Расчетные обязательства опосредуют осуществление платежей за переданное имущество или по иным основаниям. Цель - надлежащее оформление передачи денежных средств должником кредитору. Расчеты с участием физ.лиц, не связанные с осуществлением ими предпринимательской деятельности в украине, могут производиться в наличной и безналичной форме с помощью расчетных документов в электронном или бумажном виде. Между юридическими лицами, а также расчеты с участием физ.лиц, связанные с осуществлением имми предпринимательской деятельности, производятся в безналичной форме. Данные расчеты могут также производиться наличными средствами, если иное не установлено законом.

Наличные расчеты - платежи налиными средствами предприятий, предпринимателей и физ.лиц за реализованную продукцию (товары, выпорлненные работы, предоставленные услуги) и по операциям, которые непосредственно не связаны с реализацией продукции и другого имущества.

Безналичные расчеты - перечисление определенной суммы средств со счетов плательщиков на счета получателей средств, а также перечисление банками по доверенности предприятий и физических лиц средств, внесенных ими наличными в кассау банка, на счета получателей средств. Эти расчеты проводятся банком на основании расчетных документов на бумажных носителях или в электронном виде.

При осуществлении безналичных расчкетов допускаются расчеты с применением платежных поручений, аккредитивов, роасчетных чеков, расчеты по икассо, а также иные расчеты, предусмотренные законам, банковскими правилами и обычаями делового оборота. Стороны имеют право избрать любой вид безналичных расчетов по своему усмотрению. Безналичные расчеты ведутся через банки, иные финансовые учреждения, в которых открыты соответствующие счета, если иное не следует из закона и не обусловлено видом безналичных расчетов. Порядок осуществления безналичных расчетов регулируется ГК, законом и банковскими правилами.

№138. Виды договоров по поводу распоряжения имущественными правами интеллектуальной собственности

Распоряжение имущественнымп правами интеллектуальной собственности осуществляется на основании таких договоров:

1. лицензия на использование объекта права интеллектуальной собственности;

2. лицензионный долговор;

3. договор о создании на заказ и использование объекта права интеллектуальной собственности;

4. договор о передаче исключительных имущественных прав интеллектуальной собственности;

5. иной договор о распоряжении имущественными правами интеллектуальной собственности.

Лицензия - предоставленное собственником запатентованного изобретения другому физическому или юридическому лицу разрешение на осуществление одной или более копий, на которые имеет исключительные права собственник изобретения.

Лицензионный договор - документ, на основании которого собственник (владелец) запатентованного или незапатентованного изобретения (лицензиар) предоставляет физическому или юридическому лицу (лицензиату) разрешение на осуществление в определенном месте и на протяжении определенного времени одного или нескольких действий, на которые имеет исклюсительные права лицензиар, а лицензиат обязуется уплатить вознаграждение за предоставление права на использование изобретения.

Договор о передаче исключительных имущественных прав - юридический акт, с помощью которого собственник запатентованного изобретения передает свои исклюсительные права иному субъекту. Удостоверяется это действие письменным документом - «актом передачи патентных прав» или «передачей прав»

Заключается договор в письменной форме, в п ротивном случае - договор признается ничтожным. Законом могут быть установлены случаи, в которых договор о распоряжении имущественными правами интеллектуальной собственности может заключаться в устной форме.

№ 139. Договор о совместной деятельности

По дгоговору о совместной деятельности стороны (участники) обязуются совмсетно действовать без создания юридического лица для достижения определенной цели, не противоречащей закону. Предметом является совместная деятельность сторон для достижения общей хозяйственной цели без создания юридического лица. Такие договоры могут быть как двусторонние, так и многосторонние. Договор о совместной деятельности является консенсуальным, взаимообязывающим, безвозмездным, а таже двусторонним и ли многосторонним. Участниками могут быть как физические, так и юридические лица, в том числе иностранные инвесторы.

Выделяют два основания для объединения лиц для ведения общей деятельности: объединение вкладов участников или без объединения вкладов участников. Таким образом, для достижения цели своей совместной деятельности участники договора осуществляют вклады или деньгами, другим имуществом, трудовым участием.

Заключается в письменной форме. Услови ядоговора, в том числе координация общих действий участников или ведение их общих дел, правовой статус выделенного для совместной деятельности имущества, покрытие затрат и убытков участников, их участие в результатах общих действий и прочие условия определяются по договоренности сторон, если иное не установлено законом об отдельных видах совместной деятельности.

