лід зазначити, що право на конфіденційність кореспонденції було визнане в міжнародному праві Загальною декларацією прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Международная защита прав человека: Документы и комментарии / Сост. и автор комментариев М.В. Буроменский. - Харьков, 1998. - С. 8-15. , в ст.12 якої вказується, що ніхто не може піддаватися довільному втручанню в його особисте і сімейне життя, довільним посяганням на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції чи на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань. Згодом це право було закріплене і в Європейській Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р., яка в ст.8 (1) встановила, що "кожна людина має право на повагу її особистого і сімейного життя, житла і таємниці її кореспонденції". Міжнародні угоди з прав людини також посилаються на конфіденційність кореспонденції як на право. Оперують цим поняттям й інші міжнародно-правові документи, наприклад Міжнародний пакт про цивільні й політичні права, Конвенція ООН про права дитини та ін. В національному законодавстві членів міжнародної спільноти це право регламентується детальніше й набуває більшої змістовності. Однак зазначені документи не розглядають його як абсолютне. В літературі слушно звертається увага на те, що ст.12 Загальної декларації ООН захищається право на таємницю кореспонденції лише від "довільного втручання", яке, очевидно, протиставляється втручанню відповідно до закону з ясно сформульованою метою. Європейська Конвенція визначає межі цього права набагато чіткіше. Відповідно до ст.8 (2) Конвенції не допускається втручання державних органів у здійснення цього права за винятком випадків, коли це передбачено законом і необхідно в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки, громадського порядку чи економічного добробуту країни, для підтримки порядку і запобігання злочинам, захисту здоров'я і моралі, або захисту прав і свобод інших осіб.

Отже, виходячи із зазначених міжнародно-правових документів, правильно робиться висновок про те, що всі особи мають право на конфіденційність кореспонденції, але це право можна обмежити лише "відповідно до закону" і якщо це "необхідно в демократичному суспільстві" Прослушивание телефонов в международном праве и законодательстве одиннадцати европейских стран / Сост. Е.Е. Захаров. - Харьков, 1999. - С. 5, 6. .

Адже, розвиток сучасного суспільства характеризується різким збільшенням використання в соціально-економічному житті новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій. Такий стан речей вимагає від виконавчої і законодавчої влади постійного вдосконалення законодавчої бази в частині розширення можливостей правоохоронних органів в протидії злочинам, впровадження в практичну діяльність таких засобів отримання інформації про злочин, які були б адекватні стану і характеру злочинності сьогодення Сергеєва Д.Б. Зняття інформації з каналів зв'язку: проблеми законодавчого регулювання в слідчій і оперативно-розшуковій діяльності // Адвокат. - 2006. - № 7. - С. 16. .

Таким чином, одним з таких засобів стало зняття інформації з каналів зв'язку, впроваджене спочатку в оперативно-розшукову діяльність, а пізніше і в слідчу практику.

Зазначеній проблемі присвячені дослідження зарубіжних та українських науковців і практиків, до яких слід віднести праці Ю.В. Гавриліна, І. Козьякова, С.В. Лаврухіна, В.М. Тертишника, С.А. Шейфера, Л.Г. Юріної, В.М. Юріна та ін. Але наукові дослідження проводились здебільшого окремо з процесуальної або оперативно-розшукової точок зору. Що стосується ж комплексного дослідження законодавчих і організаційно-тактичних проблем зняття інформації з каналів зв'язку в оперативно-розшуковій і слідчій практиці, то такі експерименти не здійснювалися.

Вперше на законодавчому рівні проведення контролю й запису переговорів було закріплено 12 червня 1990 р. Верховною Радою СРСР, яка внесла зміни й доповнення в загальносоюзний закон - Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік. В закон була введена ст.35-1, відповідно до якої допускалося прослуховування телефонних та інших переговорів. Також Постановою Верховної Ради СРСР рекомендувалося Верховним Радам союзних республік привести кримінально-процесуальне законодавство у відповідність з названим законом, визначити порядок прослуховування і звукозапису телефонних та інших переговорів і встановити відповідальність, включаючи кримінальну, за його порушення. Але введення даної слідчої дії до національних кримінально-процесуальних кодексів не відбулося у зв'язку з розпадом СРСР.

З часом метод отримання інформації з каналів зв'язку знайшов законодавче закріплення у відповідних законах незалежної України та інших держав пострадянського простору.

Порядок здійснення таких виняткових заходів регулюється Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", що був прийнятий 18 лютого 1992 р. Даним законом визначаються завдання оперативно-розшукової діяльності (ст.1), підрозділи, які її здійснюють (ст.5) та підстави для її проведення (ст.6). Відповідно до ст.8 Закону, підрозділам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, надається право "знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації".

