Застрахованим особам, які будуть фактично доглядати за малюком (один з батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), потрібно подати заяву про призначення такого виду допомоги та наказ роботодавця про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Суб'єкти підприємницької діяльності - платники єдиного податку - додатково надають довідку про сплату єдиного податку з податкової служби. А ті, хто був добровільно застрахований і платив внески, - вже згадувану довідку про сплату внесків до Фонду соцстраху на момент звернення за допомогою [48, с. 62].

Незастрахованим особам потрібно подати наступні документи:

- заяву,

- копію свідоцтва про народження дитини,

- виписку з наказу за місцем служби про надання відпустки (це - для військовослужбовців),

- довідку з місця роботи (для тих, хто навчається),

- копію трудової книжки матері (батька, усиновителя, опікуна, іншої особи, яка фактично буде доглядати дитину),

- довідку про те, що громадянин не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності,

- довідку про те, що особа стоїть на обліку у центрі зайнятості і про те, що виплата допомоги по безробіттю припинена.

Також особам, які звільнені з підприємства у зв'язку з його ліквідацією, потрібно надати відповідну довідку ліквідаційної комісії.

Усиновителі та опікуни, крім перерахованих документів, надають копію рішення про усиновлення та встановлення опіки.

Розмір цієї допомоги, як і раніше, буде залежати від прожиткового мінімуму і доходу сім'ї. Тобто, вона складає різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу.

Так, наприклад, у квітні 2007 року прожитковий мінімум збільшився до 561 гривні, 50 відсотків його розміру - це 280 гривень 50 копійок. Але в будь-якому випадку ця допомога незастрахованим особам не може бути більша 90 гривень, а застрахованим - не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з квітня - 129,03 грн).

Для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що перевищує мінімальну гарантовану суму, додатково потрібно заповнювати декларацію про доходи та майновий стан сім'ї, а також надати довідки про доходи сім'ї за попередні шість місяців.

До речі, у жовтні 2007 року року, у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 561 до 568 гривень, ця сума допомоги повинна підвищитись.

Таким чином, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням та допомоги на дітей одиноким матерям перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум.

Необхідно зазначити, що раніше основні ускладнення виникали в питаннях переоформлення виплат державних соціальних допомог та їх виплат в разі смерті одержувача. На даний час вони також вирішені.

Так, переоформлення допомоги на іншу працездатну особу, яка не отримує пенсії і не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснюється згідно з письмовою заявою на підставі довідки з місця роботи, служби, навчання особи, яка одержувала допомогу, про те, що вона вийшла на роботу, службу, навчання до закінчення терміну відпустки по догляду за дитиною і виплату зазначеної допомоги їй припинено

В свою чергу, призначені суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, на дітей одиноким матерям, недоодержані у зв'язку із смертю одержувача, виплачуються членам сім'ї померлого, які проживали разом з ним на день його смерті або опікуну (піклувальнику). Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше ніж протягом трьох місяців після смерті.

Не дивлячись на постійне вдосконалення механізмів призначення та виплат допомог сімям з дітьми, на праткиці виявляються певні труднощі в термінах їх оформлення. Це говорить про необхідність подальшої зміни принципів їх надання.

На сьогоднішній час система виплат державних соціальних допомог спрямована на поліпшення матеріального забезпечення соціально вразливих верств населення, подолання бідності та зниження ступеня розшарування суспільства за рівнем доходів.

Станом на 01 січня 2007 року в Україні цією системою було охоплено близько 3 млн. чоловік.

У 2005-2006 роках значно підвищився рівень державних соціальних гарантій населенню, зокрема збуло збільшено в 11,7 рази розмір одноразової допомоги при народженні дитини, більш ніж у 2 рази -- державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам [59, с. 57].

Водночас фахівці відмічають, що рівень бідності населення в Україні, передусім серед сімей з дітьми, родин, в яких є непрацездатні або непрацюючі особи працездатного віку, свідчить про недостатню ефективність існуючої системи державної підтримки соціально вразливих верств населення. Так, наприклад:

1. Встановлені розміри державної соціальної допомоги окремим категоріям громадян не завжди відповідають фактичним потребам в соціальній підтримці більшості сімей.

2. Окремі види соціальної допомоги дотепер надаються без урахування доходів отримувачів.

3. Відсутні системи оцінювання впливу надання державної соціальної допомоги населенню на подолання бідності та інформаційна база даних про потенційних отримувачів такої допомоги. Разом із тим тільки третина сімей, охоплених програмами державної соціальної допомоги, віднесена до бідних.

Таким чином, потребують удосконалення існуючі підходи до оцінки рівня бідності.

