p align="left">Перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

49. Договір страхування: джерела правового регулювання, види страхування, визначення, суб'єктний склад

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Видами добровільного страхування: страхування життя; страхування від нещасних випадків; медичне страхування (безперервне страхування здоров'я); страхування здоров'я на випадок хвороби; страхування залізничного транспорту; страхування наземного транспорту (крім залізничного); страхування повітряного транспорту; страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту); страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; страхування майна; страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 цієї статті); страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту); страхування інвестицій; страхування фінансових ризиків; страхування судових витрат; страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій; страхування медичних витрат; інші види добровільного страхування.

Види обов'язкового страхування: медичне страхування; особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків; особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); страхування спортсменів вищих категорій; страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; авіаційне страхування цивільної авіації; страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам; страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; страхування засобів водного транспорту; страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності; страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту; страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади; страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру; страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою; страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції"; страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи; страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ"; страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб; страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів; страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується КМУ за поданням Національного космічного агентства України; страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності; страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі; страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі; страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів; страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України; страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам; страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї; страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України; страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну; страхування відповідальності морського судновласника; страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб; страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам; страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування. страхування фінансової відповідальності управителя майном за збитки при здійсненні управління цим майном; страхування від ризиків загибелі або пошкодження нерухомості, набутої в результаті управління майном; страхування фінансових ризиків неотримання, невчасного отримання та отримання не у повній сумі платежів за договорами про іпотечні кредити та платежів за іпотечними сертифікатами; страхування будівельно-монтажних робіт забудовником відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"; страхування відповідальності забудовника перед третіми особами відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"; страхування майна, переданого у концесію; страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів; страхування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт. 50. Зміст договору страхування

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

52. Договір комісії

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Характеристика: консенсуальний, оплатний, двосторонній.

Сторони: комітент та комісіонер, вони можуть бути фізичними та юридичними особи.

Форма: письмова. Договір може укладатися у вигляді єдиного документу, накладної, квіт нації, товарного ярлика, прийомної квитанції.

Предмет: угоди.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відмінність від доручення: повірений діє від імені довірителя, комісіонер виступає від свого імені; договір доручення може бути як оплатним, так і безоплатним, а договір комісії - завжди оплатний; у договорі доручення предметом є юридичні дії, а в договорі комісії - тільки угоди (більш вузьке поняття порівняно з юридичними діями).

Обов'язки комісіонера: виконати угоду на умовах найбільш вигідних для комітента, та відповідно до його вказівок; виконати всі обов'язки та здійснити всі права, що випливають з угоди, укладеної ним з третьою особою; зберегти майно комітента; після вчинення угоди за дорученням комітента надати комітенту звіт та передати йому все отримане за договором комісії.

Обов'язки комітента: забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання обов'язків перед третіми особами; прийняти від комісіонера виконання за договором; сплатити комісіонеру комісійну плату.

За згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента. Комітент не має права без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером.

53. Кредитний договір

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Характеристика: консенсуальний, оплатний, двосторонній.

Сторони: кредитодавець, позичальник.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання єдиного документу, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграми, телефонограмами, підписаними сторонами.

Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором. Договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Виконання обов'язку повернути кредит може бути забезпечено поручительством, гарантією, неустойкою (штрафом чи пенею). 54. Договір позики

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Безоплатним договір вважається: якщо його предметом є речі, визначені родовими ознаками або коли він укладається між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Характеристика: реальний, односторонній, може бути як оплатним так і безоплатним, строковий чи безстроковий.

Сторони: позикодавець та позичальник, якими можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи. Обмеження відносно можливості бути позикодавцем встановлено для установ, які не мають права розпоряджатися закріпленим за ними майном.

Предмет - гроші або речі визначені родовими ознаками.

55. Договір банківського рахунку

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Сторони: банк та клієнт (володілець рахунку).

Договір є публічним.

