Шпора: шпори з цивільного права України

орган може відмовити; 3. Нормативно-явочний (договірний). З ініціативи його

засновників, при цьому державний орган, що реєструє Статут даної юридичної

особи перевіряє тільки законність його створення, і не може відмовити по

мотивах недоцільності. Більшість юридичних осіб створюється нормативно-

явочним порядком, при цьому діє Положення “Про державну реєстрацію суб'єктів

підприємницької діяльності”. Для реєстрації юрид. особи необхідні наступні

документи: 1. Установчі документи (Устав і установчий договір, Устав); 2.

Реєстраційна картка, яка є заявою про реєстрацію; 3. Документ про сплату

державного збору за реєстрацію; 4. Документ, що стверджує внесення грошової

суми як статутний фонд; 5. Рішення антимонопольного комітету про згоду на

створення даного юр. особи. Вимагати інші документи заборонено. Державна

реєстрація юридичної особи здійснюється у виконкомі за місцем перебування

юридичної особи. Реєстрація повинна бути зроблена протягом 5 днів із дня дати

надходження всіх документів. Після закінчення цього терміну державний орган

зобов'язаний видати свідоцтво про державну реєстрацію. Юридична особа

вноситься до державного реєстру і здобуває правоздатність і дієздатність.

№ 28. Угоди, укладені з порушенням вимог, які законодавець висуває до осіб,

що їх здійснюють.

Згідно ст. 51 ЦК недійсна (нікчемна) угода, укладена неповнолітнім, що не

досяг 15 років, крім дрібних побутових угод. Згідно ст. 52 ЦК недійсна

(нікчемна) угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним унаслідок

душевної хвороби чи слабоумства. Згідно ст. 55 ЦК угода, укладена

громадянином, хоча і дієздатним, але який знаходився у момент її здійснення в

такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій чи керувати ними,

може бути визнана судом недійсна по позову цього громадянина (заперечна

угода). Крім цього, до таких угод належать угоди, укладені неповнолітнім від

15 до 18 рокі, укладені обмежено дієздатним без згоди піклувальника. Кожна зі

сторін по таких угодах зобов'язана повернути іншій стороні все отримане нею

по угоді, а при неможливості повернення отриманого в натурі відшкодувати його

вартість у грошах. Дієздатна сторона зобов'язана, крім того, відшкодувати

іншій стороні понесені нею витрати, втрату чи ушкодження її майна, якщо вона

знала чи повинна була знати про недієздатність іншої сторони.

№ 29. Зміст договору (істотні та інші умови).

Зміст договору - це ті умови, на яких укладена відповідна угода сторін. Якщо

договір оформлено письмово у вигляді одного документа, підписаного сторонами,

або шляхом обміну листами, то відповідні умови фіксуються в пунктах договору,

в яких можуть міститись і посилання на норми чинного у цій сфері

законодавства. Істотними вважаються ті умови договору, які названі такими за

законом. Істотними є також ті умови договору, які прямо не названі такими у

нормативних актах, але конче потрібні для договору даного виду (наприклад,

умова про ціну необхідна для будь-якого оплатного договору). Якщо сторони

досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими за законом або

необхідні для договорів даного виду, то договір вважається укладеним і

набуває обов'язкової сили для сторін. Серед договірних умов, крім істотних,

виділяють також звичайні та випадкові умови. Звичайні - це ті умови, які

передбачаються у законі чи іншому нормативному акті і стають обов'язковими

для сторін внаслідок самого факту укладення договору. Від істотних вони

відрізняються тим, що не потребують окремого погодження і про них не

обов'язково застерігати у тексті договору. Випадковими прийнято вважати такі

умови договору, які погоджені сторонами у відступ від положень диспозитивних

норм або з метою вирішення питань, що взагалі не врегульовані законодавством.

Тому випадкові умови можна виявити при порівнянні їх із звичайними умовами:

якщо якусь умову включено до договору на зміну чи на доповнення до правил,

викладених у законодавчому акті, то порівняно із звичайно прийнятими в

договорах даного виду умовами вона виявиться випадковою.

№ 30. Просрочка кредитора та її наслідки.