№ 140. Понятие и объекты права интеллектуальной собственности

Право интеллектуальной собственности - право лица на результат интеллектуальной, творческой деятельности или другой объект права интеллектуальной собственности, определенный ГК и законом. Право интеллектуальной собственности состоит из личных неимущественных и (или) имущественных прав. К личны неимущественным правам относятся право авторства, право на присвоение творческому результату своего имени или специального названия, право на издание произведения под своим собственным именем, под псевдонимом или анонимно, право на неприкосновенность произведения и прочие. Имущественные права составляют основу права интеллектуальной собственности. Ради них создаются объекты творческой деятельности, они являются движещей силой развития интеллектуального потенциала страны. Автор имеет право владеть, пользовааться ираспоряжаться своими имущественными правами на свое усмотрение.

Объектом права интеллектуальной собственности может быть лишь нематериальный объект - результат интеллектуальной, творческой деятельности, а также другие объекты, определенные ГК и другими законами.

К объектам интеллектуальной собственности относятся:

1. литературные и художественные произведения

2. компьютерные программы

3. компиляции данных (базы данных)

4. исполнение

5. фонограммы, видеограммы, передачи (программы) организаций вещания

6. научные открытия

7. изобретения, полезные модели, промышленные образцы

8. компоновка (топограммы) интегральных микросхем

9. рационализаторские преджложения

10. сорта растений, породы животных

11. коммерческие (фирменные) наименования, торговые марки (знаки для товаров и услуг), географические обозначения

12. коммерческие тайны

Не входит в данный перечень научное открытие. На него исключительного права не возникает, так как оно признается достоянием всего человечства, поэтому право интеллектуальной собственности на него признается лишь условно.

141. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.

3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися) за винятками, встановленими законом.

Аналізуя дану норму права можна зробити висновок, що вона розрізняє два види особистих немайнових прав, що входять до змісту інтелектуальної власності: а) особисті немайнові права, пов'язані з майновими правами; б) особисті немайнові права, не пов'язані з майновими правами. Зокрема, особистим немайновим правом, пов'язаним з правами майновими, є право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому випадку визнання автором породжує для людини всю сукупність майнових прав інтелектуальної власності. Особистими немайновими правами, пов'язаними з майновими правами, є право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності, та деякі інші особисті немайнові права. Хоча завдання шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності тягне виникнення у нього права на відшкодування моральної шкоди, однак це є наслідком правопорушення, а не результатом творчої діяльності.

Характерною рисою особистих немайнових прав інтелектуальної власності є те, що вони належать конкретній особі -- саме творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. Проте у випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам (наприклад, спадкоємці та інші заінтересовані особи мають право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності)Особисте немайнове право на визнання творця об'єкта інтелектуальної власності автором породжує для нього всю сукупність майнових прав інтелектуальної власності. Разом із тим, навіть якщо він не реалізує жодне з майнових прав інтелектуальної власності, це не вплине на його право бути автором твору, захищати недоторканність цього твору тощо.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть відчужуватися (переходити від автора до іншої особи), лише у виняткових випадках, котрі спеціально встановлені законом. Таке рішення пов'язане з тим, що ці особисті немайнові права належать саме певній особі -- автору, творцю об'єкта права інтелектуальної власності. Поміж винятків із загального правила можна назвати перехід у разі смерті автора його права на охорону недоторканності твору до особи, уповноваженої на це автором.

Майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права -- це суб'єктивні права учасників правовідносин, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу цього майна і обміну. Майнові права у правовідносинах інтелектуальної власності можуть бути як абсолютним (виключним) правом творця або інших осіб на об'єкт права інтелектуальної власності, так і мати зобов'язальний характер у правовідносинах, пов'язаних з переданням цих прав від автора до іншої особи.

Загалом майнові права інтелектуальної власності належать до абсолютних прав речового характеру, мають виключний характер. Разом із тим, у процесі їх використання можуть виникати і права зобов'язального характеру (наприклад, при укладенні договору про передання твору автором для використання іншою особою). Хоча майнові права інтелектуальної власності належать до абсолютних прав і підлягають абсолютному захисту, законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності. Однак такі обмеження та винятки можливі за умови, що вони не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.