Обов'язки банку: здійснювати для клієнта операції, передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами ті звичаями білового обороту; нараховувати грошові кошти, що надійшли на рахунок, у день надходження в банк відповідного розрахункового документу; за розпорядженням клієнта видати чи перерахувати з його рахунку кошти в день надходження до банку відповідних розрахункових документів. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

56. Форми безготівкових розрахунків в Україні

При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. У разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара. У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення одержувача грошових коштів. Відкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емітента перед одержувачем грошових коштів. Безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів.

Акредитив закривається у разі: 1) спливу строку дії акредитива; 2) відмови одержувача грошових коштів від використання акредитива до спливу строку його дії, якщо це передбачено умовами акредитива; 3) повного або часткового відкликання акредитива платником, якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива.

У разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк). Розрахунковим чеком (чеком) є документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю). Платником за чеком може бути лише банк, в якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися. Відкликання чека до спливу строку для його подання не допускається. Видача чека не погашає грошового зобов'язання, на виконання якого він виданий.

57. Зобов'язання зі спільної діяльності

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Характеристика: консенсуальний, оплатний, двосторонній чи багатосторонній, взаємний.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Різновиди договору: договір простого товариства, договір про спільну інвестиційну діяльність.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Загальні ознаки договору про спільну діяльність: обов'язок сторін діяти спільно без створення юридичної особи; мета діяльності, що об'єднує учасників, може бути будь-якою, але не може суперечити законові. Організаційно-правові форми спільної діяльності: спільна діяльність без поєднання вкладів учасників; спільна діяльність з об'єднанням вкладів учасників; спільна діяльність зі створенням юридичної особи. Зобов'язання щодо спільної діяльності не повинні ґрунтуватися на тому, коди один учасник має лише вигоди, а інший - збитки. 58. Загальні положення про відшкодування шкоди

Делікті зобов'язання - цивільно-правові зобов'язання, за якими потерпілий (кредитор) має право вимагати від особи, відповідальної за спричинення шкоди (боржника) відшкодування в повному обсязі протиправно спричиненої шкоди шляхом відшкодування її в натурі чи стягнення спричинених збитків.

Регулюється: Постанова пленуму ВСУ „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, Постанова пленуму ВСУ „Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди”, Роз'яснення Президії Верховного арбітражного суду України.

Відмінності від договірних зобов'язань. Коли сторони знаходяться в договірних відносинах, але спричинення шкоди однією стороною іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язань, які виникають із цього договору, то такі відносини, незалежно від наявності договору, при рішенні суду слід керуватися деліктною відповідальністю. Розмежування підстав цих відповідальностей необхідно і тому, що розмір відшкодування збитків, спричинених кредитору невиконанням зобов'язань по договору, може бути обмежено, а при відшкодуванні недоговірної шкоди вона підлягає відшкодуванню у повному розмірі. Збитки, спричиненні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодовувати контрагент за договором, а позадоговірні збитки відшкодовує особа, яка його спричинила, або особа, відповідальна за спричинення шкоди.

Як в договірних, так і в деліктних зобов'язаннях законодавство виходить із принципу вини контрагенту чи особи, яка спричинила шкоду. Однак в деліктних зобов'язаннях є виключення із загального правила, коли допускається покладення обов'язку на особу без її вини.

Розмежування деліктної та договірної відповідальності спрямоване на виключення конкуренції позовів, що випливають з них.

Підстави виникнення деліктних зобов'язань - правопорушення, тобто протиправне шкідлива, винна поведінка особи, яка спричинила шкоду.

Склад правопорушення включає 4 елементи - умови відповідальності: наявність шкоди у потерпілого; протиправність поведінки особи; причинний зв'язок між поведінкою та шкодою, о настала; вина особи.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених ЦК та іншим законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

59. Відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю робітника

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань, підлягає відшкодуванню.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітня особа мала заробіток, шкода має бути відшкодована їй виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Якщо потерпілий не має професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

60. Відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

25. Способи забезпечення виконання зобов'язань: види, їх коротка характеристика

Обязательства основываются на вере кредитора в то, что должник в будущем надлежащим образом выполнит взятые на себя обязанности (отсюда название «кредитор» - веритель).

