Диплом: Диплом по гражданскому праву

27) надає всім їх видам (громадським організаціям, суспільним рухам,

суспільним фондам, суспільним об’єднанням, органам суспільної самодіяльності)

прямо брати участь у виборчих кампаніях "при наявності в статуті даного

суспільного об'єднання положення про участь його у виборах" (але це

застереження не має практичного значення, тому що, як ми бачили, будь-яке

об'єднання може включити таке положення у свій статут).

Таким чином, що міститься в проекті закону про політичні партії формулювання

головної кваліфікаційної ознаки партії утрачає своє практичне значення, тому що

не служить відокремленню її від інших видів суспільних об'єднань.

[10]

Політична партія — це організація, що о6’єднює індивідів на основі спільності

політичних поглядів, визнання визначеної системи цінностей, що знаходять своє

втілення в програмі, яка намічає основні напрямки політики держави.

[11]

Ще Г. Еллинек розглядав програму як кваліфікаційну ознаку політичних партій. При

відсутності в угруповань "визначеної широкої програми державної політики",

відзначав він, вони являють собою "несправжні" партії, тому що їхні члени не

об'єднані загальними поглядами на всю державну політику.

[12] На це ж вказує і відомий російський філософ М. Рац: "Без програми немає

і не може бути політичної партії".[13]

У цьому зв'язку інтерес представляють розуміння М. Раца про програми багатьох

російських політичних партій: «Якби наші "партії" всерйоз і чесно зайнялися

розробкою своїх програм, а Президент як гарант Конституції утримував би при

цьому за допомогою Мін'юсту рамку права, та не тільки число партій могло б

скоротитися, але і вся політична карта Росії переконструювалася.»

[14] Маються на увазі, зрозуміло, не беззмістовні декларації і гасла, а

дійсно програма, в якої докладно визначені цілі і задачі партії, засоби і

методи їхнього досягнення і рішення. І навряд чи прав С. А. Авак’ян, що хоча і

визнає "доцільним'' (що, до речі, не означає "обов'язковим") для партій і

суспільно-політичних рухів мати свої програмні документи, але вважає що до їх

числа "можна віднести не тільки об'ємні програми, але і відносно короткі

політичні декларації, заяви й інші документи, що суспільні об'єднання рахують

для себе більш придатними".[15] Власне

кажучи, така позиція означає відмовлення від визнання програми обов'язковою

ознакою політичної партії.

Політична партія — це об'єднання, що діє на постійній основі, що має

формалізовану організаційну структуру.

Ця ознака включається законодавством ряду країн у визначення політичної партії.

Ця ознака відрізняє політичні партії від тимчасових і вузьких по своєму

складі об'єднань, що також можуть брати участь у політичному житті. До них

відносяться, насамперед, об'єднання виборців (союзи, комітети, групи), що

створюються на період виборів і звичайно припиняють своє існування з їх

закінченням.

Поняття "постійна організація", використовуване законодавством, не зводиться

тільки до тимчасового фактора (тривалість, тривалість існування організації).

Воно припускає також наявність визначеного числа членів організації, без

чого остання не може діяти на постійній основі і виконувати функції,

властивим партіям. Чисельність партії розглядається законодавством деяких

країн як один з її кваліфікаційних ознак.

Розглянуті ознаки політичної партії, що знаходять своє закріплення в

законодавстві різних країн, дозволяють сформулювати її загальне юридичне

визначення: політична партія - це суспільне об'єднання, що створене для участі

в політичному процесі з метою завоювання і здійснення державної влади

конституційними засобами, діє на постійній основі і має політичну програму.

[16]

Проблеми типології виникають у всіх випадках, коли аналізуються різнорідного

складу об'єкти. Типологія по­яснює принципи дискретності, уможливлює системний

опис групи об'єктів, дає підстави вияснити тенденції подальшого їхнього

розвитку. У політології запропоно­вано немало підходів до типологізації

політичних партій (М. Дюверже, М. Вебер, С. Коен, В. Ленін, 3. Ньюмен та ін.).