Крім Закону про ОРД щодо прослуховування телефонів згадується також у ст.15 Закону "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю".

Тільки 21 червня та 12 липня 2001 року Верховна Рада України прийняла два Закони України "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України", якими були внесені зміни і доповнення до Кримінально-процесуального кодексу, а саме стаття 187 "Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку" і стаття 187-1 "Огляд і виїмка кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку". Цим була створена правова основа для застосування цього методу одержання інформації як слідчої дії в кримінальному судочинстві.

Поповнення пізнавального інструментарію слідчого було не одностайно сприйнято теоретиками і науковцями. Так, А.С. Шейфер, не заперечуючи важливості даного методу отримання інформації про злочин в боротьбі зі злочинністю (особливо організованою), вважає, що подібне нововведення потребує кардинального перегляду сучасних уявлень про слідчі дії, для чого, на думку науковця, не має підстав вважати її типовою оперативно-розшуковою дією Шейфер С.А. Проблемы правовой регламентации доказывания в уголовно-процессуальном законодательстве РФ // Государство и право. - 1995. - № 10. - С. 99. .

Одним із суттєвих недоліків українського законодавства, що регулює застосування даного методу отримання інформації, вважаємо використання законодавцем одного терміна "зняття інформації з каналів зв'язку" в позначенні оперативно-розшукового заходу і слідчої дії, що призводить до їх змішування не тільки практиками, але й теоретиками і науковцями. Так, І.В. Сервецький зазначає, що "у ст.187 УПК України визначений новий порядок проведення цього заходу, коли порушена і розслідується кримінальна справа, тобто коли слідчий, порушивши кримінальну справу, може ініціювати проведення цього заходу у справі, що знаходиться в його провадженні. У цьому разі він дає окреме доручення про зняття інформації з каналів зв'язку оперативним працівникам і готує постанову в таємному режимі" Сервецький І.В. Науково-практичний коментар Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” (станом на 1 лютого 2002 року) - К.: НАВСУ, 2002. - С. 130..

Зауважимо, що засобом пізнавальної діяльності слідчого є слідчі та інші процесуальні дії. Якщо йдеться про слідчу дію, порядок її проведення визначено Кримінально-процесуальним кодексом. Якщо автор хотів сказати про можливість застосування оперативно-розшукового заходу в процесі досудового слідства, то помилковим є твердження про "окреме доручення" оперативним працівникам, яке, згідно зі ст.118 КПК України, може даватися слідчому або органу дізнання про провадження лише слідчих дій і тільки в іншому районі Сергеєва Д.Б. Зняття інформації з каналів зв'язку: проблеми законодавчого регулювання в слідчій і оперативно-розшуковій діяльності // Адвокат. - 2006. - № 7. - С. 17..

Правильно заперечує використання в чинному законодавстві України одного терміна в різних значеннях В.І. Ґалаґан, але припускається помилки визначаючи однаково мету кожного з них - запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. Даний автор робить висновок про неузгодженість в Законі "Про оперативно-розшукову діяльність" і Кримінально-процесуальному кодексі України - негативний вплив цього на практику застосування органами внутрішніх справ і пропонує виключити зі статті 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" зняття інформації з каналів зв'язку як оперативно-розшуковий захід Див.: Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України. - К.: НАВСУ, 2002. - С. 58-59..

Звичайно, однаковість назв у позначенні слідчої дії і оперативно-розшукового заходу є певним недоліком, але виключати через це останній з оперативно-розшукової діяльності недоцільно Сергеєва Д.Б. Зняття інформації з каналів зв'язку: проблеми законодавчого регулювання в слідчій і оперативно-розшуковій діяльності // Адвокат. - 2006. - № 7. - С. 17.. Науковці і практики ведуть постійний пошук щодо законодавчого розширення засобів отримання інформації для розкриття злочинів. Вони справедливо вважають, що сьогодні застосування лише традиційних процесуальних засобів отримання інформації про злочин та використання її для доказування недостатньо. Тому заслуговує особливої уваги розроблення рекомендацій щодо можливості використання для доказування не процесуальних засобів, інтегрування слідчої та оперативно-розшукової діяльності. З метою використання інформації про злочин у процесі доказування, зазначає І.В. Строков, "потреби практики спричинили зміни кримінально-процесуального законодавства (розширення кола слідчих дій і можливості отримання інформації про злочин, введення нових інститутів кримінального процесу тощо). Тому основне коло проблем розвитку криміналістики має розглядатися у тісному взаємозв'язку із завданнями, які ставить практика" Строков І. В. Завдання та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі // Наук.вісник НАВСУ. - 2004. - № 3. - С. 36..