Ст. 215 – кредитор визначається таким, що прострочив, якщо він відмовивися

прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не зробив дій, до

вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов’язання. Про строчка

кредитора дає боржнику право відшкодування спричинених про строчкою збитків

якщо кредитор не доведе, що про строчка не викликана умислом або

необережністю його самого або тіх осібна яких в силу закону або доручення

кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення

прострочення кредитора боржник відповідає на загальних підставах.

По грошовому зобов'язанню боржник не повинен платити проценти за час

прострочення кредитора.

№ 31. Обсяг дієздатності неповнолітніх.

Часткова дієздатність регламентує обсяг дієздатності неповнолітніх віком від

15 до 18 років. Враховуючи ступінь їх психічної зрілості і деякий життєвий

досвід, законодавець надає їм можливість вчиняти певні дії, які породжують

правові наслідки. Для частк. дієзд. є характерними такі елементи: 1. Право

самостійно вчиняти дрібні побутові угоди. 2. Право розпоряджатися своєю

заробітною платою або стипендією. 3. Самостійне здійснення всього комплексу

авторських або винахідницьких прав. 4. Право вносити вклади до кредитних

установ і розпоряджатися ними. 5.Обов'язок нести цивільно-правову

відповідальність за шкоду, заподіяну ними іншим особам. 6. Права по

володінню, користуванню і розпорядженню майном трудового або селянського

господарства, якщо неповнолітні є членами зазначених господарств. 7. Право

бути засновниками і членами громадських об'єднань — молодіжних організацій.

Мінімальна дієздатність. Зак-во надає неповнолітнім, які не досягли 15 років,

дуже невеликий обсяг дієздатності: а) право вчиняти дрібні побутові догоди. У

разі судової суперечки суд має право констатувати наявність чи відсутність

дрібної побутової угоди. Інші угоди укладають батьки (усиновителі) або

опікуни від імені неповнолітніх (до 15 років). Останні є цілком і

неделіктоздатними і, отже, не несуть цивільно-правової відповідальності за

свої неправомірні дії. За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15

років, відповідають його батьки (усиновителі) або опікун, якщо не доведуть,

що шкода сталася не з їхньої вини;

б) право вносити вклади в кредитні установи і розпоряджатися ними.

Неповнолітній, який сам вніс на своє ім'я внесок, розпоряджається ними

самостійно. Внесками, внесеними на його ім'я, і розпоряджаються до досягнення

їм 15-річного віку батьки та інші законні представники.

№ 32. Угоди, укладені з порушенням тих вимог, які законодавець висуває до

осіб що їх здійснюють.

Згідно ст. 51 ГК недійсна (нікчемна) угода, укладена неповнолітнім, що не

досяг 15 років, крім дрібних побутових угод. Згідно ст. 52 ЦК недійсна

(нікчемна) угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним унаслідок

душевної хвороби чи слабоумства. Згідно ст. 55 ЦК угода, укладена

громадянином, хоча і дієздатним, але який знаходився у момент її здійснення в

такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій чи керувати ними,

може бути визнана судом недійсна по позову цього громадянина (заперечна

угода). Крім цього, до таких угод належать угоди, укладені неповнолітнім від

15 до 18 рокі, укладені обмежено дієздатним без згоди піклувальника. Кожна зі

сторін по таких угодах зобов'язана повернути іншій стороні все отримане нею

по угоді, а при неможливості повернення отриманого в натурі відшкодувати його

вартість у грошах. Дієздатна сторона зобов'язана, крім того, відшкодувати

іншій стороні понесені нею витрати, втрату чи ушкодження її майна, якщо вона

знала чи повинна була знати про недієздатність іншої сторони.

№ 33. Прострочка боржника та її наслідки.

Ст. 213: Боржник, який прострочив виконання, відповідає перед

кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання,

що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення

боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може

відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відносинах між соціалістичними організаціями відмова від прийняття

простроченого виконання допускається тільки у випадках і на умовах,

встановлених законом або договором. Боржник не визнається таким, що

прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення

кредитора. Ст. 214: Боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних

з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший

розмір процентів.

№ 34. Право на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та його захист.

Майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у

зв'язку із створенням і використанням винаходу, корисної моделі,

промислового зразку, знаку для товарів і послуг, регулюються законами

України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" ( 3687-12 ),

"Про охорону прав на промислові зразки" ( 3688-12 ), "Про охорону прав

на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ), цим Кодексом та іншими

актами законодавства України. Винахідник, якому видано авторське

свідоцтво, в разі використання його винаходу, має право на винагороду

залежно від економії або іншого позитивного ефекту, одержуваного в

результаті використання винаходу, а також право на пільги відповідно до

Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції. Патент

видається строком на п'ятнадцять років, рахуючи з дня подачі заявки. З того

ж дня охороняються права заявника. Ніхто не може без згоди особи, якій

належить патент (патентовласника), використати винахід. Патентовласник може

видати дозвіл (ліцензію) на використання його винаходу або повністю

переуступити патент. Авторові прийнятої до впровадження

раціоналізаторської пропозиції видається свідоцтво, яке засвідчує його

авторство. Він має право на винагороду, а також на пільги відповідно

до законодавства України. Право одержати свідоцтво на раціоналізаторську

пропозицію і винагороду за раціоналізаторську пропозицію переходить

за спадкоємством у встановленому законом порядку.

№ 35. Поняття дієздатності громадян.

Цивільна дієздатність визначається як здатність громадянина своїми діями

здобувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки. Зміст

дієздатності як суб'єктивного права включає наступні елементи: здатність

громадянина своїми діями здобувати цивільні права і створювати для себе

цивільні обов'язки; здатність самостійно здійснювати цивільні права і

виконувати обов'язки; здатність нести відповідальність за цивільні

правопорушення. Основна відмінність цивільної дієздатності від цивільної

правоздатності полягає в тім, що цивільна дієздатність означає здатність

особи самостійно брати участь у цивільному обороті, тобто здобувати цивільні

права і створювати для себе цивільні обов'язки своїми діями. У цьому зв'язку

виділяються наступні категорії громадян: Цілком дієздатні - особи, що

досягли 18 літнього віку, а також вступили як виняток у шлюб до досягнення 18

років. Цілком недієздатні - особи, що не досягли 15 літнього віку, від

їхнього імені юридичні дії здійснюють їхні батьки, усиновителі, опікуни, що

несуть відповідальність за шкоду, заподіяну цими особами. Частково дієздатні

- особи від 15 до 18 років, вони вправі здійснювати угоди за згодою своїх

батьків, усиновителів чи попечителів, вони вправі самостійно робити дрібні

побутові угоди, самостійно розпоряджатися своїм заробітком чи стипендією,

здійснювати авторські чи винахідницькі права - для здійснення таких дій згода

батьків не потрібна. Недієздатні - особи, визнані такими рішенням суду

внаслідок душевної хвороби чи слабоумства. У цьому випадку від імені

недієздатного угоди здійснює його опікун. Обмежено дієздатні - особи, визнані

такими рішенням суду внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними

речовинами ставить себе і свою сім'ю у важке матеріальне становище.

№ 36. Просрочка боржника та її наслідки.

Ст. 213: Боржник, який прострочив виконання, відповідає перед

кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання,

що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення

боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може

відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відносинах між соціалістичними організаціями відмова від прийняття

простроченого виконання допускається тільки у випадках і на умовах,

встановлених законом або договором. Боржник не визнається таким, що

прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення

кредитора. Ст. 214: Боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних

з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший

розмір процентів.

№ 37. Визнання громадянина недієздатним.

Визнання громадянина недієздатним можливе в судновому порядку, якщо внаслідок

душевної хвороби або недоумства громадянин не може розуміти значення своїх

дій або керувати ними. Сам по собі факт душевної хвороби або недоумства, хоча

й очевидний для оточення чи навіть підтверджений довідкою лікувального

заставі, ще не означає, що даний громадянин є недієздатним. Тільки наявність

судового рішення дає підставу вважати громадянина недієздатним. Справи про

визнання громадянина недієздатним можуть бути порушені лише за заявою осіб,

передбачених у ст.256 ЦПК України. При проведені досудової підготовки суддя

винен витребувати дані про психічну хворобу, недоумство громадянина. Суддя

при наявності достатніх даних про психічну хворобу або недоумство громадянина

призначає для визначення його психічного стану судово-психіатричну

експертизу. Громадянин вважається недієздатним з години набрання законної

сили рішенням суду про визнання його недієздатним. Суд повинен надіслати

копію рішення органові опіки та піклування для призначення опікуна над

недієздатним. Від імені недієздатного укладає догоди опікун. За певних умов

громадянин може бути поновленим у дієздатності рішенням суду на підставі

відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна,

осіб, зазначених у ст.256 ЦПК.