Майнові права інтелектуальної власності можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

142. Понятие и виды объектов авторского права

Об'єктами авторського права є твори у різноманітних галузях людської діяльності. Це можуть бути твори у галузі науки, літератури, мистецтва. Твір -- це результат творчої праці, комплекс ідей, образів, поглядів. Проте правова охорона надається не будь-якому твору, а лише тому, який має встановлені законом ознаки. Відносини з приводу правової охорони об'єктів авторського права регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права" в редакції Закону України від 11 липня 2001 р.

Об'єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої діяльності. Не визнається об'єктом авторського права творення, яке не є результатом творчої праці, наприклад, будь-яка технічна робота -- передрук на друкарській машинці, набір на комп'ютері чужого твору чи його літературна обробка та інше.

Також твір повинен бути виражений у будь-якій об'єктивній формі. Не визнається об'єктом авторського права задум творця, який склався в його свідомості в закінчену форму чи образ. Головне, щоб він був виражений в об'єктивній формі.Твір визнається об'єктом правової охорони незалежно від призначення, художнього рівня, цінності або достоїнства, незалежно від його змісту, жанру, обсягу, мети (реклама, пропаганда, освіта, інформація, розваги тощо). Не впливає на це спосіб чи форма його вираження. Ця форма може бути найрізноманітнішою -- усною чи письмовою -- рукопис, ноти, креслення, схеми, запис на магнітну плівку, фотографії та інше. Не має значення завершено чи не завершено твір, опубліковано (оприлюднено) твір чи ні. Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і підлягає правовій охороні відповідно до цієї статті. Також авторське право поширюється на комп'ютерні програми, котри є особливим та порівняно новим для нашого законодавства об'єктом авторського права. Одним з об'єктів авторського права є компіляція (база) даних. Компіляція даних (база даних) -- сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі. Творчий характер цього об'єкта проявляється в особливому, оригінальному підборі і організації даних, незалежно від того, чи є ці дані об'єктом авторського права, однак правова охорона бази даних не поширюється на самі дані, втілені в цю базу.

Таким чином, об'єктами авторського права є:

1) літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2) комп'ютерні програми;

3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин е результатом інтелектуальної діяльності;

4) інші твори.

143. Субъекты авторского права, их особенности

Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

2. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

1. Автор -- фізична особа, творчою працею якої створено твір. Автором може бути тільки фізична особа. Автор -- первинний суб'єкт авторського права. Автором вважається особа, зазначена на оригіналі або примірнику твору. Якщо дійсним автором твору є особа, яка не зазначена на оригіналі або примірнику твору, вона повинна доказати своє авторство. Це так звана презумпція авторства.

Для визнання особи автором не має значення його вік або стан дієздатності. У малолітніх або недієздатних осіб, які створили твір, виникає право авторства. Майнові права на ці твори здійснюють від їхнього імені родичі та опікуни. Особи, дієздатність яких обмежена, здійснюють свої майнові права інтелектуальної власності тільки за згодою їхніх піклувальників. Особи віком від 14 до 18 років здійснюють свої права самостійно.

На рівні з громадянами України мають права іноземні громадяни та особи без громадянства.

Автором визнається лише особа, яка власною творчою працею створила об'єкт авторського права.

2. Суб'єктом авторського права може бути не тільки автор, а й інша особа. До цих осіб належать спадкоємці. У спадщину можуть перейти тільки майнові права, особисті немайнові права у спадщину не переходять.

Іншими суб'єктами авторського права є роботодавець і замовник. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору та за замовленням, належать автору твору. Деякі немайнові права на твір можуть належати роботодавцю та замовнику.

Майнові права на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей твір, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, або замовнику, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Автор твору має можливість укласти договір про передання майнових прав на твір або про передання права використання твору. Особа, яка отримує майнові права на твір за договором, також є суб'єктом авторського права.

144. Понятие и виды смежных прав

Суміжні права останнім часом набули прискореного розвитку. Сучасні технічні засоби надають можливість певним чином фіксувати виконання будь-якого виконавця (артиста, диригента, клоуна тощо) і таким чином вилучати доходи з чужої майстерності, таланту. Щоб цьому запобігти і запроваджено охорону суміжних прав.

Під суміжними правами розуміється права виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм і організацій мовлення. Отже, цим поняттям охоплюється чотири групи прав: а) права виконавців; б) права виробників фонограм; в) права виробників відеограм; г) права організацій мовлення. Об'єктами суміжних прав норма цієї статті визначає виконання, запис, фонограму, відеограму і програму (передачі) мовлення.