Ненадлежащее исполнение обязанностей должником влечет применение к нему мер гражданско-правовой ответственности и других санкций. Тем не менее выработан ряд специальных средств (видов), позволяющих обеспечить исполнение обязательств. Данные виды обеспечения исполнения обязательства регулируются Главой 49 ГК. Суть специальных средств обеспечения исполнения обязательства заключается в предоставлении кредитору должником дополнительного кредита - личного или реального. Исключение представляют собой неустойка (мера ответственности) и удержание (мера оперативного воздействия на правонарушителя).

По закону выделяются такие средства обеспечения исполнения обязательств, как: неустойка (штраф, пеня); залог; поручительство; задаток; гарантия; удержание. Все способы обеспечения исполнения обязательства подразделяются на 2 вида: акцессорные (дополнительные): задаток, поручительство, залог: порождает акцессорное правоотношение. Недействительность основного обязательства влечёт недействительность акцессорного. неакцессорные (взаимосвязанные с основными): гарантия. Не зависит от основного обязательства. Неустойка представляет собой исключение, т.к. является элементом обеспечиваемого обязательства. Предусмотренные главой 49 виды обеспечения исполнения обязательства не являются исчерпывающим перечнем. Как указано в ст. 546 ГК, законом или договором могут устанавливаться иные виды (средства) обеспечения. К иным средствам фактического обеспечения исполнения обязательств, не предусмотренным Главой 49 ГК, но признаваемым гражданским правом, относятся: меры оперативного воздействия на правонарушителя (предусмотрены ГК и ХК); договор репо (договоры об обязательном последующем выкупе продавцом ценных бумаг по заранее обусловленной цене) сделки, совершаемые под условием; предварительные договоры.

Согласно ГК, соглашения об установлении обеспечения исполнения обязательства заключаются в обязательной письменной форме, под страхом их недействительности (ст. 547 ГК). Для некоторых видов соглашений (ипотека) устанавливается обязательная нотариальная форма, а дополнительно -требование государственной регистрации.

(1) Неустойка (ст. ст. 549-552) Статья 549 ГК: неустойка - это денежная сумма или иное имущество, которую должник обязан уплатить кредитору в случае нарушения (неисполнения или ненадлежащего исполнения) обязательства. Неустойка выполняет двойную функцию: санкция (мера ответственности) и средство обеспечения исполнения обязательства. Является одним из наиболее распространённых средств обеспечения исполнения обязательств. Неустойка это заранее определённая сумма, подлежащая выплате. Преимуществом неустойки перед убытками как меры ответственности служит то, что кредитору не нужно доказывать размер понесенного ущерба и причинно-следственную связь, а достаточно просто продемонстрировать факт нарушения договора Различают штраф (исчисляется в процентах от суммы неисполненного или ненадлежащее исполненного обязательства) и пеню (исчисляется в процентах от суммы несвоевременно исполненного обязательства за каждый день просрочки). Суд может уменьшить сумму причитающейся кредитору неустойки, если её размер является несоразмерно большим по сравнению с понесенными кредитором убытками, и при наличии иных существенных обстоятельств (ч. 3 ст. 551 ГК). Уплата неустойки не лишает кредитора права требовать возмещения убытков. Виды неустойки в зависимости от соотношения с убытками (ст. 204 ГК): зачётная (общее правило по ХК); исключительная; штрафная (кумулятивная) (общее правило по ГК); альтернативная. Кредитор не вправе требовать выплаты неустойки в случае, если неисполнение было обусловлено обстоятельствами, не зависевшими от должника (ст. 550).

(2) Поручительство (ст.ст. 553-5-59). По договору поручительства поручитель обязывается перед кредитором другого лица отвечать за исполнение последним его обязательства полностью или в определённой части. В сущности поручительство это личное ручательство лица за исполнительность и добросовестность основного должника. Отношение поручительства - 3 стороны. Договор между поручителем и должником - двустороннее акцессорное (дополнительное, придаточное) соглашение: (1) следует судьбе основного обязательства; возникает не ранее основного обязательства; (3) требование к поручителю может быть предъявлено не ранее срока исполнения по основному обязательству. Поручительство может обеспечивать только действительные требования.