Законодавець Росії вирішив дане питання, називаючи слідчу дію, закріплену в ст.186 КПК "контроль і запис переговорів", а в Законі РФ від 12 серпня 1995 року "Про оперативно-розшукову діяльність" розрізняє прослуховування телефонних переговорів, а також зняття інформації з технічних каналів зв'язку, що теж викликає деякі суперечності у науковців.

Даний закон виділяє прослуховування телефонних переговорів в окремий оперативно-розшуковий захід (п.10 ст.6). Він полягає в конспіративному слуховому контролі телефонних переговорів і, як правило, їх фіксації за допомогою звукозаписуючих технічних засобів, а також зняття інформації з технічних каналів зв'язку (п.11 ст.6), що включає можливість не слухового контролю повідомлень, які передаються абонентом по мережах електричного зв'язку, коли аудіальна інформація відсутня (факсимільні повідомлення, короткі текстові повідомлення тощо).

Особливості проведення даних оперативно-розшукових заходів надають змогу однозначно відмежувати їх один від одного, тим самим визначити порядок їх проведення Машков С.А. Прослушивание телефонных и иных переговоров: нерешенные вопросы и возможности применения результатов // Проблемы формирования уголовно-розыскного права (Оперативно-розыскная теория и практика в государствах -участниках СНГ). Вып. 6. - М.: Изд-ль Шумилова И.И., 2003. - С. 65. .

Водночас існує кардинально протилежна думка науковців, які вважають поділ оперативно-розшукових заходів у Законі РФ про ОРД на прослуховування телефонних переговорів та зняття інформації з технічних каналів зв'язку застарілим і таким, що не відповідає сучасним реаліям у сфері систем передачі інформації. Так, А.Е. Федюнін зазначає, що, по-перше, нетехнічних каналів зв'язку в наш час не існує і, по-друге, зараз практично неможливо розділити види зв'язку за способом передачі, оскільки будь-яка інформація може послідовно передаватися по провідних, радіо - (супутникових), волоконно-оптичних каналах, в деяких випадках багаторазово змінюючи носії сигналу (наприклад, мережа Інтернету). Автор пропонує замінити оперативно-розшукові заходи "прослуховування телефонних переговорів", а також "зняття інформації з технічних каналів зв'язку" на єдиний - "зняття інформації з каналів зв'язку", виділивши "контроль поштових відправлень" в окремий оперативно-розшуковий захід Див.: Федюнин А.Е. О содержании ряда оперативно-розыскных мероприятий с учетом развития современных технологий в области передачи информации // Российский следователь. - 2005. - № 1. - С. 40-41. , як представлено в українському законодавстві.

Підсумовуючи викладене, вважаємо за необхідне привести у відповідність ст.187, 187 - 1 КПК України і Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" і вже самою назвою провести розмежування оперативно-розшукового заходу і слідчої дії, за допомогою яких отримують інформацію про обставини злочину й формують судові докази Сергеєва Д.Б. Зняття інформації з каналів зв'язку: проблеми законодавчого регулювання в слідчій і оперативно-розшуковій діяльності // Адвокат. - 2006. - № 7. - С. 18..

До внесення відповідних змін у законодавство щодо розмежування зазначених засобів інформаційного забезпечення може служити чітке усвідомлення практиками і науковцями, що зняття інформації з каналів зв'язку як засіб отримання інформації має чітко визначене цільове призначення і суб'єктів його застосування.

Порівняння зняття інформації з каналів зв'язку в слідчій та оперативно-розшуковій діяльності дає змогу визначити, що загальним для них є використання аудіального контролю. Водночас у знятті інформації з каналів зв'язку як у порядку слідчої дії, так і оперативно-розшукового заходу виникають і певні розбіжності.

Коли йдеться про слідчу дію - суб'єктом застосування є слідчий, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, або заява чи повідомлення про злочин (приводи до порушення кримінальної справи), які потребують перевірки. Якщо розглядається оперативно-розшуковий захід, слід чітко усвідомлювати, що суб'єктом його застосування є, відповідно до Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" (ст.5), співробітники оперативних підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Зазначені дії відрізняються і за часовими межами. Оперативно-розшуковий захід може здійснюватися на різних етапах розкриття злочину: для виявлення його ознак, в стадії порушення кримінальної справи, під час досудового слідства та по призупиненій кримінальній справі. Слідчий може проводити зняття інформації з каналів зв'язку в межах досудового слідства по кримінальній справі, яка перебуває у його провадженні, а також і до порушення кримінальної справи для запобігання злочину (ч.3 ст.187 КПК).