Повинна бути активізована робота державних соціальних інспекторів, спрямована виключно на виконання контрольних та дозвільних функцій щодо отримання державної соціальної підтримки, а не на допомогу соціально вразливим чи неблагополучним родинам та виявлення їх реальних потреб у такій допомозі.

Процедура призначення окремих видів державної соціальної допомоги є невиправдано складною, потребує від громадян значних витрат часу та енергії на збирання і подання численних довідок та документів. У більшості місцевих органів праці та соціального захисту населення не створено належних умов для прийому громадян, не забезпечено безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Необхідно відзначити й те, що рівень поінформованості населення щодо можливості отримання державної соціальної допомоги є недостатнім.

Такий стан у сфері надання державної соціальної допомоги зумовлює необхідність розроблення Основних напрямів вдосконалення системи соціальних виплат населенню (далі -- Основні напрями), спрямованих на забезпечення реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.

Метою Основних напрямів повинно вдосконалення системи соціальних виплат, спрямованих на посилення соціального захисту соціально вразливих верств населення, спрощення процедур надання державної соціальної допомоги. Зокрема і одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Реалізація таких Основних напрямів сприятиме зменшенню масштабів і глибини бідності, посиленню адресності та збільшенню розмірів державної соціальної допомоги, підвищенню ефективності , використання коштів, які спрямовуються на ці цілі, забезпеченню широкого доступу громадян до інформації з питань соціального захисту населення, створенню сучасної матеріальної бази та відповідного інформаційного і кадрового забезпечення для отримання . населенням усіх видів державної соціальної допомоги за єдиною заявою.

Основними напрямами такої програми повинні стати:

1) удосконалення моніторингу системи соціальних виплат, спрямованих на подолання бідності, шляхом:

визначення конкретних цілей, завдань та показників виконання бюджетних програм соціального захисту населення; запровадження нових методологічних підходів до визначення показників бідності;

забезпечення проведення оцінки і моніторингу ефективності системи державної соціальної допомоги;

2) впорядкування видів державної соціальної допомоги, здійснення заходів щодо посилення адресності соціальної підтримки окремих груп населення з урахуванням матеріального стану та умов проживання сім'ї, а саме:

визначення важливим принципом адресного спрямування державної підтримки орієнтацію на сім'ю, забезпечення її життєвих потреб з урахуванням вимог законодавства щодо сімейного обов'язку утримання тих членів сім'ї, які потребують матеріальної допомоги чи опинились у скрутних життєвих обставинах;

запровадження економічно обґрунтованих критеріїв визначення права на отримання державної соціальної допомоги, в тому числі оцінки майнового стану сім'ї;

заохочення громадян до активної життєвої позиції та прагнення підвищити рівень життя своєї сім'ї власними зусиллями; підвищення розмірів усіх видів державної соціальної допомоги до рівня прожиткового мінімуму відповідних соціальних, і демографічних груп населення;

3) спрощення процедур призначення всіх видів державної соціальної допомоги через застосування:

принципу призначення усіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;

мережі консультаційних служб із залученням громадських організацій з метою широкого інформування громадян про їх права і обов'язки у сфері надання державної соціальної допомоги;

сучасних інформаційних технологій для дистанційного консультування громадян, визначення права особи на державну соціальну допомогу та призначення такої допомоги;

принципу довіри до наданої особою інформації про свій майновий стан та покладання функції доведення недостовірності такої інформації на органи державної влади;

4) запровадження нової прогресивної технології прийому громадян в органах праці та соціального захисту населення за принципом "єдиного вікна", що забезпечить їх обслуговування на якісно новому рівні, шляхом:

- застосування інтегрованого підходу до надання усіх видів державної соціальної допомоги, на які особа має право;

- формування інформаційної бази про отримувачів та потенційних отримувачів державної соціальної допомоги;

- забезпечення ефективного використання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, передбачених на виконання програм соціального захисту населення;

- підвищення ефективності роботи спеціалістів органів праці та соціального захисту населення;

5) удосконалення інституту державних соціальних інспекторів через:

- визначення однією з основних функцій державних соціальних інспекторів здійснення соціального супроводу найбільш соціально вразливих чи неблагополучних сімей;

- збільшення чисельності державних соціальних інспекторів з урахуванням нормативів соціального обслуговування сімей; навчання державних соціальних інспекторів основ психології та соціальної роботи; поліпшення організаційного, кадрового та матеріально-технічного забезпечення роботи державних соціальних інспекторів;

6) модернізація інформаційних і комунікаційних технологій та удосконалення зв'язків з громадськістю через:

- створення сучасної технічної бази та розвиток інформаційно-аналітичної системи органів праці та соціального захисту населення;

- формування єдиної бази даних отримувачів державної соціальної допомоги та Єдиного реєстру осіб, які мають право на пільги, інтегрованих з базами даних (реєстрами) Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України, державної служби зайнятості, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, державних органів реєстрації актів цивільного стану, створення відповідних загальнодержавних мереж;

- впровадження інтегрованих програмних продуктів для надання всіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;

- застосування сучасних соціально-інформаційних технологій для врахування громадської думки щодо існуючих і нових соціальних програм; формування сучасної інформаційної системи з метою запровадження пластикової чи іншого виду картки (соціального паспорта особи);

7) створення сучасної розгалуженої постійно діючої системи навчання і підвищення кваліфікації працівників органів праці та соціального захисту населення, що сприятиме підвищенню якості обслуговування населення; та запровадження сучасної системи управління персоналом;

8) впровадження Міжнародного досвіду використання сучасних соціальних технологій та методів роботи, у тому числі розвиток благодійництва у сфері надання соціальної допомоги соціально вразливим верствам населення.

Ці Основні напрями можуть реалізуватись завдяки затвердження Указом Президента України та подальшою реалізацією Кабінетом Міністрів України через відповідну постанову заходів з реалізації "Основних напрямів на центральному та місцевому рівнях, розроблення і прийняття законів та інших нормативно-правових актів з питань удосконалення системи соціальних виплат населенню”.

Необхідно запровадити експерименти з реалізації окремих Основних напрямів для визначення найбільш ефективних механізмів надання державної соціальної допомоги.

Згодом, потрібно широкомасштабне здійснення заходів у системі органів праці та соціального захисту населення (впровадження єдиної технології прийому громадян, інформування громадськості з питань діючої системи державної соціальної допомоги, технічне переоснащення зазначеної системи, модернізація інформаційних і комунікаційних технологій," перенавчання та атестація персоналу). На цьому етапі потрібно здійснити посилення адресного підходу до надання державної соціальної допомоги, перш за все бідним сім'ям та найбільш соціально вразливим верствам населення.

Фінансове забезпечення реалізації таких Основних напрямів повинно здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Необхідно також врахувати ті позитивні приклади, які останнім часом запровадили органи влади в місті Києві.

Так, наприклад, крім державної адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення Києва міською державною адміністрацією в рамках загальноміської комплексної програми “Турбота” надається матеріальна допомога, яка носить систематичний або одноразовий характер. Так, відповідно до розпорядження Київської державної адміністрації від 05 лютого 2004 р. надається одноразова матеріальна допомога малозабезпеченим сім'ям у розмірі 1000 гривень на кожну дитину, народжену в Києві з 01 січня 2004 р. Така допомога призначається управліннями праці та соціального захисту районних державних адміністрацій додатково до державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Необхідно на нормативному рівні закріпити механізми реалізації аналогічних програм органами місцевого самоврядування у всій Україні.

Проведене в цій роботі дослідження дає підстави стверджувати, що соціально-економічна ситуація, яка склалася на сучасному етапі розвитку України, кризові явища у сфері економіки і фінансів зумовлюють необхідність подальшого вдосконалення механізмів обчислення та виплати державних допомог сісмям з дітьми, серед яких основне місце займають:

1) одноразова допомога при народженні дитини;

2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Основним досягненням українського законодавства стало те, що вказані допомоги надаються особам, як застрахованим, та к і не застрахованим в системі загальнообов'язкового соціального страхування.

Так, одноразова допомога при народженні дитини надається відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. застрахованій та відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, який набув чинності в новій редакції з 1 січня 2002 року, не застрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну).

Згідно із встановленими правилами одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну або усиновителю незалежно від його занятості та віку.

При народженні дитини перша сума виплачується у 9 кратному розмірі прожиткового мінімуму, а решта суми протягом наступних 12 місяців.

Якщо усиновлено чи народжено 2 чи більше дітей, то допомога надається на кожну дитину.

Контроль за цільовим використанням допомоги здійснюється соціальними органами праці та соціального захисту населення разом з відділами у справах сім'ї, дітей та молоді і органами опіки та піклування шляхом проведення моніторингу виплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремих сімей. Виплату допомоги може бути поновлено.

Допомога при народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше подвійного розміру встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць. На сьогоднішній час її розмір складає 8500 грн.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має як застрахована, так і не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Зазначена допомога надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

В цілому, можна говорити про те, що законодавством України вдосконалена система призначення та виплат, розглянутих в даній роботі державних соціальних допомог.