Поручительство является безотзывным. Поручительство - безвозмездная сделка (нет корреспондирующего права на оплату), однако поручитель может получить вознаграждение от должника. Поручителями могут выступать несколько лиц сопоручителей. Возможно также перепоручительство - поручительство за поручителя. Особая форма договора поручительства - письменная форма под страхом недействительности сделки. Особенность поручительства солидарная ответственность должника и поручителя перед кредитором, если иное не установлено договором поручительства, причём поручитель отвечает в том же объёме, что и должник, за уплату процентов, неустойки, убытков. Сопоручители отвечают перед кредитором как солидарные должники (ст. 192 ГК). Однако договором может быть установлена и субсидиарная ответственность поручителя. Поручитель вправе предъявлять кредитору все возражения, которые мог бы предъявить должник (оспаривание действительности сделки, требование уменьшения объёма ответственности). Закон устанавливает, что к исполнившему поручителю переходят все права кредитора по обязательству (личная суброгация) - обратные требования к неисправному должнику (ст. 193 ГК). Поручительство прекращается в таких случаях: с прекращением обеспеченного обязательства (на основаниях, предусмотренных Главой 19 (например, исполнением)); по срочным обязательствам - если кредитор в течение 3-х месяцев со дня наступления срока обязательства не предъявил иск к поручителю (Проект - 6 месяцев); по бессрочным обязательствам (или обязательствам до востребования) - по истечении 1 года со дня заключения договора поручительства, если иное не предусмотрено договором; при переводе долга, если поручитель не выразил согласия отвечать за нового должника (ч. 3 ст. 201 ГК). Особые формы поручительства: аваль (односторонняя абстрактная сделка, в силу которой определённое лицо (авалист, кавент) принимает на себя простое и ничем не обусловленное обязательство платежа суммы векселя или чека полностью или в части за счёт другого лица, обязанного к платежу по данному векселю); делькредере (ручательство комиссионера за исполнение третьим лицом сделки, заключённой с ним за счёт комитента по украинскому праву возможно только во внешнеэкономической деятельности - ч. 2 ст. 402 ГК);

(3) Гарантия (ст. 560-569 ГК) В силу гарантии банк или иное кредитное учреждение или страховая организация (гарант) дают по просьбе другого лица (принципала) письменное обязательство уплатить кредитору принципала (бенефициару) в соответствии с условиями даваемого гарантом обязательства денежную сумму по предоставлении бенефициаром письменного требования о её уплате. В Украине положения о гарантии являются весьма размытыми: ст. 196 ГК -- отсылочная диспозиция к положениям о поручительстве. Определено, что к гарантии применяются положения ст. 191 (обязательство отвечать за основного должника, необходимость обеспечения только действительного требования, необходимость оформления в письменной форме) и ст. 194 (прекращение гарантии вследствие прекращения основного обязательства или вследствие необращения кредитора к гаранту в течение 3-х месяцев или по истечении 1 года с момента заключения договора гарантии).

Особенности гарантии: возможна только между юридическими лицами; приводит к возникновению не солидарной, а субсидиарной ответственности у гаранта по отношению к бенефициару; независимость гарантии от основного обязательства (неакцессорный характер); ограничение размера ответственности гаранта суммой гарантии (косвенно установлено). Намного более подробно регулируется новым Гражданским кодексом (ст.ст. 598-607): непередаваемость требований бенефициара к гаранту; ограниченность ответственности гаранта суммой гарантии Гарантия является безотзывной, как и поручительство. Право требования бенефициара может быть реализовано путём подачи иска, соответствующего условиям, предусмотренным в гарантии. Однако сначала нужно обратиться с иском к принципалу - субсидиарность. Несоблюдение требования о письменной форме договора о гарантии влечёт недействительность гарантии.