На відміну від КПК РФ, де контроль і запис переговорів встановлюються до 6 місяців (ст.186), Кримінально-процесуальний кодекс України не визначає граничні терміни проведення даної слідчої дії. Термін, на який встановлюється зняття інформації з каналів зв'язку, визначає суддя за клопотанням слідчого, викладеним в постанові. Адже було б доцільно зазначити що, він не може перевищувати строки досудового слідства, в межах якого дозволяється проводити слідчі дії.

Відрізняються також процедури санкціонування проведення слідчої дії та оперативно-розшукового заходу. Слідчий, за погодженням з прокурором, звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить мотивовану постанову про зняття інформації з каналів зв'язку (ч.4 ст.187 КПК України). Якщо ж прослуховування проводиться як оперативно-розшуковий захід, то керівник відповідного оперативного підрозділу звертається з поданням до суду і про отримання дозволу або про відмову в ньому повідомляє прокурору протягом доби (ч.2 ст.8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність"). Відмітимо, що законодавство РФ не містить правових неузгодженостей між рівнями прокурора і судді, а також порядок отримання санкції на проведення прослуховування як слідчої дії і оперативно-розшукового заходу - однаковий.

Припиняється зняття інформації з каналів зв'язку після закінчення терміну, встановленого для виконання цієї слідчої дії постановою судді. Крім того, слідчий припиняє зняття інформації з каналів зв'язку, коли у цьому відпадає необхідність - при закритті кримінальної справи або при передачі її прокуророві в порядку, передбаченому статтею 225 КПК.

Відрізняється і правове регулювання даного заходу - зняття інформації в оперативно-розшуковій та кримінально-процесуальній діяльності. Діяльність оперативних співробітників регулюється оперативно-розшуковим законодавством, яким передбачено такий захід як зняття інформації з каналів зв'язку (п.9 ст.8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність"), а також використання спеціальних технічних засобів контролю, фіксації і документування розмов (п. а ч.1 ст.15 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"). Зняття інформації з каналів зв'язку слідчим здійснюється відповідно до положень кримінально-процесуального законодавства (ст.187 КПК).

Аналізуючи кримінально-процесуальне законодавство України і Росії щодо проведення прослуховування як слідчої дії, а саме ст.187 "Накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку", ст.187-1 КПК України "Огляд і виїмка кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку" і ст.186 КПК Російської Федерації "Контроль і запис переговорів" відмічаємо, що:

український законодавець дозволяє проведення даної слідчої дії тільки "якщо іншими способами одержати ці дані неможливо", чого не міститься в КПК Росії;

ст.186 КПК РФ містить більш широке коло осіб, чиї переговори можуть прослуховуватися, ніж у вітчизняному законодавстві, а саме: підозрюваного, обвинуваченого та інших осіб, а також при наявності погрози вчинення насильства, вимагання й інших злочинних дій щодо потерпілого, свідка чи їх близьких родичів, родичів, близьких осіб - за письмовою заявою даних осіб, а при її відсутності - на підставі судового рішення. В чинному Кримінально-процесуальному кодексі України передбачається зняття лише інформації, якою обмінюються підозрюваний чи обвинувачений з іншими особами за допомогою засобів зв'язку;

як відмічалося вище, КПК Росії обмежує термін прослуховування до 6 місяців і передбачає закінчення проведення слідчої дії за постановою слідчого, якщо необхідність у ній відпадає, але не пізніше закінчення попереднього слідства в даній кримінальній справі (п.5 ст.186 КПК РФ). В Україні дозволено проведення даної слідчої дії з метою запобігти злочину до порушення кримінальної справи, граничний термін її проведення в законі не встановлено. Зняття інформації з каналів зв'язку припиняється після закінчення терміну, встановленого для виконання постановою судді, а також коли у здійсненні цих заходів відпадає необхідність, при закритті кримінальної справи або при передачі її прокуророві в порядку ст.255 КПК України;

постанова про зняття інформації з каналів зв'язку виноситься в режимі, який забезпечує нерозголошення даних досудового слідства або оперативно-розшукової діяльності (ч.10 ст.187 КПК України), в російському варіанті про це не зазначено;

хоча в Кримінально-процесуальному кодексі України порядок дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, виділено в окрему статтю, норма, що його регулює, викладена дуже лаконічно. Лише зазначається можливість залучення в необхідних випадках спеціаліста, обов'язок слідчого після вивчення змісту інформації скласти про це протокол та при виявленні в інформації даних, що мають доказове значення, в протоколі відтворюється відповідна частина запису, після чого слідчий своєю постановою визнає носій знятої інформації доказом і приєднує його до справи (п.4 ст.187-1 КПК України).

