Шпора: шпори з цивільного права України

Шпора: шпори з цивільного права України

№ 1. Порядок припинення юридичної особи.

Юридична особа припиняє свою діяльність досягненням мети. Формами припинення

є ліквідація та реорганізація. НПА, який регулює питання ліквідації та

реорганізації (примусової та добровільної) – ЗУ “Про підприємства в Україні”,

“Про відновлення платоспроможності чи визнання боржника банкрутом”. Підставою

реорганізації може бути рішення засновника або органу юридичної особи,

уповноваженого установчими документами. Формами реорганізації є:- злиття

(майно і немайнові права переходять до нової юридичної особи),- приєднання

(майно одною юридичної особи переходить до іншої, яка продовжує існувати),-

поділ (майно переходить до нововиниклих осіб),- виділ (юридична особа не

припиняє своєї діяльності, а з її складу виділяється нова юридична особа),-

перетворення (майно переходить до нової юридичної особи).

При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність без правонаступництва

(добровільне, примусове).Підстави добровільної: 1) рішення вищих або

уповноважених органів; 2) рішення органів або осіб, які створили юридичну

особу; 3) досягнення мети або закінчення строку, на який її

створювали.Підстави примусової: 1) рішення господарського суду про визнання

банкрутом(найбільш поширена); 2) недійсність установчих документів. При

ліквідації створюється ліквідаційна комісія. Заяву про ліквідацію подають:

юридична особа, кредитори, прокурор.ЗУ “Про банкрутство” ст. 31 встановив

такі черги задоволення претензій кредиторів: 1) з\пл., податки, відшкодування

шкоди навколишньому середовищу, вимоги кредиторів, забезпечені заставою; 2)

відшкодування заподіяної шкоди робітникам (каліцтво); 3) місцеві податки та

інші платежі до бюджету; 4) вимоги кредиторів, незабезпечені заставою; 5)

вимоги по акціям членів трудового колективу; 6) інші. У разі недостатності

майна для задоволення вимог однієї черги, претензії задовольняються

пропорційно належної кожному кредиторові суми. Вимоги, незадоволені за

недостатністю майна вважаються погашеними.

№ 2. Вимоги, на які позовна давність не розповсюджується.

1) вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, але для

захисту честі і гідності фізичних та юридичних осіб – 1 рік; 2) вимоги

вкладників на вклади, внесені в кредитні установи; 3) на вимоги щодо

відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров’ю громадянина, але

відшкодовуються останні 3 роки; 4) про відшкодування радіаційної шкоди та в

інших випадках, не передбачених законодавством. В проекті нового ЦК позовна

давність також не поширюється на: вимоги власника або іншого володільця на

усунення будь-яких порушень його прав, а також про визнання недійсними актів

державних органів, місцевого самоврядування, якими порушуються права

зазначених осіб, щодо володіння, користування та розпорядження належним їм

майном.

№ 3. Підряд.

Ст. 332 ЦК – одна сторона, підрядчик, зобов’язується виконати на свій ризик

певну роботу за завданням іншої сторони, замовника, з її або своїх

матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Договір консенсуальний, двосторонній, оплатний, спрямований на отримання

індивідуалізованого, матеріалізованого результату – праці підрядчика.

Сторони: 1) підрядчик – особа, яка бере на себе обов’язок виконати

замовлення, роботу чи послугу; 2) замовник – особа, яка замовляє виконання

певних робіт чи послуг, беручи на себе обов’язок прийняти й оплатити її

результати. Сторонами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Підрядчик

може доручити виконання певної роботи третім особам – субпідрядникам. Зміст:

1) предмет – матеріалізовані результати створення, перетворення, поновлення

або ліквідації речей виробничого, споживчого, споживчого і науковотехнічного

призначення; 2) ціна – грошова сума, належна підрядчикові за виконання

замовлення; 3) строк виконання – строк, яким визначається момент завершення

підрядних робіт і здачі їх результатів замовникові. Цей строк встановлюється

за погодженням сторін або відповідними нормативними актами. Форма договору

може бути усною або письмовою. Обов’язки підрядчика: 1) виконання певної

роботи за замовленням замовника; 2) виконання робіт з власних матеріалів,

якщо інше не встановлене законом або договором; 3) правильне використання

матеріалів замовника, надання йому звіту; 4) вжиття всіх заходів по

забезпеченню збереження наданих матеріалів та іншого майна; 5) своєчасно

повідомити замовника про недоброякісність наданого матеріалу; 6) своєчасно

приступити до виконання робіт; 7) здати роботу у встановлені строки.