Усі підходи виступають не альтернативними ва­ріантами. а як

взаємодоповнювальні. Маємо можливість узагальнити попередній досвід і,

використавши метод конструювання типів, де тип (партія) — це об'єкт, який

виділяється за рядом ознак із безлічі даного роду явищ, запропонувати таке

групування сучасних партій[17]:

Розглядаючи запропоновану типологію, слід мати на увазі тенденції в розвитку

партій, які спричиняють зміну їхнього місця у типологічній шкалі. Одні партії

перетво­рились, приміром, на переважно електоральні, другі — на ідеократичні,

треті претендують на статус «народних».[18]

Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини,

закріпленим За­гальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією.

Згідно з Консти­туцією України (ст.36) громадяни України мають право на

свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для

здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних,

економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень,

встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського

порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі

громадян, беруть участь у виборах.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх

трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є

громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними

інтересами за родом їх про­фесійної діяльності. Професійні спілки утворюються

без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні

спілки мають рівні права.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи

обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або

громадських організацій.

Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

Дана стаття розвиває та конкретизує положення статті 20 Загальної декларації

прав людини та статті 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні

права щодо свободи асоціацій і передбачає, що право на свободу об'єднання є

невід'ємним правом громадян України, яке гарантується Конституцією України.

Громадяни об'єднуються в політичні партії і гро­мадські організації на основі

єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод та виконання

обов'язків.

Відповідно до Закону України "Про об єднання громадян" від 16 червня 1992 р.

політичною партією є об'єднання громадян - прихильників певної

загаль­нонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою

участь у виробленні держав­ної політики, формуванні органів влади, місцевого

та, регіонального самоврядування. Громадська організація - це об'єднання

громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних,

творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних

інте­ресів.

Характерною особливістю діяльності політичних партій та громадських

організацій є те, що вони без­посередньо не можуть займатися комерційною

діяль­ністю. Виняток становить лише право продавати суспільно-політичну

літературу, вироби із власною символікою, проводити фестивалі, виставки та

інші суспільно-політичні заходи.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і виявленню політичної волі

громадян, висуваючи своїх кандидатів на виборах до органів державної влади і

місцевого самоврядування, які повинні про­водити політику цих партій при

одержанні ними відповідного мандата. Членами політичних партій можуть бути

лише громадяни України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх

трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

Професійні спілки є громадськими організа­ціями, що об'єднують громадян,

пов'язаних спільни­ми інтересами за родом їхньої професійної діяльності та

утверджуються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їхніх

членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Професійні спілки - це

найбільш масові громадські організації. Вони діють у відповід­ності з

статутами, які вони приймають, і не підля­гають реєстрації в державних

органах.

Професійні спілки представляють інтереси гро­мадян в сферах виробництва,

праці, побуту, культури і т. ін. Їм надано право здійснювати нагляд і

контроль за додержанням законодавства про працю і правил по охороні праці,

вони контролюють житлово-побутове обслуговування працівників, утримують

санаторії, профілакторії, будинки відпочинку, культурно-освіт­ні, туристичні

та спортивні установи тощо.

Об­меження, які стосуються членства у політичних партіях встановлюються

ви­ключно Конституцією і законами України. Зокрема, встановлено, що членами

політичних партій не мо­жуть бути іноземці, судді, прокурори та деякі інші

категорії громадян (ст.37 Конституції України). Крім того, забороняється

від­мовляти у прийнятті до політичної партії або громад­ської організації або

виключати з них осіб у зв'язку з їх статтю, національною належністю і т.ін.

Конституція передбачає, що ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке

об'єднання грома­дян чи обмежений у правах і свободах за прина­лежність чи

неналежність до політичних партій або громадських організацій. Належність чи

неналежність до будь-якої політичної партії або громадської ор­ганізації не

може бути підставою для надання держа­вою окремих пільг і переваг.