П. п.6-8 ст.186 КПК Росії більш детально визначають порядок дослідження знятої інформації, а саме: слідчий протягом всього терміну проведення слідчої дії має право в будь-який час витребувати від органу, що здійснює прослуховування, фонограму для огляду і прослуховування. Вона передається слідчому в опечатаному вигляді з супровідним листом, в якому вказуються дата і час початку і закінчення записів вказаних переговорів і короткі характеристики технічних засобів, що використовувалися. Про результати огляду і прослуховування фонограми слідчий разом з понятими (участь яких не передбачена українським законодавцем) і за необхідністю з участю спеціаліста, а також осіб, чиї телефонні та інші переговори записані, складає протокол, в якому повинна бути дослівно викладена та частина фонограми, що, на думку слідчого, має відношення до даної кримінальної справи. Особи, які беруть участь в огляді і прослуховуванні фонограми, мають право викласти свої зауваження до протоколу. Фонограма в повному обсязі залучається до матеріалів кримінальної справи на підставі постанови слідчого як речовий доказ і зберігається в опечатаному вигляді в умовах, що виключають можливість прослуховування і тиражування сторонніми особами і забезпечують її збереження і технічну придатність для повторного прослуховування, в тому числі в судовому засіданні.

Підсумовуючи вищевикладене, робимо висновок про необхідність закріплення у КПК України двох самостійних слідчих дій "накладання арешту на кореспонденцію" і "зняття інформації з каналів зв'язку". Також доцільно було б виключити однаковість назв у позначенні розглянутих вище слідчої дії і оперативно-розшукового заходу. Вважаємо доцільним розширити ст.187-1 КПК і більш детально визначити порядок дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку.

Вирішення цих проблем і внесення відповідних змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, що регулюють дане питання, сприятиме одностайному розумінню і правильному застосуванню зняття інформації з каналів зв'язку як слідчої дії чи оперативно-розшукового заходу, що значно активізує роботу слідчих та оперативних підрозділів.

Також, слід навести для порівняння норми законодавства деяких країн, з якими ми на протязі довгого часу перебували на одному правовому полі в межах колишнього Радянського Союзу, з питань, що регулюють прослуховування телефонних розмов, арешт телеграфної та іншої кореспонденції.

Отже, відповідно до Кримінально-процесуального кодексу Республіки Вірменія зазначені питання регулюються ст. ст.239, 240, 241 зазначеного Кодексу, якими встановлено наступний порядок контролю кореспонденції, поштових, телеграфних і інших повідомлень, їх огляду та виїмки, а також прослуховування телефонних переговорів.

Так, коли є достатні підстави вважати, що в кореспонденції, поштових, телеграфних і інших повідомленнях, що відправляються підозрюваним або обвинуваченим чи отримуваних ними, можуть міститися відомості, що мають доказове значення у справі, слідчий може винести мотивовану постанову, в якій міститься клопотання до суду про контроль кореспонденції вказаних осіб.

В постанові повинні бути вказані: найменування установи зв'язку, на яку покладається обов'язок по затриманню кореспонденції; ім'я, прізвище особи або осіб, кореспонденція яких підлягає затриманню; точна адреса цієї особи (осіб); вид кореспонденції, на яку накладається арешт, і термін арешту.

До кореспонденції, на яку може бути накладений арешт, зокрема, відносяться наступні об'єкти: листи, телеграми, радіограми, бандеролі, посилки, поштові контейнери, переклади, повідомлення по телефаксу і електронній пошті.

Постанова суду про контроль кореспонденції надсилається начальникові відповідної установи зв'язку, для якої воно є обов'язковою.

Начальник установи зв'язку затримує необхідну кореспонденцію і про це негайно повідомляє слідчого.

Контроль кореспонденції припиняється слідчим, прокурором або судом, що винесли відповідну постанову.

Слідчий під розписку знайомить з постановою про провадження виїмки начальника установи зв'язку, а при необхідності - інших службовців даної установи і за участю понятих з числа працівників даної установи розкриває і оглядає кореспонденцію.

При виявленні документів, предметів, які можуть мати значення для справи, слідчий проводить виїмку відповідних відправлень або обмежується зняттям з них копій. За відсутності даних, які можуть мати значення для справи, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонденції адресатові або про її затримання на встановлений ним термін.

Про кожен випадок огляду або затримання кореспонденції складається протокол, в якому зазначається: ким, де, коли і яка конкретно кореспонденція була затримана або піддалася огляду, що було вилучене, що повинне бути доставлене адресатові або тимчасово затримано, з якої кореспонденції зняті копії, які технічні засоби використовувалися і що було виявлене. Всі особи, що брали участь в слідчій дії, повинні бути ознайомлені з протоколом, який вони завіряють своїми підписами, а при необхідності можуть вимагати внесення до нього своїх зауважень.