Є беззаперечним те, що наpодження дитини пpизводить до значних матеpiальних витpат на її утpимання, до чого сiм'я не завжди готова і психологiчно, особливо молода та з невисокими доходами. З метою часткового вiдшкодування витpат на новонаpоджену дитину, деpжава, яка заiнтеpесована у позитивнiй демогpафiчнiй ситуацiї, повинна постійно вдосконалювати механізми соціального захисту сімей з дітьми.

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. - К., 1996 р.

2. Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" від 16 листопада 2000 року // Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- № 1. -- Ст. 2.

3. Конвенція про права дитини / Збірн. документів. -- Львів: Оксарт, 1995. -- С.29-49.

4. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" від 4 листопада 2004 року // Відомості Верховної Ради України. -- 2005. -- № 12 -- Ст. 128.

5. Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” від 01 червня 2000 року № 2014-III // Відомості Верховної Ради України. -- 2000. -- №50. -- Ст. 367.

6. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 року № 2240-III // Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- №14. -- Ст.71.

7. Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 22 березня 2001 року № 2811-XII //Відомості Верховної ради України. -- 2001. -- №20. -- Ст.102.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №751 “Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми” // Урядовий кур'єр. - січень 2002 р. - № 4

9. Порядок надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України 30 квітня 2002 року №226/293/169 // Офіційний вісник України. -- 2002. -- №24. -- Ст. 92

Спеціальна література:

10. Азарова Е.Г., Сазонов В.С. Пособия многодетным и одиноким матерям и на детей малообеспеченным семьям. - М.: ЮЛ, 1979. -- 128 с.

11. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: Учебник. -М.: ЮЛ, 1987. -- 352 с.

12. Безугла Я.І. Актуальні проблеми соціального забезпечення і захисту в Україні //Проблеми соціального захисту в Україні: Матеріали наук. - практ. конф. 20-21 червня 2001 р. - Чернігів, 1996. - с. 6-14.

13. Богданов С. Соціальний захист інвалідів: український та польський досвід - К. Видавництво Соломії Павличко "Основи". 2002. -- 120 с.

14. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення. Навчальний посібник. - К., 2004. -- 266 с.

15. Бондарчук К. Забезпечення трудової зайнятості інвалідів в Україні: стан проблеми та перспективи // Соціальний захист. -- 2004. -- №1-- Ст.21-26.

16. Борецька Н. П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. -- К.: Ін Юре., 2005. -- 136 с.

17. Вірич О. Створити суспільство рівних можливостей //Соціальний захист. -- 2001. -- №12. -- Ст.34-36.

18. Ганслi Теренс М. Соцiальна полiтика та соцiальне забезпечення за ринкової економiки. - К.:Либідь, 2005. -- 218 с.

19. Грачев Л. Программа социальной работы с семьями, имеющими детей-инвалидов.- М.: Атика,1992. -- 316 с.

20. Зайцева З., Іванова І. Особливості функціонування сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами // Виховання дітей з особливими потребами в сім'ї. - К., 1998. -- 59 с.

21. Иванова Р.И. Понятие и социально-правовая природа пособий как вида социального обеспечения. В кн.: "Социальное обеспечение в СССР за 60 лет". - М.: Труды ВЮЗИ. 1980. -- 145 с.

22. Иванова Р.И., Тарасова В.А. Пособия по социальному обеспечению. -М., 1977. -- 80 с.

23. Иванова Р.И., Тарасова В.А. Пособия по социальному обеспечению. - М.: ЮЛ., 1977. -- 49 с.

24. Іванова І. Соціально-психологічні проблеми дітей-інвалідів. - К., 2000. -- 152 с.

25. Капська Л. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. - К., 2001. -- 72 с.

26. Качан Л. Соціальний захист дітей-інвалідів в Україні //Соціальний захист. - 2000 - №7. -- 89 с.

27. Комиссия по правам человека ООН. Права ребенка: Доклад Специального докладчика.--1997. 1февр.-- E/CN.4/1997/95/Add.2.-- С. 33.

28. Комиссия по правам человека ООН: Доклад Специального докладчика. -- 1998. -- 13 янв. -- E/CN.4/1998/101. -- С. 23.

29. Лібанова Е. Соціальна стратифікація українського суспільства і передумови становлення середнього класу // Нова політика. -- 2006. -- № 1. -- Ст. 29

30. Мартинчук Л.М. Реалізація завдань держави в сфері соціальної політики // Соціальний захист. -- 2000. -- №10. -- Ст.34-35.

31. Матеріали прес-конференції “Державні гарантії соціального захисту та реабілітації дітей-інвалідів” // "Праця і зарплата". -- N 21 (313). -- червень 2002 р. - Ст. 35-37.

32. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособие. - М.: Книжный мир, 1999. -- 281 с.

33. Мачульська Е.Е., Горбачева Ж.А. Право социальное обеспечения: Учебное пособие для ВУЗов. - 3-е изд. - М.: Книжный мир, 2001. -- 293 с.

34. Мостіпан О. Відстоювати права інвалідів //Соціальний захист. -- 2000. -- № 6. -- Ст.39- 41

35. Павлова Л.В. Международная защита прав ребенка // Права ребенка -- законодательство и практика: Материалы республиканской научно-практической конференции. -- Минск., 1999. -- 48 с.

36. Паламар І. Ін. Шлях до життя дітей з особливими потребами інвалідів // Соціальний захист. -- 2003 -- №4. -- Ст.32-34.

37. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян // Право України. -- 1999. -- №9. -- Ст. 22-26.

38. Рязанова Н. Державна допомога сім'ям з дітьми” // Соціальний захист. -- №7. -- 2001. -- Ст. 30.

39. Синчук С.М., Бурак В.Я. Право соціального забезпечення в Україні. Навчальний посібник. - Київ “Знання”. 2003. -- 206 с.

40. Сирота И.М. Все о пенсиях, пособиях, социальной защите граждан Украины. - Харьков. Одиссей, 1999. -- 163 с.

41. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине. Харьков. "Одиссей", 2005. -- 384 с.

42. Сирота І. М. Право пенсійного забезпечення в Україні. Київ. Юрінком Інтер. 2005. -- 288 с.

43. Система державного соціального і пенсійного страхування // Вісник ПСУ. -- 2006. -- №27. -- Ст.50

44. Социальное обеспечение граждан Украине - К.: Юрид. компания ВЕСТ и КО, 1999. -- 123 с.

45. Соціальна допомога нового типу // Праця і зарплата. -- 1999. -- №9. -- Ст. 57-62

46. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. В.Полтавця. - К., 2004. -- 205 с.

47. Сташків Б.І. Вдосконалення законодавства про допомоги //Право України. -- 1997. -- №7. -- С.19-22.

48. Сташків Б.І. Допомога по вагітності та пологах. // Проблеми права. Науково-практичний збiрник. Ч. 1. - Чернігів, 1998. -- 184 с.

49. Сташків Б.І. Одноразова допомога при народженні дитини. // Проблеми права. Науково-практичний збiрник. Ч. 2. - Чернігів, 1998. -- 191 с.

50. Сташків Б.І. Юридичні факти в праві допомоги // Проблеми права: науково-практичний збірник. Випуск І. - Чернігів: Юрист, 1997. -- 210 с.

51. Стичинський В.С., Зуб І.В., Мінюков П.І., Мінюков А.П. Право соціального забезпечення в Україні. - Киів. Видавничий Дім “Юридична книга”. 2005. -- 231 с.

52. Талан М., Павленко І. Під знаком особливої уваги до людей з особливими потребами // Соціальний захист. -- 2003. -- №3. -- Ст.12-16.

53. Тарасенко В.С. Щодо правового визначення "дитина-інвалід" // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: матеріали науково-практичної конференції, 12 березня 2004 року, м. Київ // За ред. О.Ф.Штанька, Н.Б.Болотіної, - К.:КЮ1 МВС України, 2004. -- 251 с.

54. Татаренко Г. Моделі соціального страхування у контексті історії // Право України. -- 2005. -- №10. -- Ст.69

55. Теория социальной работы: Учебник /Под. ред. проф. Е.И.Холостовой. - М.: Юристь, 1998. - 318 с.

56. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учебное пособие для студентов высших средних заведений. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004. -- 412 с.

57. Фролова Е.П., Егорова Л.А. Пособия по социальному страхованию и социальному обеспечению. - М.: “Финансы и статистика”, 1986. -- 174 с.

58. Фролова Е.П., Потшеба Г.И. Государственная помощь матерям и детям. - М.: “Финансы и статистика”, 1989. -- 111 с.

59. Цільові соціальні допомоги // Соціальний захист. -- №4. -- 2000. -- Ст.55 - 57.

60. Чумаченко М. Індивідуальна програма реабілітації інваліда - план дій для місцевих органів влади //Соціальний захист. -- 2004. -- №4. -- Ст.15 - 18.

61. Юрій С.І., Шаманська Н.В. Соціальне страхування. - К.:”Кондор”. 2006. -- 462 с.

62. Якубенко О. Соціальний захист дітей-інвалідів // Соціальний захист. -- 2002 -- № 5. -- Ст. 22-26.

Страницы: 1, 2, 3