№ 38. Форми власності та їх класифікація законодавством України.

Новий ЦК, Конституція визначають приватну, державну, комунальну власність. ЗУ

“Про власність” визначає ще й колективну. Приватна власність виникає не

тільки тоді, коли майно належить 1 громадянинові, але й тоді, коли мова йде

про майно селянського господарства, оскільки вони не мають статусу юридичної

особи. Всі форми власності є рівними. Право приватної власності: право

власності юридичних осіб; фізичних осіб. Право державної власності: право

оперативного управління; повного господарського відання. Право може належати

не 1 особі, а декільком (спільна): сумісна (подружжя, селянське

господарство); часткова.

№ 39. Поняття зобов’язання, зобов’язального права.

Поняття зобов'язання: в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати

майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії,

а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Ознаки

зобов'язань: 1)в зобов'язаннях суб'єкти мають юридична рівне положення -

кожний із суб'єктів у зобов'язанні має права та обов'язки і не

підпорядкований іншому суб'єкту. 2) переважна більшість зобов'язань за участю

громадян виникає з договорів; 3) зміст прав і обов'язків суб'єктів

зобов'язань визначається не тільки згідно з вимогами імперативних

(обов'язкових) норм цивільного законодавства, а й за розсудом суб'єктів

зобов'язання. 4) зобов'язання мають санкції. Для реалізації санкції суб'єкт

зобов'язання, чиє право порушено, вправі звернутися з позовом у суд або

арбітражний суд. Зобов'язальне право — це система цивільно-правових норм, які

на засадах юридичної рівності регулюють майнові відносини в галузі

товарообороту(обігу), а також майнові відносини по відшкодуванню заподіяної

шкоди за участю організацій і громадян. Норми зобов'язального права є

важливою і найбільш значною частиною цивільного законодавства. Зобов'язальне

право має загальну і особливу частини. Загальна частина містить норми, які

передбачають правила, що поширюються на всі зобов'язання: норми про поняття і

підстави виникнення зобов'язань, виконання зобов'язань, про відповідальність

суб'єктів за порушення зобов'язань та припинення зобов'язань. Особлива

частина зобов'язального права містить норми, які регулюють окремі види

зобов'язань.

№ 40. Випадки зменшення розміру цивільно-правової відповідальності.

Цивільно правова відповідальність може бути повна, обмежена і підвищена. За

загальним правилом, цивільне законодавство передбачає обов'язок боржника

(заподіювана) перед кредитором (потерпілим) відшкодувати збитки у повному

обсязі. Це стосується як витрат, що зроблені кредитором, втрати або

пошкодження його майна, так і не одержаних кредитором доходів, які він

одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником. Шкода, заподіяна особі

або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає

відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком

випадків, передбачених законодавством. Відповідальність у цих випадках

вважається повною. По окремих видах зобов'язань законодавством може бути

встановлена обмежена відповідальність за невиконання або неналежне виконання

зобов'язань (капітальне будівництво, перевезення, проектні роботи, постачання

газом...). Це означає, що за порушення обов'язку сплачується лише неустойка,

а збитки не відшкодовуються, або хоч і відшкодовуються, але не в повному

обсязі. Також законом чи іншими правовими актами може встановлюватися

підвищена відповідальність за порушення цивільних прав та обов'язків (розмір

відшкодування більше вартості майна).

№ 41. Захист авторських прав.