Вимога про зазначення в офіційних документах щодо членства у тому чи іншому

об'єднанні громадян не допускається, крім випадків, передбачених законами

України.

Усі об'єднання громадян рівні перед законом. Держава створює рівні можливості

для діяльності об'єднань громадян. Будь-яке втручання державних органів та

службових осіб у їх діяльність не допус­кається, крім випадків, передбачених

законом.

В статті 37 Конституції України говориться про те, що утворення і діяльність

політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яках

спрямовані на ліквідацію незалежності Ук­раїни, зміну конституційного ладу

насильницьким шля­хом, порушення суверенітету і територіальної ціліс­ності

держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду

війни, насильства, на роз­палювання міжетнічної, расової, релігійної

ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населен­ня,

забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих

формувань.

Не допускається створення і діяльність ор­ганізаційних структур політичних

партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого

самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у

навчальних за­кладах та інших державних установах і організаціях.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійсню­ється лише в судовому порядку.

Україна є суверенною незалежною державою, розвивається на основі здійснення

українською на­цією свого невід'ємного права на самовизначення і захищає свою

державність. Тому будь-які насиль­ницькі дії проти національної державності

України з боку політичних партій, громадських організацій, ін­ших угрупувань

чи окремих осіб переслідуються зако­ном. Політичну владу необхідно

здобувати лише через вільні демократичні вибори.

Якщо в статутних документах громадських об'єднань, поданих до реєстрації,

будуть передбачені програмні цілі, які суперечать вимогам цієї Консти­туції

та законодавству України, Міністерство юстиції зобов'язано відмовити їм у

реєстрації.

Не допускається утворення і діяльність ор­ганізаційних структур будь-яких

політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах

місцевого самоврядування, військових фор­муваннях Збройних Сил, Національної

гвардії, орга­нах СБУ, прокуратури та МВС, Прикордонних військ тощо, а також

на державних підприємствах, в устано­вах, навчальних закладах та інших

державних ор­ганізаціях.

Забороняється створення політичних партій, керівні органи чи структурні

осередки яких знаходя­ться за межами України.

Підставами для заборони об'єднань громадян є їх програмні цілі або дії, що

спрямовані на зміну шляхом насильства конституційного ладу, порушення

суверенітету і територіальної цілісності держави;

підрив безпеки держави, зокрема у формі ведення діяльності на користь

іноземних держав, захоплення державної влади, нехтуючи Конституцією і

законами, що визначають порядок її утворення; пропаганду війни, насильства,

розпалювання міжетнічної, расової або релігійної ворожнечі; створення

незаконних воєнізованих формувань; обмеження загальновизна­них прав і свобод

людини, посягання на здоров'я населення.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійс­нюється в судовому порядку. За

своїм рішенням на подання органу, який здійснив реєстрацію, або про­курора

суд може примусово розпустити об'єднання громадян або тимчасово (на строк до

трьох місяців) заборонити окремі види чи всю діяльність певного об'єднання

громадян.

При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони, на

клопотання об'єднання гро­мадян його діяльність може бути відновлена судом в

повному обсязі (Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992

р.)

Об’єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або

вступати між собою у спілки (союзи, асоціації тощо), яким відповідно до їх

статутів теж можуть надаватися права юридичної особи.

Відповідно до статті 6, 7 Закону «Про об’єднання громадян» об'єднання

громадян створюються і діють на основі добровільності,

рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та

гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності.

Всі основні питання діяльності об'єднань громадян повинні вирішуватись

на зборах всіх членів або представників членів об'єднання.

Об'єднання громадян повинно регулярно обнародувати свої основні

документи, склад керівництва, дані про джерела фінансування та

витрати.

На працівників апарату об'єднань громадян поширюється законодавство

про працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування.

Відповідно до статей 8, 9, 10 Закону “Про об’єднання громадян” держава

забезпечує додержання прав і законних інтересів об'єднань громадян,

легалізованих у порядку, передбаченому цим Законом.