Виконанням визнається публічне здійснення чужого твору фізичною особою. Публічним виконанням є подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншими способами як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по проводах) у місця, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в тому місці і в один і той же час або в різних місцях і в різний час. Виконанню у розумінні суміжного права підлягає не будь-який твір. Предметом виконання, яке фіксується фонограмою, можуть бути також лише твори, які реалізуються чи здійснюються лише через звук. Фонограма -- виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків. Грамофонні платівки, диски, магнітофонні касети та інші носії записів є примірниками фонограм. Фонограми і програми мовлення є результатами як інтелектуальної діяльності, так і виробничо-технічної. Ці результати втілюють в собі і творчі, мислительні, інтелектуальні зусилля, і виробничі, фінансові, технічні, організаційні, професійні затрати фізичної чи юридичної особи, які здійснює особливого роду діяльність. В підсумку створюється матеріальний продукт -- специфічна форма втілення твору, оптимальна і необхідна для його розповсюдження.

145. Гражданско-правовая защита смежных прав

Передусім всі суб'єкти суміжних прав мають використовувати свої суб'єктивні права таким чином, щоб не порушити прав авторів, чиї твори використовуються. Виконавці мають здійснювати свої суб'єктивні права за умови дотримання прав авторів, чиї твори виконують. Виробники фонограм і організації мовлення зобов'язані дотримуватись прав авторів і виконавців. Організації мовлення -- прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

Закон не передбачає процедури закріплення виникнення і здійснення суміжних прав. Проте виробники фонограм і виконавці з метою інформування про належність їм суміжних прав, що виникли у процесі створення фонограми, можуть на всіх її примірниках або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав.

146. Понятие права промышленной собственности в Украине

Патентное (промышленное) право - это институт гражданского права, который регулирует отношения, связанные с техническим творчеством.

Отношения, возникающие в связи с осуществлением права собственности на изобретения, полезные модели и промышленные образны, регулируются законами Украины от 15 декабря 1993 г. «Об охране прав на изобретения и полезные модели» и «Об охране прав на промышленные образцы». Важнейшими условиями патентоспособности объектов промышленной собственности являются их новизна и промышленная применимость. При этом патентное право закрепляет абсолютную (мировую) новизну объектов промышленной собственности.

Объекты патентного права. Это изобретения, полезные модели и промышленные образцы. Изобретением является техническое решение, отличающееся новизной (т.е. неизвестное из уровня техники) и промышленно применимое (т.е. может быть использовано в промышленности, сельском хозяйстве, здравоохранении и других отраслях деятельности). Объектами изобретения могут быть устройство, способ работы, вещество, применение ранее известного устройства по новому назначению.

Полезная модель - это техническое решение определенного устройства в стадии его конструктивного выполнения, т.е. в виде конструкции. Она должна быть новой. и промышленно применимой.

Изобретение (полезная модель) является результатом творческой деятельности человека в любой области технологии. Объектом изобретения может быть: 1) продукт (устройство, вещество, штамм микроорганизма, культура клеток растения и животного); 2) способ.

Не являются объектами изобретений и полезных моделей и не охраняются законодательством, регулирующим отношениях этой области, следующие результаты интеллектуальной деятельности:

1) открытия, научные теории и математические методы;

2) методы организации и управления хозяйством;

3) планы, условные обозначения, расписания, правила;

4) методы выполнения умственных операций;

5) программы для вычислительных машин;

6) результаты художественного конструирования;

7) топологии интегральных микросхем;

8) сорта растений и породы животных и т.п.

Промышленный образец - это художественно-конструкторское решение изделия, определяющее его внешний вид. Оно должно быть новым, оригинальным и промышленно применимым (т.е. воспроизводимым промышленным способом). Изобретение оформляется патентом.

Патент - это охранный документ, который удостоверяет авторство изобретателя, исключительные права его владельца и приоритет изобретения.

В то же время не охватываются понятием промышленного образца:

1) объекты архитектуры (кроме малых архитектурных форм), промышленные, гидротехнические и другие стационарные сооружения;

2) печатная продукция как таковая;

3) объекты неустойчивой формы из жидких, газообразных, сыпучих или подобных им веществ.

Субъектами патентного права являются авторы (соавторы) объектов промышленной собственности, патентообладатели, а также другие лица (правопреемники или лицензиаты), приобретающие по закону или договору определенные патентные права. Особые субъекты права на использование изобретения - это преждепользователь и принудительный лицензиат. Они могут использовать изобретение без согласия патентообладателя.