Захист інтересів автора та його правонаступників в Україні і за кордоном

здійснює Державне агентство України з авторських і суміжних прав, яке

наділене широкими повноваженнями (захищає інтереси авторів у взаємовідносинах

з видавництвами, збирає від усіх видовищних підприємств винагороду за

публічне виконання творів на території України і за кордоном та виплачує її

авторам чи їх правонаступникам, тощо). Представники ДААСП України виступають

у суді від імені авторів та їхніх правонаступників у позовах, що випливають з

авторського права. Закон чітко визначає, що є порушенням авторського права і

суміжних прав: — будь-яке відтворення, розповсюдження та інше використання, а

також ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право чи

суміжні права, примірників творів, фонограм, програм мовлення; — ввезення на

територію України примірників творів і фонограм, які в Україні охороняються,

із країн, де ці твори і фонограми не охороняються. У разі порушення

авторського права і суміжних прав суд може постановити рішення чи ухвалу про

заборону випуску твору, його виконання, розповсюдження; про вилучення всіх

примірників твору або фонограм та обладнання для їх виготовлення. У разі

порушення авторського права і суміжних прав потерпілі мають право вимагати: —

відшкодування збитків, завданих порушенням, у тому числі втраченої вигоди; —

вилучення та спрямування на їх користь прибутків порушника, одержаних ним у

результаті порушення авторського права і суміжних прав, замість відшкодування

збитків; — виплати компенсації замість відшкодування збитків чи стягнення

прибутків. Остаточну суму визначає суд. Крім зазначених санкцій суд чи

арбітражний суд за порушення авторського права або суміжних прав стягує з

порушника штраф в розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь

позивача. Потерпілі мають також право вимагати відшкодування моральної шкоди

в розмірі, що визначається судом.

№ 42. Зміст правоздатності громадян.

Цивільна правоздатність має свій зміст - сукупність цивільних прав і

обов'язків, що може мати особа відповідно до діючого цивільного

законодавства. Зміст цивільної правоздатності визначається потребами

економічного і соціального розвитку. Цивільна правоздатність визначається

однаковою мірою за всіма громадянами незалежно від віку, стану здоровя...

Виникає з моменту народження. Під змістом розуміють перелік цивільних прав і

обов’язків, які можуть належати громадянинові на підставі ЦК, ЗУ “Про

власність”... Допускається 2 види обмеження правоздатності: 1) добровільне

(громадянин стає ченцем); 2) примусове – допускається лише у випадках чітко

зазначених в законі: а) випадки, передбачені у законі (позбавлення волі); б)

застосовується компетентними органами (суд, начальник органу ВС, органи

охорони здоров’я); в) є реакцією на протиправну поведінку; г) не перевищує

строків, передбачених законом; д) виконується під контролем спеціальних

державних органів.

№ 43. Угоди, при укладенні яких мали місце пороки волі учасників цих угод.

Угода, укладена внаслідок обману, насильства погрози, злочинної угоди

представника однієї сторони з іншою стороною, а також угода, що громадянин

був змушений учинити на вкрай невигідних для себе умовах у наслідок збігу

важких обставин, може бути визнана недійсною по позову потерпілого або по

позову державної чи громадської організації (заперечні угоди). Якщо угода

визнана недійсної по одному з зазначених основ, то потерпілому повертається

іншою стороною отримане по угоді, а при неможливості повернення отриманого в

натурі - його вартість у грошах. Майно, отримане по угоді потерпілим від

іншої сторони, звертається в доход держави, при неможливості стягнення в

натурі - стягується вартість. Крім того, потерпілому відшкодовуються іншою

стороною понесені ними витрати, втрату чи ушкодження його майна. Юридичні

наслідки - одностороняя реституція, відновлення однієї сторони в первісне

положення; винна сторона на одержання майна назад права не має, воно

стягується в доход держави так само як і майно яке вона зобов'язалася

передати по угоді.

№ 44. Поняття цивільної правоздатності.

Цивільна правоздатність має свій зміст - сукупність цивільних прав і

обов'язків, що може мати особа відповідно до діючого цивільного

законодавства. Зміст цивільної правоздатності визначається потребами

економічного і соціального розвитку. Цивільна правоздатність визначається

однаковою мірою за всіма громадянами незалежно від віку, стану здоровя...