Втручання державних органів та службових осіб у діяльність об'єднань

громадян, так само як і втручання об'єднань громадян у діяльність державних

органів, службових осіб та у діяльність інших об'єднань громадян, не

допускається, крім випадків, передбачених Законом.

Верховна Рада України встановлює пільги щодо оподаткування доходів по

окремих видах господарської або іншої комерційної діяльності об'єднань

громадян, створених ними установ та організацій, заснованих

підприємств, максимальні розміри окремих та загальних річних пожертвувань

на користь політичних партій, затверджує перелік всеукраїнських

громадських організацій, яким держава надає матеріальну допомогу.

Об'єднання громадян України утворюються і діють з всеукраїнським,

місцевим та міжнародним статусом.

До всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких

поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у

більшості її областей.

До місцевих об'єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється

на території відповідної адміністративно-територіальної

одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається

об'єднанням громадян.

Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на

територію України і хоча б однієї іншої держави.

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки з всеукраїнським

статусом.

Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або

вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо), утворювати блоки та

коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу.

Створення і легалізація спілок об'єднань громадян, порядок їх діяльності та

ліквідації здійснюються відповідно до Закону “Про об’єднання громадян”.

Відповідно до статті 28 Цивільного Кодексу України юридичні особи утворюються

в порядку, встановленому законодавством. Громадські організації, порядок

виникнення яких законодавством не передбачений, утворюються в порядку,

встановленому статутом.

Політичні партії створюються за ініціативою громадян України, які досягли 18

років, не обмежені судом у дієздатності і не тримаються в місцях

позбавлення волі.

Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України,

громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а

молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку.

Рішення про заснування об'єднань громадян приймаються установчим

з'їздом (конференцією) або загальними зборами.

Засновниками спілок об'єднань громадян є об'єднання громадян.

Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які

досягли 18-річного віку.

Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути

особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих

громадських організацій визначається їх статутами в межах, встановлених

законами України.

Громадські організації можуть не мати фіксованого індивідуального

членства.

У діяльності громадських організацій у випадках, передбачених їх статутами,

можуть брати участь колективні члени.

Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах,

зареєстровані об'єднання громадян користуються правом:

– виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і

немайнові права;

– представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси

своїх членів (учасників) у державних та громадських органах;

– брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи

(збори, мітинги, демонстрації тощо);

– ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші

об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;

– створювати установи та організації;

– одержувати від органів державної влади і управління та органів

місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх

цілей і завдань;

– вносити пропозиції до органів влади і управління;

– розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

– засновувати засоби масової інформації.

Громадські організації мають право засновувати підприємства, необхідні для

виконання статутних цілей.

У порядку, передбаченому законодавством, політичні партії також мають право:

– брати участь у виробленні державної політики;

– брати участь у формуванні органів влади, представництва в їх складі;

– доступу під час виборчої кампанії до державних засобів масової

інформації.

Якщо підсумовувати відповідні положення законодавства окремих країн, то можна

виділити наступні права політичних партій:

1. політичні права і свободи: право брати участь у формуванні і

діяльності державних органів; свобода пропаганди своєї ідеології і програми;

свобода поширення інформації про свою діяльність; свобода організації масових

заходів (мітингів, збору, демонстрацій, ходів і т.д.); право вільного доступу

до державних засобів масової інформації і право засновувати свої засоби

(видавництва, радіо і телестанції, друковані органи); право створювати з

іншими політичними партіями різного роду коаліції і блоки (виборчі,

парламентські й урядові); право встановлювати міжнародні зв'язки з

закордонними політичними партіями і їх міжнародними об'єднаннями;

2. майнові права: право власності; право займатися дозволеної законом

підприємницькою діяльністю; право одержувати від держави матеріальну і

фінансову підтримку; у різних формах (пряме і непряме державне фінансування,

надання різного роду податкових пільг і привілеїв).

[19]

Громадські організації — це масові об'єд­нання громадян, що виникають за їх

ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і

характеризуються чіткою структурою.

Одним із її видів - є політична партія.