(4) Задаток (ст. ст. 570-571 ГК) Денежная сумма, выдаваемая одной из договаривающихся сторон другой в счёт причитающихся платежей в доказательство заключения договора и в обеспечение его исполнения. 3 функции задатка: платёжная (в счёт причитающихся платежей); доказательственная (передача задатка свидетельствует о заключении договора); имеет большое значение, например, при заключении договора путём обмена письмами, телеграммами, когда могут возникнуть споры о факте заключения договора, или в случае утраты текста договора; обеспечительная (штрафная) -- в случае неисполнения договорных обязанностей задаток остаётся у кредитора (ст. 571 ГК). Исключение: соглашение сторон о возвращении задатка или невозможность исполнения. В случае неисполнения обязательства задаткополучателем он должен передать другой стороне двойную сумму задатка. Следует отметить, что задаток применятся только к случаям неисполнения, но не ненадлежащего исполнения. Задаток нужно отличать от аванса (предоплаты), имеющего только одну - платёжную - функцию. Поэтому в случае уплаты аванса сторона, не исполнившая своих обязанностей, имеет право требовать возвращение аванса, если только другая сторона не сохраняет права на вознаграждение. Судебная практика идёт по тому пути, что рассматривает заранее переданную сумму как аванс, если иное не будет доказано заинтересованной стороной. Ранее по старому ГК задаток был возможен только в обязательствах с участием только физических лиц. В новом ГК это ограничение снято. Из смысла закона вытекает возможность прекращения обязательства путем превращения задатка в отступное, если стороны об этом договорятся. Неисправная сторона обязана возместить убытки другой стороне с учётом суммы задатка.

(5) Залог (ст.ст. 572-593 ГК, Закон Украины «О залоге» от 2 октября 1992 р., Закон Украины «Об ипотеке» от 5 июня 2003 г.) Залог - это вещный способ обеспечения исполнения обязательства. В римском частном праве залог в общем виде понимался как право на чужую вещь (jura in re aliena). Исторические формы залога: пигнус и фидуция. В силу залога кредитор (залогодержатель) имеет право в случае невыполнения должником (залогодателем) обеспеченного залогом обязательства получить удовлетворение из стоимости заложенного имущества преимущественно перед другими кредиторами. Залог возникает в силу закона или договора. Предметом залога могут быть: имущество, которое может быть отчуждено залогодателем и на которое может быть обращено взыскание; имущественные права (права требования, акции) Не может быть предметом залога: имущество, на которое не может быть обращено взыскание (см. Дополнение №1 к ст. 379 Гражданского процессуального кодекса Украины). национальные культурные и исторические ценности; требования, имеющие личный характер; объекты государственной собственности, приватизация, которых запрещена. Виды залога: (а) Ипотека (от гр. Hypotheke - столб, подставка). Залог недвижимого имущества, при котором предмет залога остаётся у залогодателя. Предмет -любое недвижимое имущество. Договор об ипотеке должен быть нотариально удостоверен. Особые правила - для ипотеки целостного имущественного комплекса - право залогодержателя на финансовое оздоровление предприятия (включая введение своих представителей в руководство). По правилам ипотечного залога осуществляется залог транспортных средств и космических объектов, остающихся во владении залогодателя. Регулируется данный вид залога Законом «Об ипотеке». (б) Залог товаров в обороте или в переработке. Предмет: сырьё, полуфабрикаты, комплектующие, готовая продукция - обеспеченные родовыми признаками. Реализованные товары перестают быть предметом залога с момента их вручения приобретателю или транспортной организации, а приобретенные становятся предметом залога с момента возникновения на них права собственности залогодателя - динамичность предмета залога. (в) Заклад Залог движимого имущества, передаваемого во владение залогополучателю (пример: ломбардные операции). (г) Залог имущественных прав Предмет - права требования в обязательствах как настоящие, так и будущие. Срочное право требования может быть предметом залога только до истечения срока. (д) Залог ценных бумаг Залог векселя или иной ценной бумаги осуществляется путём индоссамента и вручения залогодержателю индоссированной ценной бумаги. Если индоссамент невозможен, ценная бумага передаётся по соглашению сторон. Особый порядок - для акций ЗАО: залогодателем и залогодержателем могут выступать только учредители ЗАО. Особые формы залога, предусмотренные иным законодательством: налоговый залог (Закон «О порядке погашения задолженности перед бюджетом и государственными целевыми фондами»); избирательный залог (Закон «О выборах народных депутатов»); залог в международном обороте; морской залог.

Страницы: 1, 2, 3, 4