Якщо є достатні підстави вважати, що в телефонних переговорах або переговорах з використанням інших засобів зв'язку підозрюваного, обвинуваченого і інших осіб, що мають відомості про злочини, можуть міститися відомості, що мають значення для справи, допускається за рішенням суду прослуховування і звукозапис даних переговорів.

Про необхідність прослуховування і звукозапису переговорів слідчий виносить мотивовану постанову про порушення перед судом клопотання, в якому вказуються: кримінальна справа і підстави, за якими повинна проводитися відповідна слідча дія; прізвища, імена осіб, переговори яких підлягають прослуховуванню, час прослуховування, установа, якій доручається технічне здійснення прослуховування і звукозапису переговорів. Постанова направляється до суду.

В разі згоди судді на прослуховування і звукозапис переговорів постанова надсилається слідчим до відповідної установи для виконання.

Прослуховування і звукозапис переговорів можуть бути встановлені на термін не більше шести місяців. Вони припиняються, коли відпадає в них необхідність, але у всіх випадках - не пізніше закінчення попереднього розслідування.

Протягом встановленого терміну слідчий має право у будь-який момент витребувати звукозапис для огляду і прослуховування. Він передається слідчому в опечатаному вигляді разом з супровідним листом, в якому повинні бути вказані час початку і закінчення звукозапису переговорів і необхідні технічні характеристики використаних засобів.

Огляд та прослуховування звукозапису слідчим проводиться за участю понятих, а при необхідності - спеціаліста, про що складається протокол, в якому повинна бути дослівно відтворена частина звукозапису, що відноситься до справи. Звукозапис залучається до протоколу; при цьому частина, що не відноситься до справи, після набрання вироком законної сили або після припинення справи знищується.

Статтями 213 та 214 Кримінально-процесуального кодексу Республіки Білорусь передбачено наступний порядок накладення арешту на поштово-телеграфні й інші відправлення, їх огляд і виїмка, а також прослуховування і запис переговорів.

За наявності достатніх підстав вважати, що листи, телеграми, радіограми, бандеролі, посилки й інші поштово-телеграфні та інші відправлення можуть містити відомості, документи і предмети, що мають значення для кримінальної справи, на них може бути накладений арешт. Накладення арешту на поштово-телеграфні й інші відправлення, огляд і виїмка їх в поштово-телеграфних установах проводяться за постановою слідчого, органу дізнання з санкції прокурора або його заступника.

В постанові вказуються прізвище, ім'я, по батькові особи, поштово-телеграфні і інші відправлення якого повинні затримуватися, точна адреса цієї особи; підстави для накладення арешту і проведення виїмки; види поштово-телеграфних й інших відправлень, що підлягають арешту; термін дії арешту; найменування установи зв'язку, на яку покладається обов'язок затримувати поштово-телеграфні й інші відправлення та негайно повідомляти про це слідчого, орган дізнання.

Постанова про накладення арешту на поштово-телеграфні й інші відправлення, про їх огляд і виїмку направляється слідчим, органом дізнання до відповідної установи зв'язку, якій пропонується затримувати поштово-телеграфні й інші відправлення та негайно повідомляти про це слідчого, орган дізнання.

Огляд, виїмка і зняття копій з затриманих поштово-телеграфних й інших відправлень проводяться слідчим, органом дізнання в установі зв'язку за участю представника відповідної установи. В необхідних випадках для участі в проведенні огляду і виїмки поштово-телеграфних і інших відправлень слідчий, орган дізнання має право викликати відповідного спеціаліста, а також перекладача. В кожному випадку огляду поштово-телеграфних і інших відправлень складається протокол, в якому вказується, ким і які поштово-телеграфні й інші відправлення були піддані огляду, скопійовано і відправлено адресатові або вилучено.

Накладення арешту на поштово-телеграфні й інші відправлення скасовується постановою слідчого, органу дізнання. В будь-якому випадку дана міра не може здійснюватися зверх терміну попереднього розслідування у кримінальній справі.

По кримінальних справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини, якщо є достатні підстави вважати, що переговори з використанням технічних засобів зв'язку і інші переговори підозрюваного, обвинуваченого і інших осіб можуть містити відомості, що мають значення для справи, з санкції прокурора або його заступника допускаються прослуховування і запис даних переговорів.

Про необхідність здійснення прослуховування переговорів і їх запис слідчий, орган дізнання виносять мотивовану постанову, в якій зазначаються кримінальна справа і підстави, за якими повинна проводитися дана слідча дія; прізвище, ім'я, по батькові осіб, чиї переговори підлягають прослуховуванню й запису і протягом якого терміну; установа, якій доручається технічне здійснення прослуховування й запис переговорів.