Обов’язки замовника: 1) прийняти виконану роботу; 2) оплатити виконану роботу

у встановлені строки; 3) на вимоги підрядчика усунути обставини, які

загрожують міцності робіт. Позовна давність: 1) приховані недоліки у

капітальному будівництві, якщо одна сторона громадянин – 3 роки; 2) приховані

недоліки в іншому майні – 1 рік; явні недоліки – 6 місяців. Обчислюються з

моменту здачі та прийняття робіт.

№ 4. Право на промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові

найменування та його захист.

Творча діяльність із створення і використання промислових зразків регулюється

ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки». Промисловий зразок — це нове

художньо-конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд і

придатне для здійснення промисловим способом. Правова охорона знаків для

товарів і послуг здійснюється на підставі З У «Про охорону прав на знаки для

товарів і послуг». Права на знаки для товарів і послуг — це сукупність

правових норм, що регулюють суспільні відносини у процесі створення,

реєстрації, використання і охорони знаків для товарів і послуг. Знаки для

товарів і послуг — це зареєстровані в установленому порядку позначення, за

якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і

послуг інших осіб. Закон передбачає такі види знаків для товарів і послуг:

словесні (слова й абревіатури); зображувальні (композиції ліній, плям, фігур,

форм на площині); об'ємні (композиції фігур у трьох вимірах); комбіновані

(сполучення зображувальних, словесних і об'ємних елементів). Для того щоб

позначення було визнане знаком для товарів і послуг, його слід заявити до

Держпатенту України в установленому порядку. Позначення, заявлене як знак для

товарів і послуг, має бути корисним, придатним для маркування товарів і

відповідати вимогам промислової естетики і ергономіки.

№ 5. Види юридичних осіб.

1. У залежності від форми власності: - приватні (індивідуальні, сімейні і

приватні); - колективні (господарчі товариства, кооперативи); - державні (за

законом можуть бути загальнодержавні і комунальні). 2. У залежності про мету

діяльності:- комерційні (основна мета - одержання прибутку); - некомерційні

(одержання прибутку не основна мета діяльності). 3. У залежності від того яке

право на майно має юридична особа: - юридичні особи, майно яких належить на

праві власності (суспільні і релігійні організації, господарчі товариства); -

юридичні особи майно яких належить на праві повного господарського ведення

(державні, приватні підприємства). При праві повного господарчого відання

юридична особа володіє, користується і розпоряджається приналежним йому

майном, однак власник: а) створює дану юридичну особу; б) визначає його цілі

і задачі; в) здійснює контроль за діяльністю юридичної особи не втручаючи в

його господарські функції; г) вирішує питання про ліквідацію юридичної особи.

- юридичні особи майно яких належить на праві оперативного управління

(бюджетні установи). При праві оперативного управління юридична особа

володіє, користується і розпоряджається приналежним йому майном, однак

власник: а) вирішує питання про створення таких юридичних осіб; б) має право

перерозподілу їхнього майна. По боргах такої юридичної особи стягнення може

бути накладено тільки на кошти і не може бути накладене на майно, якщо в

такої юридичної особи не досить коштів для погашення зобов'язань, то держава

несе додаткову (субсидіарну) відповідальність.

№ 6. Строки позовної давності.

Позовна давність - це період, протягом якого можна вимагати примусового

здійснення і захисту порушеного права по позову через суд. Право на позов

розуміється як: 1) право на позов у процесуальному змісті - це право на

правосуддя, на звертання в суд. Це право існує з моменту народження до

моменту смерті. Це елемент правоздатності; 2) право на позов у матеріальному

змісті - це право жадати від суду винесення рішення про захист порушеного

суб'єктивного цивільного права. Значення позовної давності: 1. Позовна

давність служить засобом стабілізації цивільного обороту; 2. Стимулює

активність учасників цивільного обороту; 3. Забезпечує зміцнення договірної

дисципліни; 4. Сприяє об'єктивному розгляду цивільної справи. Види строків:

1) загальні – 3 роки (встановлюється, якщо інше не зазначене в законі) 2)

спеціальні (скорочені): 1 рік – честь, гідність; приховані недоліки по

договору підряду; 6 місяців – стягнення неустойки; недоліки проданих речей;

явні недоліки підряду; що виникають при перевезенні у перевізника до

клієнтів; 3 місяці – порушення прав привілейованої купівлі; у кредиторів до

спадкоємців; про пред’явлення вимоги до поручителя; 2 місяці – у клієнтів до

перевізника або до органів зв’язку після отримання чи неотримання протягом

місяця відповіді на претензію.