Имущественные права автора выражаются в возможности получения прибыли от использования изобретения, полезной модели или промышленного образца, в праве получения вознаграждения за переуступку патента и продажу лицензий и т.д.

Принадлежащее патентообладателю исключительной право на использование объекта промышленной собственности состоит в том, что никто не может без согласия лица, которому принадлежит патент, использовать указанный объект. Патентообладатель вправе уступить полученный патент либо выдать лицензию на использование.

Как патент, так и право на его получение переходят по наследству. Переходят по наследству и права авторов объектов промышленной собственности.

147. Субъекты, объекты и имущественные права интеллектуальной собственности на изобретение, поленую модель, промышленный образец

Суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є:

1) винахідник, автор промислового зразка;

2) інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.

За загальним правилом, право на отримання патенту належить винахідникові (авторові корисної моделі, промислового зразка). Особи, які спільним трудом створили винахід, корисну модель чи промисловий зразок, мають рівні права на отримання патенту. При цьому не вважаються авторами винаходу, корисної моделі, промислового зразка фізичні особи, що не внесли особистого творчого внеску, а лише надали авторам технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при створені винаходу, корисної моделі або промислового зразка чи при оформленні заявки.

Право на отримання патенту на службовий винахід, корисну модель, промисловий зразок, за загальним правилом, має роботодавець Суб'єктами права на винахід, корисну модель, промисловий зразок можуть бути також правонаступники осіб, що мають право на отримання патенту. Майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок можуть набуватися за договором.

Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо), спосіб (зокрема, процес у будь-якій сфері технології), а також застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.

Об'єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Корисною моделлю відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” не можуть бути ті ж результати творчої діяльності, які не можуть бути об'єктом винаходу.

Об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу. Промисловий зразок вважається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки або (якщо заявлено пріоритет) до дати пріоритету. Не можуть бути визнані промисловими зразками об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об'єкти нестійких форм із рідких, газоподібних, сипких та їм подібних речовин.

Майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:

1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;

2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Способами використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка визнаються: 1) виготовлення, пропонування для продажу, застосування, ввезення, зберігання, інше введення в господарський обіг в зазначених цілях продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі, промислового зразка; 2) застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей спосіб, знає про те, що він охороняється патентом, або якщо це є очевидним; 3) пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування, ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом.

148. Право интеллектуальной собственности на коммерческую тайну

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про перелік відомостей, що не становлять комерційній таємниці” (7,13). Ця постанова формально не скасована, але в зв?язку з введенням в дію нового Цивільного кодексу чинність втратила, оскільки тільки законом відомості можуть бути визнані такими, що не можуть становити комерційної таємниці. На цей час не існує спеціального закону, якій би визначав перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю.

У ч. 1 ст. 505 ЦК вказується на такі ознаки комерційної таємниці: 1) вона в цілому чи в певній формі чи сукупності складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з таким видом інформації; 2) вона має комерційну цінність; 3) вона була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності.

Комерційна таємниця може мати перш за все технічний зміст. Така таємниця може виражатись в об?єктах права промислової власності на які не було належне оформлене, в зв?язку з чим це право не може захищатись законодавством, що стосується відповідних об?єктів інтелектуальної власності.

Як комерційна таємниця може кваліфікуватись і інформація про технічні рішення, що не відповідають вимогам, які ставляться до об?єктів інтелектуальної власності.

Визначення таємниці як комерційної не означає, що суб?єктом права інтелектуальної власності на комерційну таємницю можуть бути тільки особи, що здійснюють комерційну господарську діяльність, як вона розуміється в ст. 42-51 ГК. Суб?єкти некомерційної господарської діяльності (ст. 52-54 ГК) також можуть бути суб?єктами права інтелектуальної власності на комерційну таємницю. Фізичні особи, що не є суб?єктами господарювання, не можуть бути суб?єктами права інтелектуальної власності на комерційну таємницю. Їх право на інформацію захищається на підставі ст. 302, 306 ЦК.

Особа, що порушила право інтелектуальної власності на комерційну таємницю, несе відповідальність, яка встановлена законом або договором. Зазвичай така відповідальність полягає у відшкодуванні шкоди.