Постанова направляється слідчим, органом дізнання до відповідної установи для виконання.

Прослуховування і запис переговорів у будь-якому випадку не можуть здійснюватися зверх терміну попереднього розслідування кримінальної справи і скасовуються постановою слідчого, органу дізнання.

Слідчий, орган дізнання протягом всього встановленого терміну має право в будь-який час витребувати фонограму для огляду і прослуховування. Вона передається слідчому, органу дізнання в опечатаному вигляді з супровідним листом, в якому повинні бути зазначені час початку та закінчення запису переговорів і необхідні технічні характеристики використаних засобів.

Огляд і прослуховування фонограми проводяться слідчим, органом дізнання при необхідності за участю фахівця, про що складається протокол, в якому повинна бути дослівно відтворена частина фонограми переговорів, що має відношення до кримінальної справи. Фонограма залучається до протоколу, при цьому її частина, що не має відношення до справи, після закінчення провадження по кримінальній справі знищується.

В Кримінально-процесуальному кодексі Республіки Казахстан накладення арешту на кореспонденцію, перехоплення повідомлень, прослуховування і запис переговорів регулюються розділом 30 зазначеного кодексу.

Так, відповідно до ст.235 за наявності достатніх підстав вважати, що листи, телеграми, радіограми, бандеролі, посилки і інші поштово-телеграфні відправлення можуть містити відомості, документи і предмети, що мають значення для справи, на них може бути накладений арешт.

Про арешт поштово-телеграфних відправлень слідчий виносить постанову, яка санкціонується прокурором. В постанові повинно бути вказано: назва установи зв'язку, на яку покладається обов'язок по затриманню поштово-телеграфних відправлень, прізвище, ім'я, по батькові осіб, поштово-телеграфні відправлення яких підлягають затриманню, їх адреса, вид поштово-телеграфних відправлень, на які накладається арешт, термін, на який він накладається.

Постанова про накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію направляється керівникові відповідної установи зв'язку, який зобов'язаний затримувати поштово-телеграфні відправлення і негайно повідомляти про це слідчого.

Виїмка і зняття копій з затриманих поштово-телеграфних відправлень оглядається слідчим в установі зв'язку за участю понятих. У необхідних випадках для участі в провадженні огляду і виїмки поштово-телеграфних відправлень слідчий має право викликати відповідного спеціаліста, а також перекладача. В кожному випадку огляду поштово-телеграфних відправлень складається протокол, в якому вказується, ким і які поштово-телеграфні відправлення були піддані огляду, скопійовані і відправлені адресатові або затримані на термін, визначений слідчим.

Арешт на поштово-телеграфні відправлення скасовується слідчим або прокурором, коли відпадає необхідність в цьому заході, але в будь-якому випадку не пізніше ніж закінчення розслідування.

Перехоплення повідомлень, що передаються по технічним, зокрема комп'ютерним, каналам зв'язку, і зняття з комп'ютерних систем інформації, що відноситься до справи, що розслідується, відповідно до ст.236, проводяться на підставі постанови слідчого, санкціонованої прокурором.

Постанова слідчого, санкціонована прокурором, направляється для виконання органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність.

Повідомлення і комп'ютерна інформація, отримані в результаті перехоплення, фіксуються спеціалістом на відповідному носієві і передаються слідчому.

Згідно зі ст.237 зазначеного кодексу негласне прослуховування і запис розмов з використанням відео-, аудіотехніки або інших спеціальних технічних засобів, а також прослуховування і запис переговорів, що ведуться з телефонів і інших переговорних пристроїв, підозрюваного, обвинуваченого і інших осіб, які можуть мати в своєму розпорядженні відомості про злочин, у справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини можуть проводитися на підставі постанови слідчого, санкціонованої прокурором, за наявності достатніх підстав вважати, що в результаті прослуховування будуть отримані відомості, що мають значення для справи.

За наявності загрози здійснення насильства, вимагання і інших злочинних дій відносно потерпілого, свідка або членів їх сімей за постановою слідчого, санкціонованої прокурором, з їх відома можуть проводитися негласне прослуховування і запис розмов з використанням відео-, аудіотехніки або інших спеціальних технічних засобів, а також прослуховування і запис переговорів, що ведуться з їх телефонів або інших переговорних пристроїв.