№ 7. Поняття та принципи належного виконання зобов’язань.

Основною підставою припинення зобов’язання є його належне виконання –

вчинення боржником саме тих дій, які він повинен виконати в силу договору чи

закону, тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги, відшкодувати

шкоду... Боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від них, а

кредитор повинен прийняти виконане. Вчинення боржником дій, прийнятих

кредитором і буде виконанням зобов’язання. Зобов’язання вважається виконаним

належним чином, якщо дотримані всі вимоги, що пред’являються стосовно

суб’єкта, предмета, місця, часу і способу виконання зобов’язання. Якщо при

виконанні зобов’язання порушується одна з наведених вище вимог, воно

вважається виконане неналежним чином і кредитор має право відмовитися від

прийняття виконаного. Виконання зобов’язання покладається на боржника. Якщо

виконання безпосередньо пов’язане з особистістю боржника, то саме він повинен

виконати зобов’язання, оскільки кредитор може відмовитися від виконаного.

№ 8. Наймання жилого приміщення.

За договором найму житлового приміщення 1 сторона (наймодавець) зобов’язана

надати іншій стороні (наймачу) за плату житлове приміщення для проживання в

ньому. Двосторонній, оплатний, консенсуальний. Особливості: 1) підставою є

отримання наймачем у встановленому порядку ордера на право зайняття житлового

приміщення; 2) предмет – тільки житлове приміщення; 3) стороною може бути

тільки громадянин; 4) договір є безстроковим; 5) проста письмова форма; 6)

права й обов’язки визначаються Типовим договором найму житла державного і

комунального житлового фонду (постанова КМ 98р.) 7) у наймача прав значно

більше, ніж у наймодавця. Права наймача: 1) користування житловим приміщенням і

підсобними приміщеннями, які зазначені в договорі; 2) вселення інших членів

сім’ї; 3) зберігання житлового приміщення за наймачем при його тимчасовій

відсутності. Наймач може вимагати приміщення меншого розміру взамін на житло,

що він займає без розірвання договору; на здачу житлового приміщення в піднайм;

на приватизацію житлового приміщення. Приватизація – відчуження квартир,

будинків, кімнат, де проживають 2 і > наймачів і відносащихся до них

господарських забудов на користь громадян. Об’єкти: 1) квартири у

багатоквартирних будинках і кімнати, які використовуються громадянами на умовах

найму. ЗУ “Про приватизацію житлового фонду” (92р.). Не можуть бути об’єктами:

музеї, військові містечка, будівлі в аварійному стані, забруднені внаслідок

аварії на ЧАЕС. Приватизація можлива лише з письмової згоди всіх повнолітніх

членів сім’ї, які постійно проживають. Приватизація здійснюється шляхом

безпосередньої передачі квартири чи будинку безкоштовно із розрахунку 12 кв м

загальної площі на наймача і кожного члена сім’ї + 10 кв м на всю сім’ю. Якщо

площа більша, то потрібно доплатити з розстрочкою на 10 років.

№ 9. Дія міжнародних договорів України. Поняття та види міжнародних договорів

України.

За­коном України від 11 грудня 1991 р. "Про дію міжнаро­дних договорів на

території України" встановлено, що "укладені і належним чином ратифіковані

Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину на­ціонального

законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм

національного зако­нодавства". Коли такий порядок не встановлено, пріо­ритет,

згідно з нормами міжнародного права, мають норми міжнародних договорів. Це

положення прямо підкреслено в ст. 4 Закону України "Про підприємства в

Україні": "Якщо міжнаро­дним договором або міжнародною угодою встановлені

інші правила, ніж ті що містять законодавство про під­приємства, то

застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди". Велике

значення мають міжнародні договори при регулюванні відносин, пов’язаних з

інтелектуальною власністю та її захистом.

№ 10. Перерва перебігу строків позовної давності.

Загальною підставою є звернення з позовом належного позивача до належного

відповідача і в належний судовий орган. У відносинах, у яких стороною є

громадянин, перебіг строку давності переривається вчиненням дій, що свідчать

про визнання боргу (часткове виконання зобов’язання, письмове прохання про

відстрочку...). Усне визнання зобов’язання не є підставою для перерви строку.