Виникає з моменту народження. Під змістом розуміють перелік цивільних прав і

обов’язків, які можуть належати громадянинові на підставі ЦК, ЗУ “Про

власність”... Допускається 2 види обмеження правоздатності: 1) добровільне

(громадянин стає ченцем); 2) примусове – допускається лише у випадках чітко

зазначених в законі: а) випадки, передбачені у законі (позбавлення волі); б)

застосовується компетентними органами (суд, начальник органу ВС, органи

охорони здоров’я); в) є реакцією на протиправну поведінку; г) не перевищує

строків, передбачених законом; д) виконується під контролем спеціальних

державних органів.

№ 45. Види представництва.

Представництво - один зі способів здійснення цивільних прав і виконання

обов'язків. Закон визначає представництво як угоду, вчинену однією особою

(представником) від імені іншої особи ( що представляється) у силу

повноваження, заснованого на дорученні, законі або адміністративному акті, що

безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права й обов'язки

представляємого. Види: 1. Обов'язкове представництво, засноване на законі чи

адміністративному акті (наприклад, законними представниками неповнолітніх

дітей є їхні батьки, підопічних - опікуни, усиновлених - усиновителі);

різновидом обов’язкового є статутне представництво, представник виступає від

імені організації і його повноваження визначаються статутом. 2. Добровільне

представництво, засноване на договорі чи дорученні. У якості договору, що

породжує відносини представництва, служить договір доручення, відповідно до

якого одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені іншої сторони

і за її рахунок (довірителя) визначені юридичні дії. У більшості випадків

добровільного представництва повноваження представника фіксується в

дорученні.

№ 46. Виконання дольового та солідарного зобов’язання.

У дольовому зобов’язанні кожен із боржників зобов’язаний виконати певну дію в

певній частці. Частки у виконанні вважаються рівними, якщо інше не

передбачене законом або договором. У солідарному зобов’язанні кожен із

боржників повинен виконати зобов’язання повністю. Виникають лише у випадку,

коли це прямо передбачено законом чи договором. При ліквідації повного

товариства, або особи, які спільно заподіяли шкоду.

№ 47. Поняття та джерела патентного права.

Правовідносини між авторами пропозицій, їхніми володільцями та особами й

організаціями, що їх використовують регулюються правом промислової власності

або правом, оскільки основним правоохоронним документом, яким захищаються

об'єкти промислової власності, є патент (деякі результати науково-технічної

творчості охороняються свідоцтвами). Патентне законодавство в Україні

формується досить активно, оскільки така форма охорони результатів творчої

діяльності відповідає вимогам ринкової економіки. Основними джерелами

патентного законодавства на сьогодні є: З У «Про власність»; ЗУ «Про основи

державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності»; «Про

науково-технічну інформацію»; «Про охорону прав на винаходи і корисні

моделі»; «Про охорону прав на промислові зразки»; Положення про Державне

патентне відомство України та інші НПА. Важливим джерелом патентного права

України є міжнародні договори (Паризька конвенція про охорону промислової

власності). Якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що

передбачені законодавством-застосовуються правила міжнародного договору.

№ 48. Право- та дієздатність юридичних осіб.

Юридичні особи мають спеціальну правоздатність і дієздатність. Правоздатність

і дієздатність (правосуб’єктність) юридичної особи виникає одночасно, з

моменту її реєстрації (чи реєстрації статуту - так виникають релігійні

організації). Правоздатність юридичної особи є спеціальною, тому що вона

визначається статутом. Юридична особа може мати права і своїми діями

здобувати права і нести обов'язки тільки ті, котрі передбачені в його Статуті

і не заборонені законом. Згідно ст.1 Закону України “Про господарчі

товариства” і ст.1 Закону України “Про підприємства” зазначені юридичні особи

можуть займатися будь-якою господарською, підприємницькою діяльністю, не

забороненої законодавством, мати назву, юридичну адресу, виробничу марку,

товарні знаки, мають право на честь, гідність, ділову репутацію. Юридична

особа набуває прав і обов’язків через свої органи управління, які діють в

межах, визначених статутом. Дії керівних органів, що не передбачені статутом

не можна вважати діями юридичної особи, за них вони відповідають самостійно.

Якщо ж працівник діє у межах статуту, то за його дії відповідає юридична

особа.

№ 49. Угоди юридичної особи, що суперечать її цілям.