На мою думку, політична партія, будучи виразником політичних інтересів

певного класу (верстви, прошарку, страти) або його частини, – це спільність

людей, об’єднаних організаційно й ідеологічно, і має за мету внаслідок

виборів, а також іншими шляхами взяти у свої руки керівництво державними

справами для того, щоб використати цю владу для задоволення інтересів тих,

кого вони репрезентують.

Вона має кваліфікаційні ознаки які притаманні тільки їй. При відсутності

одного з них громадське об’єднання втрачає юридичну якість партії.

Політична партія - це суспільне об'єднання, головною метою участі якого в

політичному процесі є завоювання і здійснення (чи участь у здійсненні)

державної влади в рамках і на основі конституції і діючого законодавства.

Політична партія — це організація, що о6єднює індивідів на основі спільності

політичних поглядів, визнання визначеної системи цінностей, що знаходять своє

втілення в програмі, яка намічає основні напрямки політики держави.

Політична партія — це об'єднання, що діє на постійній основі, що має

формалізовану організаційну структуру.

Розділ II.

2.1. Громадські організації і політичні партії – як суб’єкти цивільного

правовідносин.

Суб'єктами цивільних правовідносин і від­повідно носіями майнових та

особистих немайнових прав та обов'язків можуть бути не лише індивіди —

фізичні особи, а й різні колективні утворення: підприємства та організації,

господарські товариства, виробничі та споживчі кооперативи та ін. Однак для

того, щоб мати можливість вступати у ци­вільні правовідносини і бути їх

суб'єктами, ці колективні утворення наділяються за наявності певних ознак

статусом юридичної особи. На відміну від фізичних осіб, юридичні особи не є

живими істотами і тому не мають природної волі, однак у них діє об'єднана

людська воля і об'єднана людська сила в певному напрямі, зумовленому метою

створення юри­дичної особи. Внаслідок цього за юридичною особою і визна­ється

можливість бути суб'єктом права. Слід зазначити, що юридична особа є

самостійним суб'єктом правовідносин і існує незалежно від фізичних осіб, які

її утворили, і хоч це колективне утворення і визнається суб'єктом

правовідносин, однак як юридична особа воно може бути носієм лише таких прав

та обов'язків, які не пов'язані з природними властивос­тями людей.

Інститут юридичної особи в цивільному законодавстві зу­мовлений становленням

товарно-грошових відносин у рин­ковій економіці, суспільним! розподілом

праці, необхідністю включення до цивільного обороту майна держави,

громадських та інших організацій.

Поняття та ознаки юридичної особи розкриваються в ст.23 ЦК України:

юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно,

можуть від свого імені набу­вати майнових і особистих немайнових прав, нести

обов'яз­ки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або в

третейському суді. З цього визначення можна виділити такі істотні ознаки

юридичної особи:

А. Організаційна єдність. Юридична особа — це не окремий громадянин (фізична

особа), а колективне утворен­ня, певним чином організований колектив людей

(організа­ція). Принципи формування цього колективу можуть бути різними:

укладення трудових договорів (контрактів) робітни­ками і службовцями з

адміністрацією державного підприєм­ства, добровільне об'єднання громадян на

основі членства в кооперативі тощо. Але кожна організація характеризується

наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв'язків Її членів,

внутрішньою структурною і функціональною дифе­ренціацією.

Згідно зі ст.23 ГКУ. “Цей принцип забезпечує виступ юридичної особи в

цивільному обороті як єдиного цілого. Організаційна єдність виражається у

визначенні цілей і задач юридичної особи, у встановленні його внутрішньої

структури, компетенції органів, порядку їхньої діяльності і взаємин з іншими

органами, порядку припинення юридичної особи й в інших указівках.

Організаційна єдність юридичної особи закріплюється в його установчих

документах і законодавчих актах, що регулюють правове положення організацій

відповідного виду.”