Для юридичних осіб таке правило не діє. При перериванні строку – перебіг

строку починається заново.

№ 11. Договір доручення.

1 сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені і за рахунок іншої

сторони (довірителя) певні юридично значимі дії. Сторони можуть бути як

фізичними так і юридичними особами. Предметом є юридичні дії повіреного.

Права та обов’язки, що виникають внаслідок юридичних дій повіреного – це

права і обов’язки довірителя. Консенсуальний, двосторонній, безоплатний або

оплатний (якщо передбачено договором або встановлено правилами). Форма

договору не обумовлена, значить загальні правила. Повірений зобов’язаний

виконати дане йому доручення у відповідності з вказівками довірителя.

Повірений має право відхилитись від вказівок довірителя, якщо по обставинам

справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо

запитати довірителя або не отримав своєчасно відповіді. В цьому випадку

повірений зобов’язаний повідомити довірителя про хід виконання доручення.

Повірений зобов’язаний виконати дане йому доручення особисто. Він має право

передати виконання доручення іншій особі тільки у випадках коли він

уповноважений на те договором або примушений в силу обставин з метою охорони

інтересів довірителя. В цьому випадку повірений відповідає лише за вибір

заступника. Довіритель має право в будь-який час відмовитись від заступника,

обраного повіреним. Повірений зобов’язаний: 1) повідомити довірителя за його

вимогою про хід виконання доручення; 2) після виконання доручення надати

довірителю звіт з додаванням відповідних документів, якщо це потребує

характер доручення; 3) передати довірителю усе отримане за дорученням.

Довіритель зобов’язаний усе це прийняти. Крім цього, якщо інше не передбачене

договором) довіритель зобов’язаний: 1) забезпечити повіреного засобами,

необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному фактичні

витрати, які були необхідні для виконання доручення; 3) після виконання

доручення сплатити повіреному винагороду, якщо така передбачена договором.

Крім загальних випадків, договір доручення переривається: 1) відмовою

довірителя; 2) відмовою повіреного; 3) смерть, визнання безвісно відсутнім,

обмежено дієздатним або недієздатним повіреного або довірителя; 4) припинення

юридичної особи, яка бере участь у договорі. Довіритель має право скасувати

доручення, а повірений відмовитись від нього у будь-який час. Це право не

можна обмежити. Доручення зберігає силу, доки повірений не дізнався або не

повинен був дізнатись про скасування доручення. Повірений повинен

відшкодувати спричиненні скасуванням договору збитки. Якщо договір доручення

припинений до того, як доручення виконано повністю, довіритель

зобов'язаний винагородити повіреного відповідно до виконаної роботи, якщо

винагороду передбачено договором або затвердженими у встановленому порядку

правилами, а також відшкодувати понесені ним витрати. Це правило не

застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він дізнався

чи повинен був дізнатися про припинення доручення. В разі смерті повіреного

його спадкоємці зобов'язані повідомити довірителя про припинення договору

доручення і вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя.

№ 12. Підстави застосування іноземного права на території України.

За­коном України від 11 грудня 1991 р. "Про дію міжнаро­дних договорів на

території України" встановлено, що "укладені і належним чином ратифіковані

Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину на­ціонального

законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм

національного зако­нодавства". Коли такий порядок не встановлено, пріо­ритет,

згідно з нормами міжнародного права, мають норми міжнародних договорів. Це

положення прямо підкреслено в ст. 4 Закону України "Про підприємства в

Україні": "Якщо міжнаро­дним договором або міжнародною угодою встановлені

інші правила, ніж ті що містять законодавство про під­приємства, то

застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди". Велике

значення мають міжнародні договори при регулюванні відносин, пов’язаних з

інтелектуальною власністю та її захистом.

№ 13. Відповідальність юридичних осіб за невиконання чи неналежне виконання

договорів та спричинення позадоговірної шкоди.