Укладання угод, що не випливають із статутної діяльності юридичної особи, є

порушенням її спеціальної правоздатності. Такі угоди в літературі називаються

позастатутними і не охороняються законом. ЦК України (ст.50) вважає недійсною

угоду, укладену юридичною особою всупереч встановленим цілям її діяльності.

При цьому судова практика виходить з того, що позастатутна угода є недійсною

незалежно від наявності і форми вини її учасників. Наслідки недійсності

позастатутної угоди різні. Якщо її укладено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, до сторони, яка діяла навмисно,

застосовуються суворі санкції, передбачені ст.49 ЦК України (звернення всього

в доход держави) . При відсутності умислу застосовуються загальні наслідки

недійсності угод, передбачені ст.48 ЦК України (двостороння реституція).

Зазначені наслідки визнання угоди недійсною застосовуються і у разі, коли

стороною в угоді є громадянин.

№ 50. Право спільної власності.

Право власності на яке-небудь майно може належати двом чи декільком

власникам. У цьому випадку виникає право спільної власності. Майно може

належати на праві спільної власності громадянам, юридичним особам і державі,

тобто право загальної власності може застосовуватися при регулюванні

індивідуальної власності, колективної, державної власності, а також змішаних

форм власності в тому випадку, коли поєднується майно приналежне до різних

економічних форм власності (індивідуальної, колективної, державної). У

відповідності зі ст.112 ЦК розрізняють право спільної часткової власності і

право спільної сумісної власності. Для права загальної часткової власності

характерно, що тут визначено в арифметичному відношенні - дробом розмір

частки права власності приналежної кожному власнику. При спільній власності

розмір частки точно не визначений.

№ 51. Підстави звільнення боржника від відповідальності.

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен або

повний склад правопорушення, що налічує чотири елементи (протиправність,

шкода, причинний зв'язок, вина), або у випадках, зазначених у законі чи у

договорі — неповний, усічений склад — протиправність і вина (при стягненні

неустойки, втраті завдатку тощо). При відсутності хоча б одного з цих

елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна

відповідальність не настає. Підставами звільнення від цивільно-правової

відповідальності є випадок і непереборна сила. Випадок (казус) має місце

тоді, коли психічний стан особи, що порушила зобов'язання, характеризується

відсутністю її вини. Непереборна сила — це надзвичайна і невідворотна за

даних умов подія. Ця подія характеризується, по-перше, як зовнішня до

діяльності сторін обставина (наприклад, явища стихійного характеру). По-

друге, надзвичайність події, що стає непереборною силою, означає, що це не

рядова, звичайна обставина, яка також може викликати певні труднощі для

сторін. По-третє, непереборна сила — це подія, яку не можна було відвернути

засобами, наявними у даної особи в конкретних умовах її діяльності.

№ 52. Зобов'язання, що виникають з публічного обіцяння винагороди (оголошення

конкурсу).

Зобов'язання, що виникають з публічного обіцяння винагороди (оголошення

конкурсу), є різновидом зобов'язань або зобов'язальних відносин, на підставі

яких одна сторона (влаштовувач конкурсу), оголосивши конкурс, зобов'язана

сплатити обіцяну винагороду особам (учасникам конкурсу), які подали роботи,

що визнані гідними винагороди відповідно до умов конкурсу. Учасниками

зазначених зобов 'язальних відносин виступають: з боку влаштовувачів

конкурсів — державні, кооперативні або інші громадські організації, яким

право оголошувати конкурс надано їх статутами (положеннями) або чинним

законодавством України. Учасниками конкурсу можуть бути громадяни

(індивідуально чи колективно), організації. Предметом конкурсу є як дії

(виконання музичного, художнього твору), так і результат дій (створення

машини, картини, роману). Конкурс у цивільному праві є сукупністю

односторонніх угод, які повинні бути вчинені як влаштовувачем конкурсу, так і

його учасниками. Наприклад, за своєю юридичною природою, оголошення конкурсу

є одностороннім волевиявленням влаштовувача конкурсу, тобто односторонньою

угодою. Об’ява про конкурс повинна містити зміст завдання, строк його

виконання, розмір винагороди, місце представлення, порядок і строк

порівняльної оцінки робіт... Якщо конкурс оголошено на твори літератури,

літератури, мистецтва, організація отримує право використовувати ті з них що

були премійовані. Автори творів зберігають право на отримання винагороди за

використання творів, якщо інше не передбачалося об’явою про конкурс.