Так наприклад, в статуті СДПУ(О) признак організаційна єдність

характеризується таким чином:

Організаційну структуру СДПУ(О) складають первинні осередки, районні, районні

в містах, міські, обласні, Кримська республіканська, Київська та

Севастопольська міські організації. У своїй діяльності вони керуються цим

Статутом, програмними документами та рішеннями з'їздів, конференцій,

Політичної Ради, Політичного бюро, Секретаріату СДПУ(О).

Первинні осередки створюються рішенням установчих зборів членів СДПУ(О) з

власної ініціативи на основі їх вільного волевияв­лення за наявністю не менше

3-х осіб за територіальною або іншою озна­кою.

Первинні осередки входять до відповідної районної (міської) ор­ганізації і

діють як їх структурні підрозділи.

Первинні осередки вирішують питання, що належать до їх компе­тенції,

самостійно, в межах, що не суперечать програмним і статутним до­кументам

партії, рішенням вищестоящих партійних організацій та керівних органів

партії.

Первинні осередки СДПУ(О):

- приймають рішення про прийом до партії, виключення та вибуття з неї;

- вирішують питання матеріальної підтримки партії;

- беруть участь у проведенні в життя рішень вищестоящих партійних організацій

та керівних органів партії, пропаганді її ідей;

- співпрацюють з громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян,

які діють в межах Конституції України та чинного законодавст­ва;

- вирішують питання участі в громадсько-політичному житті території, на якій

вони діють;

- обирають делегатів на конференції парторганізацій вищого рівня. З мстою

координації зусиль можуть утворюватись спільні коорди­наційні органи кількох

первинних осередків, компетенція та структура яких визначається зборами

первинних осередків, що об'єднались.

Вищим органом первинного осередку є загальні збори. Вони прово­дяться в міру

необхідності, але не рідше одного разу на квартал, і повно­важні при

наявності на них більше половини членів первинного осеред­ку. Рішення на

зборах з усіх питань, крім окремо обумовлених у цьому Статуті, приймаються

більшістю голосів від числа присутніх на них членів партії.

На період між зборами обирається секретар первинного осередку, а при

наявності більше 15 членів партії - секретар та інші керівні особи. Вони

забезпечують роботу первинного осередку і представляють всюди його інтереси.

На території міст, районів, районів у містах, створюються районні (міські)

парторганізації: районні організації в місті входять до складу міської,

міські організації міст районного підпорядкування - до складу районної,

селищні та організації сіл - до складу відповідної районної чи міської

організації. У містах обласного підпорядкування, районах та рай­онах в місті,

до складу яких входять відокремлені населені пункти (міста, селища, села),

створені парторганізації таких населених пунктів входять до складу

відповідної міської чи районної парторганізації, на території яких вони

знаходяться.

Районні (міські) партійні організації утворюються в складі не метне З членів

партії та розповсюджують свою діяльність на відповідну адміністративну

територію (місто, район, район у місті). Після створення районні (міські)

організації беруться на облік керівним органом вищесто­ящої організації, про

що їм видається документ, і тільки після цього вони легалізуються у

встановленому законом порядку у відповідних уп­равліннях юстиції чи інших

легалізуючих органах, визначених чинним за­конодавством.

Районні, міські організації:

- беруть участь в проведенні в життя рішень вищестоящих парторганізацій та

керівних органів партії, пропаганді її ідей, а також у громадсь­ко-

політичному житті території, на який вони діють;

- співпрацюють з громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян,

які діють у межах Конституції України і чинного законодавст­ва;

- приймають рішення про прийом, виключення та вибуття ,ч партії;

- ведуть членський облік;

- виконують інші функції, не віднесені до компетенції вищестоящих

парторганізацій.

Вищим органом районної, міської парторганізації є збори (конфе­ренція). Збори

(конференція) скликаються секретарем, комітетом ор­ганізації або на вимогу

більше третини організацій, що входять до їх складу, не рідше одного разу на

рік.

В організаціях, що не мають в своїй структурі первинних осередків,

проводяться загальні збори. Збори повноважні, якщо на них присутні більше

половини членів організації.