Цивільно-правова відповідальність - це передбачений законом чи договором

примусовий захід майнового характеру, який застосовується за невиконання чи

неналежне виконання зобов'язання, з метою відновлення порушеного становища і

задоволення інтересів потерпілого за рахунок правопорушника. Відповідальність

є майновою і носить компенсаційний характер. Для юридичної особи передбачена

самостійна майнова відповідальність. У зобов'язанні юридична особа відповідає

усім своїм майном, при цьому ні держава, ні засновники, як правило, не несуть

відповідальність по зобов'язаннях юридичної особи. Юридична особа не несе

відповідальність по зобов'язаннях засновників. Юридична особа відповідає за

своїми зобов'язаннями належним їй на праві власності (закріпленим за нею)

майном, якщо інше не встановлено законодавчими актами. Засновник

юридичної особи або власник її майна не відповідають за її

зобов'язаннями, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями власника

або засновника, крім випадків, передбачених законодавчими актами чи

установчими документами юридичної особи. Юридична особа, яка фінансується

власником, і за якою майно закріплено на праві оперативного управління

(установа), відповідає за зобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні.

У разі їх недостатності відповідальність за її зобов'язаннями несе

власник відповідного майна.

№ 14. Призупинення перебігу строку позовної давності.

Якщо вказані в законі підстави виникли або продовжували існувати в останні 6

місяців строку давності, а якщо цей строк менше 6 місяців, то протягом строку

позовної давності. З дня припинення обставини, що перешкоджала позову,

перебіг давності продовжується, причому частина що залишилася продовжується

до 6 місяців. Підстави: 1) перебування кредитора або боржника у збройних

силах, що переведені на воєнний стан; 2) непереборна сила; 3) мораторій.

№ 15. Стадії укладення договору.

Договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним

умовам. Якщо законодавство передбачає особливе оформлення по формі або

державної реєстрації, та такі договори вважається укладеними з моменту

виконання вимог закону. В деяких випадках для виникнення договірних

зобов’язань необхідна передача в займ, схов, перевезення... в цих випадках

договір вважається укладеним з моменту передачі (реальний). Договір

укладається за 2 стадії. Пропозиція укласти договір називається офертою, а

сторона, яка надала пропозицію – оферент. Прийняття пропозиції називається

акцепта, а особа акцептантом. Вимоги до оферти: 1) достатня визначеність і

явна пропозиція укласти договір; 2) наявність всіх суттєвих умов; 3)

адресованість конкретній особі. Акцепт є безумовна згода прийняти пропозицію.

Якщо у відповіді про згоду укласти договір визначні інші пропозиції, то така

відповідь є відмовою і в той же час виступає як нова оферта. Усна оферта

потребує негайної відповіді, а письмова враховує час пересилки самої оферти

та відповіді на неї. Як правило оферта пропонується 1 особі, але можливі

випадки, коли оференту все одно хто прийме його пропозицію укласти договір.

Договір також може бути укладений шляхом торгів на аукціоні чи конкурсі.

№ 16. Купля-продаж.

Договір купівлі-продажу – угода сторін, в силу якої одна сторона (продавець)

зобов'язується передати іншій стороні (покупцю) своє майно. Покупець

зобов'язується сплатити обговорену в договорі ціну. Договір купівлі-продажу є

двухстороннім, тобто покупець і продавець мають визначені права й обов'язки.

Продавці: будь-які суб'єкти цивільних правовідносин (іноземці, особи без

громадянства, юридичні особи і держава), яким майно належить на праві

приватної власності. Покупець - суб'єкт цивільних правовідносин з необхідною

для даної виду продажі дієздатності. Договір купівлі-продажу оплатний,

еквівалентом майна виступають тільки гроші. Договір купівлі-продажу –

консенсуальный - права і обов’язки виникають у момент досягнення згоди по

істотних умовах. Договір може бути терміновим і безстрокової. Річ передається

в момент продажу. Зміст договору купівлі-продажі – це істотні умови, без

яких не може бути укладений договір: предмет і ціна. Предмет - будь-яке

майно: об'єкти матеріального світу, що мають грошову оцінку. Ціна: договірна

ціна - обговорена в договорі; фіксована - види майна, на яке держава уводить

свою ціну; регульована державою - установлені нижчий рівень і вищий.

№ 17. Правоздатність іноземних юридичних осіб не території України.

Іноземні юридичні особи та різноманітні організації можуть без особливого

дозволу укладати в Україні угоди по зовнішній торгівлі та пов’язаних з нею

розрахунках, страховим та іншим операціям з вітчизняними зовнішньоторговельними

об’єднаннями та іншими організаціями, які мають право укладати такі угоди.