149. Право интеллектуальной собственности на торговую марку

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. В раніше прийнятих нормативно-правових актах вживається термін “знак для товарів і послуг”. В новому Цивільному кодексі використовується термін “торговельна марка”, що є синонімом терміну “знак для товарів і послуг”. В міжнародних документах використовуються терміни “товарні знаки” (знаки, що відносяться до товарів) та “знаки обслуговування” (знаки, що відносяться до послуг).

Правова охорона може бути надана лише знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі. Ст. 492 ЦК допускає визнання торговельною маркою лише таких знаків, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

В зв?язку з цим не можуть бути зареєстровані як торговельні знаки такі позначення: 1) які не мають розрізняльної здатності; 2) є загальновживаними як позначення товарів або послуг певного виду; 3) вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів або послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; 4) є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, що виробляє товар чи надає послугу; 5) є загальновживаними символами чи термінами. Але позначення, за винятком оманливих та таких, що можуть ввести в оману, можуть бути внесені до торговельного знака як елементи, що не охороняються.

Не можуть бути зареєстровані як торговельні знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: 1) знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім?я іншої особи для однорідних товарів і послуг; 2) знаками інших осіб, що охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, або ч. 3 ст. 494 ЦК; 3) фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання заяви на торговельний знак для однорідних товарів і послуг; 4) найменуваннями географічного зазначення, крім випадків, коли вони включені до торговельного знаку як елементи, що не охороняються, і зареєстровані, на ім'я суб'єкта, що подав заявку на реєстрацію торговельної марки, 5) сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому порядку. Як торговельні знаки не можуть бути зареєстровані позначення, які зображують: 1) державні герби, прапори, емблеми; 2) офіційні назви держави; 3) емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; 4) офіційні, контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; 5) нагороди та інші відзнаки. За умови наявності згоди відповідного компетентного органу чи власника такі позначення можуть бути включені до торгового знака як такі, що не охороняються законодавством про торговельні знаки. Не можуть бути зареєстровані як торговельні знаки відтворення: 1) промислові зразки, права на які належать іншим особам; 2) назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва, або цитати і персонажі із них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права та їх правонаступників; 3) прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Суб'єктами права власності на торговельну марку визначаються фізичні та юридичні особи. Фізичні особи мають право на реєстрацію торговельної марки незалежно від того, зареєстровані вони чи ні як суб'єкти підприємницької діяльності. Юридична особа має право зареєструвати торговельну марку також поза зв?язком з виробництвом відповідних товарів чи здійсненням діяльності щодо надання відповідних послуг. Передбачається можливість одержання права на певну торговельну марку декількома фізичними чи юридичними особами.

Власник торговельної марки має суб'єктивні права та несе юридичні обов'язки, що встановлені чинним законодавством та міжнародними договорами, що є обов'язковими для України.

150. Основные концептуальные положения и некоторые новеллы нового ГКУ

Некоторые новеллы нового ГКУ:

Статья 1 ГКУ отражает сущность гражданских отношений: «Гражданским кодексом регулируются личные неимущественные и имущественные отношения». То, что на первое место поставлены личные неимущественные отношения, соответствует статье 3 Конституции Украины. Уважение к личности закреплено также в статье 3 ГКУ, где к общим положениям гражданского законодательства относится недопустимость своевольного вторжения в личную жизнь человека.

В ГКУ появилась новая статья, посвященная аналогии закона и аналогии права. Заслуживает внимания и статья 7 ГКУ, дающая определение обычаю. Это правило поведения, не установленное актами гражданского законодательства, но устоявшееся в определенной сфере гражданских отношений. В повседневной жизни многие руководствуются обычаем, не замечая этого.

Теперь определение срока исковой давности вынесено на рассмотрение сторон, он может быть продлен по договору на неопределенное время. Это свидетельствует о переходе от императивности к диспозитивности в применении норм ГКУ.

Остановимся на характеристике вещных прав на чужое имущество. Таковыми являются право владения, пользования (сервитут), право пользования земельным участком для сельскохозяйственных нужд (эмфитевзис) и право застройки земельного участка (суперфиций). Новеллой ГКУ стало положение о сервитуте, в то время как ежедневно мы пользуемся чужим имуществом. Согласно статье 402 ГКУ, сервитут может быть установлен договором, законом, завещанием или решением суда. Принципом осуществления права собственности впервые записаны: невмешательство государства (ст.320), собственность обязывает (ст.319), бремя содержания имущества на собственнике (ст.322).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11