Норму представництва, порядок денний та процедуру виборів делегатів

конференції визначає комітет організації.

Конференція повноважна, якщо на ній присутні більше половини обра­них

делегатів. Рішення конференції приймаються простою більшістю го­лосів (більше

половини) присутніх делегатів, котрі прибули на конфе­ренцію і чиї

повноваження визнані нею, крім випадків, окремо обумовле­них цим Статутом.

Загальні збори (конференція) міських, районних організацій:

- обирають на період між загальними зборами (конференціями) секре­таря

організації, а за наявністю в організації більше 25 членів можуть обирати

комітет у складі секретаря організації, його першого заступника та

заступників, інші керівні органи;

- приймають заяви, ухвали тощо;

- реалізують право власності на майно та кошти організації;

- приймають рішення про реорганізацію або ліквідацію організації;

- обирають делегатів на конференції відповідних вищестоящих ор­ганізацій;

- розглядають апеляції, внутрішньо організаційні конфлікти;

- висувають кандидатів до органів місцевої влади відповідного рівня;

- затверджують бюджет організації.

Комітет (у разі, коли він не обирався - секретар) парторганізації діє в межах

повноважень організації та вирішує всі питання поточної роботи, окрім питань

віднесених до виключної компетенції вищого органу партор­ганізації. Засідання

комітету проводяться не рідше одного разу в місяць.

На території областей України створюються обласні організації СДПУ(О), а в

Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі - відповідно

республіканська та міські з правами обласної партійної ор­ганізації. У своїй

організаційній роботі та участі в житті даного регіону во­ни діють в межах

цього Статуту й програмних документів СДПУ(О), а та­кож рішень вищестоящих

партійних організацій та керівних органів партії.

Обласні організації беруться на облік Виконавчим Комітетом СДІІУ(О), про що

їм видається відповідний документ і тільки після цьо­го вони легалізуються

або реєструються у встановленому законом поряд­ку в управліннях юстиції

відповідного рівня.

Вищим органом обласної організації є конференція. Конференція скликається

комітетом, його бюро або на вимогу більше третини район­них (міських)

парторганізацій, що входять до її складу, не рідше одного разу на рік.

Норму представництва, порядок денний та процедуру виборів делегатів

конференції визначає бюро комітету обласної парторганізації.

Конференція повноважна, якщо на ній присутні більше половини обра­них

делегатів, які представляють не менше половини районних (міських)

організацій, які входять до її складу. Рішення конференції приймаються

простою більшістю голосів (більше половини) присутніх делегатів, які прибули

на конференцію і чиї повноваження визнані нею, крім випадків окремо

обумовлених у цьому Статуті.

Конференція обласної організації:

- заслуховує звіти керівних органів та приймає відповідні рішення;

- обирає на період між конференціями комітет, бюро комітету, секрета­ря

комітету, його першого заступника та заступників, контрольно-ревізійну

комісію парторганізації;

- розглядає політичну ситуацію та визначає стратегію діяльності ор­ганізації;

- обирає делегатів на з'їзди та конференції партії;

- розглядає виконання рішень з'їздів, конференцій, Політради, Політбюро та

Секретаріату СДПУ(О)

- реалізує право власності на майно та кошти організації;

- затверджує бюджет обласної організації;

- вирішує конфліктні ситуації;

- висуває кандидатів до органів державної влади та місцевого самовря­дування

відповідно до чинного законодавства України;

- розглядає апеляції по відновленню членства в партії;

- вирішує інші питання своєї діяльності.

Комітет обласної парторганізації здійснює керівництво загально­партійними

справами і підзвітний конференції.

До складу комітету входять: члени бюро, секретарі районних (міських)

парторганізацій, а також можуть входити представники спілки "Ук­раїнська

соціал-демократична молодь", профспілок, інших організацій та об'єднань

громадян, які офіційно співпрацюють з СДПУ(О) та є її члена­ми.

Очолює комітет секретар. Засідання комітету скликаються його секретарем в

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5