Цивільна правоздатність іноземних підприємств та організацій при укладанні угод

по зовнішній торгівлі та по пов’язаних з ними розрахункових

та інших операціях визначається законами держави, в якій розміщені організації

та підприємства. На сьогоднішній час з’явилися нові положення щодо

зовнішньоекономічної діяльності, які в першу чергу закріплюють принцип

зовнішньоекономічного підприємництва, а саме: вільно вступати у

зовнішньоекономічні зв’язки всіх суб’єктів, в тому числі і іноземних;

здійснювати економічну діяльність в будь-яких формах, не заборонених законом;

дотримуватись порядку такої діяльності; рівність всіх суб’єктів перед законом.

В ЦК ст. 567 закріплюється принцип, згідно якому, в договорах, укладених між

Україною та іншою державою, обсяг дієздатності юридичної особи визначається

законодавством країни, в якій ця особа створена.

№ 18. Поняття місця проживання.

Місце проживання - це місце, де особа постійно чи переважно проживає (ст. 17

ЦК). Законодавство України визначає за громадянином лише одне місце

проживання. Громадянин вправі сам обирати собі місце проживання. Але, місцем

проживання осіб до 15 років є місце проживання їхніх батьків, усиновителів чи

опікунів (ст. 17 ЦК). Громадянин засуджений до позбавлення волі також не може

самостійно обирати місце проживання. З місцем проживання закон пов’язує місце

виконання зобов’язань. Якщо інше не визначене договором: 1) по зобов’язанню

передачі будівлі – за місцем знаходження будівлі; 2) по грошовим

зобов’язанням – за місцем проживання кредитора в момент виконання

зобов’язання; 3) по всіх інших зобов’язаннях – за місцем проживання боржника,

а якщо боржник є юридичною особою – за місцем її знаходження. За місцем

проживання спадкодавця відкривається спадщина. Підсудність цивільних справ за

загальним правилом визначається за місцем проживання відповідача. Справи, що

виникають у зв’язку зі стягненням аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної

смертю або тілесними ушкодженнями та деякі інші справи можуть розглядатися за

місцем проживання позивача. З місцем проживання зв'язується загальне

припущення (презумпція) про те, що громадянин знаходиться в місці проживання,

хоча б у даний момент він знаходився в іншому місці. Значення місця

проживання: 1. Для визначення місця відкриття спадщини (ст.526 ГК); 2. Для

виникнення права на жилу площу; 3. Для визнання особи безвісно відсутнім чи

оголошення його померлим; 4. Для визначення місця виконання зобов'язань, для

приватизації житла; 5. Для визначення підсудності цивільно-правових

суперечок.

№ 19. Мнимі та удавані угоди.

Практиці відомі випадки, коли сторони не бажають укладати угоду і не

переслідують виникнення визначених правових наслідків, хоча зовні виражають

таку волю. Це так називані мнимі угоди (ч. 1 ст. 58 ГК), коли є

волевиявлення, в основі якого немає реальної волі укласти угоду. Мнимі угоди

мають різні цілі, у тому числі і протизаконні (наприклад, один громадянин

укладає угоду з іншим, щоб захистити своє майно від опису). Мнимі угоди варто

відрізняти від удаваних, тобто зроблених з метою приховання іншої угоди.

Угоди, які хочуть сховати може бути як незаконним, так і правомірним.

Наприклад, громадянин хоче подарувати майно іншому, але не хоче, щоб про це

знали його близькі; він укладає договір купівлі-продажу, хоча грошей не

одержує.

№ 20. Види договорів.

1. В залежності від підстав: односторонні (займ, дарування) та двухсторонні

(у кожної з сторін є і права і обов’язки). 2. Оплатні (стороні одержують

плату) та безоплатні (дарування) 3. У залежності від того з якого моменту

угода вважається укладеною: реальні (однієї угоди не досить, необхідна ще і

передача речі, наприклад, займ); консенсуальні (досить досягти угоди по всіх

істотних умовах, наприклад, купівля-продаж); 4. Іменні (перелічені назви у ЦК

– 19 штук, крім того з прийняттям відповідних законів – договір оренди,

лізінг) та безіменні (рента, агентський, франчайзінг...) 4. Угоди можуть бути

каузальні (угоди, у яких видно їхня підстава чи ціль, наприклад, договір

закупівлі-продажу - підстава: передача майна від однієї особи до іншої) і

абстрактними (підстава здійснення угоди прямо не виражена); 5. Угоди можуть

бути звичайними й умовними (угоди, по яких виникнення, зміна чи припинення

прав і обов'язків поставлено в залежність від настання чи не настання в

майбутньому події, щодо якої сторонам не відомо наступить воно чи ні. Від

правової мети: на відчуження майна (купівля-продаж, поставка, міна,

контрактація); на передачу майна в тимчасове користування (майновий найм,

оренда, лізінг); на виконання робіт (підряд на капітальне будівництво);

договори на надання послуг (перевезення, доручення, схов); договори на

передачу результатів творчої діяльності (авторський); інші договори (про

сумісну діяльність...).