Організація, що оголосила конкурс повинна повернути роботи, які не отримали

винагороди учасникам, якщо інше не передбачене об’явою про конкурс.

№ 53. Порядок здійснення цивільних прав і обов’язків недієздатними і обмежено

дієздатними громадянами.

Обмежено дієздатний громадянин може лише за згодою піклувальника: а) укладати

угоди по розпорядженню майном (купівлі-продажу, дарування, позики, майнового

найму, комісії тощо); б) одержувати заробітну плату, пенсію або інші види

доходів і розпоряджатися ними. Обмежено дієздатний громадянин вправі

самостійно вчиняти дрібні побутові угоди. Обмеження дієздатності не викликає

обмеження деліктоздатності, тобто обмежено дієздатний громадянин несе

цивільну відповідальність за загальними правилами Громадянин вважається

недієздатним з години набрання законної сили рішенням суду про визнання його

недієздатним. Суд винний надіслати копію рішення органові опіки та піклування

для призначення опікуна над недієздатним. Від імені недієздатного укладає

угоди опікун. Укладені раніше односторонні угоди (заповіт, видача

довіреності), договори, зв'язані з особою громадянина, визнаного

недієздатним, припиняють свою дію. Визнання громадянина недієздатним припиняє

дію виданої їм довіреності. За шкоду, заподіяну цим громадянином,

відповідають його опікун або організація, які зобов'язані здійснювати за ним

нагляд, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини.

№ 54. Угоди, укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно ст. 49, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам

держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі

виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане

ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони

стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї

першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у

однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій

стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного

стягується в доход держави.

№ 55. Поставка.

Двустороній, оплатний, консенсуальний. Точки зору: 1) Різновид договору

купівлі-продажу; 2) самостійний вид цивільно-правового договору. Постачання –

угода сторін: одна сторона (організація – постачальник), зобов'язується

передати у власність чи повне господарське ведення продукцію чи товари у

визначений термін, а організація – покупець зобов'язується прийняти це майно

і сплатити встановлену ціну. Предмет: продукція виробничо-технічного

призначення, товари народного споживання. Сторонами виступають юр. особи і

громадяни-підприємці. Постачальник - виготовлювач і/чи виробник продукції.

Одержувач є - споживач і покупець. Укладається на тривалий термін (не менш 1

року). Ціна і порядок оплати визначається сторонами в момент укладання

договору. Оплата: попередня, наступна (по факту надходження), авансова.

Укладається в писемній формі: шляхом підписання угоди, шляхом обміну листами

і телеграмами, шляхом прийняття замовлення до виконання. Зміст договору

постачання - істотні умови: предмет; ціна; кількість; якість; асортимент

повинний бути розгорнутим і необхідний додаток - специфікація; термін оплати

і постачання; упаковка і маркірування; юрид. адреси. Постачальник несе

відповідальність: за недопоставку; за нестачу; за некомплектність; за

прострочення; за ненадлеж. маркірування; за несвоєчасне повернення тари.

Стягуються або збитки, або неустойка. Строк позовної давності – 6 місяців.

№ 56. Дія цивільних законів.

Дія цивільно-правових законів у часі полягає в тому, що закон зворотної сили

не має і застосовується тільки до тих відносинам, що виникнуть після вступу

його в силу, якщо інше не передбачено в законі. Закон набирає сили через 10

днів після опублікування його в офіційних джерелах, якщо інше не передбачено

в законі. Закон припиняє дію: після закінчення часу чинності даного закону;

при припиненні відносин для регулювання яких даний закон була прийнята;

скасування даного закону іншим законом. НПА, що визначають права і обов’язки

громадян не доведені до відома населення не є чинними. Офіційні видання:

“Офіційний вісник України”; “Урядовий кур’єр”. Дія цивільно-правових законів

у просторі означає, що нормативно-правові акти діють на всій території, що

знаходиться під юрисдикцією їхнього органа, що прийняв. Акти центральних

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5