Визнавши необхідним прослуховування переговорів, розмов і їх запис, слідчий виносить мотивовану постанову, в якій вказуються: кримінальна справа і підстави, за якими повинна проводитися дана слідча дія, прізвище, ім'я, по батькові осіб, чиї переговори підлягають прослуховуванню і запису і протягом якого часу; орган, якому доручається технічне здійснення прослуховування і запису переговорів, розмов. Вказана постанова подається прокуророві і, вразі надання ним санкції, направляється слідчим у відповідний орган для виконання.

У випадках, що не терплять зволікання, прослуховування і запис переговорів, розмов проводяться за постановою слідчого без санкції прокурора з подальшим направленням йому протягом двадцяти чотирьох годин повідомлення про прослуховування, запис переговорів, розмов. Отримавши вказане повідомлення, прокурор перевіряє законність даної слідчої дії і виносить постанову про його законність або незаконність. У випадку, якщо ухвалено рішення про незаконність проведеного прослуховування, запису переговорів, розмов, дана дія не може бути допущена як доказ у справі.

Прослуховування і запис переговорів, розмов можуть бути встановлені на термін не більше шести місяців. Вони припиняються постановою слідчого, коли відпадає необхідність в цих заходах, але у будь-якому випадку не пізніше закінчення розслідування.

Слідчий протягом всього встановленого їм в постанові терміну має право в будь-який час витребувати від органу, що здійснює технічне прослуховування, фонограму для її огляду і прослуховування. Фонограма передається слідчому в опечатаному вигляді з супровідним листом, в якому повинні бути вказані підстава прослуховування, час початку і закінчення запису переговорів, розмов, необхідні технічні характеристики використаних засобів і якості запису.

Огляд і прослуховування фонограми проводяться слідчим за участю понятих і при необхідності - спеціаліста, про що складається протокол, в якому повинна бути дослівно відтворена частина фонограми переговорів, розмов, що має відношення до справи, і дана характеристика якості звучання мови тих, хто говорить. Учасники прослуховування і запису переговорів, розмов попереджаються про відповідальність за розголошення тих відомостей, що стали їм відомі. Фонограма додається до протоколу, при цьому її частина, що не має відношення до справи, після набрання вироком законної сили або припинення кримінальної справи знищується.

Обшук, виїмка, накладення арешту на поштово-телеграфні відправлення, контроль і запис переговорів відповідно до Кримінально-процесуального кодексу Республіки Киргизія проводиться за підставою та в порядку ст.184 зазначеного Кодексу.

Підставою для провадження обшуку є наявність достатніх даних вважати, що в приміщенні чи іншому місці або у особи можуть знаходитися знаряддя злочину, предмети, документи і цінності, які можуть мати значення для справи. Обшук також може проводитися для виявлення розшукуваних осіб і трупів.

При необхідності вилучення певних предметів і документів, що мають значення для справи, і якщо точно відомо, де і у кого вони знаходяться, проводиться їх виїмка.

Обшук і виїмка проводяться за участю понятих за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора.

У виняткових випадках, якщо є реальне побоювання, що розшукуваний і такий, що підлягає вилученню об'єкт через зволікання з його виявленням може бути втрачений, пошкоджений або використаний із злочинною метою або розшукувана особа може сховатися, обшук може бути проведений за постановою слідчого без санкції прокурора, але з подальшим його повідомленням протягом доби.

Обшук, окрім випадків, що не терплять зволікання, проводиться в денний час.

У необхідних випадках обшук проводиться за участю спеціаліста і перекладача.

До початку провадження обшуку, виїмки слідчий зобов'язаний пред'явити постанову про їх провадження.

Приступаючи до обшуку, слідчий пропонує видати добровільно предмети і документи, що підлягають вилученню.

При провадженні обшуку можуть розкриватися замкнуті приміщення і сховища, які власник відмовляється відкрити добровільно. При цьому не повинні допускатися пошкодження замків дверей і інших предметів, що не викликаються необхідністю.

При провадженні виїмки слідчий пропонує видати предмети і документи, що підлягають вилученню, а у разі відмови він проводить виїмку примусово.

Кримінально-процесуальним кодексом Республіки Киргизія встановлено окремий порядок обшуку і виїмки в житловому приміщенні проти волі осіб, що проживають в ньому, а також в приміщеннях, займаних дипломатичними представництвами та в приміщеннях, в яких проживають члени дипломатичних представництв і їх сім'ї.

Слідчий зобов'язаний приймати заходи до того, щоб не були розголошені виявлені при обшуку і виїмці обставини приватного життя особи, що займає відповідне приміщення, або інших осіб.

Слідчий має право заборонити особам, що знаходяться в приміщенні або місці, де провадяться обшук і виїмка, і особам, що приходять в це приміщення або місце, покидати його, а також спілкуватися один з одним або іншими особами до закінчення обшуку і виїмки.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6