№ 21. Перевезення.

Договір перевезення вантажу - це угода сторін у силу якого перевізник

зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж у цілості і

схоронності і видати одержувачу, а друга сторона – відправник вантажу

зобов'язується сплатити відповідну плату. Види договорів перевезення: 1) у

залежності від транспорту: морський, річковий, авто, авіа і ж\д; 2) У

залежності від того скільки транспортних організацій беруть участь у

перевезенні: місцеві перевезення (один вид транспорту й однієї транспортної

організації); прямі (перевезення, що здійснюються одним видом транспорту, але

декількома транспортними організаціями); змішаний вид (якщо беруть участь

кілька транспортних організацій, але по одному транспортному документі);

спеціальний вид перевезення - перевезення трубопровідним транспортом (чисто

умовне поняття). Консенсуальный. Державний контроль здійснює Міністерство

транспорту України. Суб'єкт: відправник і перевізник. Перевізник спеціальне

транспортне підприємство. Відправник будь-яке фізична особа, якій вантаж

належить на праві власності. Дорговір оплатний. Двухсторонній.

№ 22. Цивільна право- та дієздатність іноземних громадян та осіб без

громадянства на території України.

Іноземцями в Україні визнаються іноземні громадяни – особи, що належать до

громадянства іноземної держави і не є громадянами України. Положення

іноземців в Україні визначається Конституцією, ЗУ “Про правовий статус

іноземців”, іноземці мають ті ж права і свободи і виконують ті ж обов’язки,

що й громадяни України, якщо інше не передбачено ЗУ чи міжнародними

договорами. Так, іноземці можуть мати у власності будь-яке майно; отримувати

і передавати його у спадок та мають широке коло особистих прав. Тобто

іноземці мають рівну цивільну правоздатність з громадянами України.Особами

без громадянства вважаються особи, що проживають на території України, не

належать до громадян України та не мають доказів своєї приналежності до

громадянства іноземної держави. Такі особи також мають такі ж права і

обов’язки, що і громадяни України. Цивільна дієздатність іноземців

визначається законом тієї держави, громадянином якої він є, а цивільна

дієздатність осіб без громадянства – за законом держави, в якій він постійно

проживає. Цивільна дієздатність іноземців і осіб без громадянства у

відношенні угод, що здійснюються в Україні та по зобов’язанням, що виникають

з спричинення шкоди в Україні, визначаються законом України. Іноземці та

особи без громадянства на території України можуть бути визнаними обмежено-

або недієздатними згідно з законами України.

№ 23. Обмеження дієздатності громадян.

- заборона громадянинові на підставі рішення суду самостійно укладати угоди

по розпорядженню майном, одержувати заробітну плату, пенсію, інші види

доходів. ЦК України передбачає обмеження дієздатності громадян при настанні

певних умов: зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами та як

наслідок цього — тяжке матеріальне становище самого громадянина та його

сім'ї. Під зловживанням слід розуміти як систематичне пияцтво (вживання

наркотиків), так і надмірне вживання алкоголю (наркотиків). По суті справи

зазначена норма виключає обмеження дієздатності громадянина, якщо він ставить

в тяжке матеріальне становище тільки себе. Обмеження дієздатності громадянина

здійснюється в судовому порядку. Справа про визнання громадянина обмежено

дієздатним може бути порушена лише за заявою осіб, зазначених у ст.256 ЦПК

України. При підготовці справи до суднового розгляду від заявника необхідно

витребувати такі дані: акти міліції і громадських організацій, рішення судів

та інші докази, які підтверджують факти зловживання спиртними напайками або

наркотичними засобами, а також характеризують майновий стан сім'ї. Обмежено

дієздатний громадянин може лише за згодою піклувальника: а) укладати угоди по

розпорядженню майном (купівлі-продажу, дарування, позики, майнового найму,

комісії тощо); б) одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів і

розпоряджатися ними. Обмеження дієздатності за ст.15 ЦК України не викликає

обмеження деліктоздатності, тобто обмежено дієздатний громадянин несе

цивільну відповідальність за загальними правилами. Обмеження в дієздатності

скасовується, якщо є дані про припинення громадянином зловживань спиртними

напоями або наркотичними засобами. Такі справи розглядаються в судовому

порядку за місцем проживання обмежено дієздатного та за заявою осіб,

зазначених у ст.256 ЦПК.

№ 24. Угоди, укладені з порушенням тих вимог, які законодавець висуває до

осіб, що їх здійснюють.

Згідно ст. 51 ГК недійсна (нікчемна) угода, укладена неповнолітнім, що не

досяг 15 років, крім дрібних побутових угод. Згідно ст. 52 ЦК недійсна

(нікчемна) угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним унаслідок

душевної хвороби чи слабоумства. Згідно ст. 55 ЦК угода, укладена

громадянином, хоча і дієздатним, але який знаходився у момент її здійснення в

такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій чи керувати ними,

може бути визнана судом недійсна по позову цього громадянина (заперечна

угода). Крім цього, до таких угод належать угоди, укладені неповнолітнім від

15 до 18 рокі, укладені обмежено дієздатним без згоди піклувальника. Кожна зі

сторін по таких угодах зобов'язана повернути іншій стороні все отримане нею

по угоді, а при неможливості повернення отриманого в натурі відшкодувати його

вартість у грошах. Дієздатна сторона зобов'язана, крім того, відшкодувати

іншій стороні понесені нею витрати, втрату чи ушкодження її майна, якщо вона

знала чи повинна була знати про недієздатність іншої сторони.

№ 25. Види неустойки.

Визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити

кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання свого зобов’язання.

Різновидами неустойки є штраф і пеня. Штраф визначається у твердій сумі або у

вигляді відсотка до суми невиконаного зобов’язання і стягується однократно.

Пеня встановлюється на випадок прострочки і обраховується у відсотковому

відношенні за кожен день. Розрізняють договірну та законну неустойку.

Залікова неустойка = неустойка + непокриті неустойкою збитки;Штрафна

неустойка = неустойка + збитки; Альтернативна неустойка = неустойка або

збитки (бажання кредитора); Виключна неустойка = лише неустойка (на

транспорті).

№ 26. Розмір цивільно-правової відповідальності.

Цивільно правова відповідальність може бути повна, обмежена і підвищена. За

загальним правилом, цивільне законодавство передбачає обов'язок боржника

(заподіювана) перед кредитором (потерпілим) відшкодувати збитки у повному

обсязі. Це стосується як витрат, що зроблені кредитором, втрати або

пошкодження його майна, так і не одержаних кредитором доходів, які він

одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником. Шкода, заподіяна особі

або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає

відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком

випадків, передбачених законодавством. Відповідальність у цих випадках

вважається повною. По окремих видах зобов'язань законодавством може бути

встановлена обмежена відповідальність за невиконання або неналежне виконання

зобов'язань (капітальне будівництво, перевезення, проектні роботи, постачання

газом...). Це означає, що за порушення обов'язку сплачується лише неустойка,

а збитки не відшкодовуються, або хоч і відшкодовуються, але не в повному

обсязі. Також законом чи іншими правовими актами може встановлюватися

підвищена відповідальність за порушення цивільних прав та обов'язків (розмір

відшкодування більше вартості майна).

№ 27. Порядок створення юридичних осіб.

Чинним законодавством передбачена обов'язкова державна реєстрація всіх

юридичних осіб, тому придбання прав юридичної особи закон зв'язує з моментом

реєстрації у встановленому порядку. Відмовлення в реєстрації може бути

оскаржено у суді. Ініціаторами створення юридичної особи відповідно до

законодавства можуть бути як організації, так і окремі громадяни, що є

власниками чи уповноважені власником розпоряджатися майном, на базі якого

створюється юридична особа. Способи виникнення юридичних осіб: 1.

Розпорядницький. Ініціатива на створення юридичної особи виходить з вищого

органа; такі юридичні особи виникають у силу розпорядницького акта

компетентного органа; 2. Дозвільний. Ініціатива йде від установ, при цьому

державні органи, що реєструють статут даної юридичної особи, перевіряють

законність і доцільність створення даної юридичної особи, при цьому державний

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5