Подготовка к экзамену по МИ

економічних інтересів політичних партій, урядів, політичних рухів для

реалізації влади і реалізації національних інтересів на території іншої

держави або в окремих регіонах.

Інформаційна війна має також іншу назву – "інформаційна операція" і

застосовується з метою пропаганди ідей масованого впливу на громадську

думку, а також для вивчення реакції міжнародного співтовариства на ті чи

інші прогнозовані рішення.

Інформаційна війна має два аспекти (два види забезпечення):

. технологічний аспект;

. ідеологічний аспект.

З точки зору технічного забезпечення мова йде про те, що у визначений

час приводяться в дію програмні віруси, логічні бомби, закладені у пам'яті

інформаційних комп'ютерних мереж. Вони здатні зруйнувати і знищити програми

управління, бази даних, а також зруйнувати і знищити рахунки у зарубіжних

банках, заглушити теле- і радіомовлення у певному регіоні, припинити

діяльність армійських пунктів зв'язку і управління.

До ідеологічного аспекту відносять ідеологічну обробку населення, яка

призводить до нестабільності політичної ситуації у країні, до дезорієнтації

населення і спричинення паніки. Спеціалісти свідчать, що навіть незначне

проникнення інформації з метою забезпечення операції веде до значних

матеріальних наслідків і до забезпечення інтересів більш розвинутої країни.

Крім того, масований вплив інформації на громадську думку приводить до

спокійного ставлення до агресивних кроків і навіть воєнних дій.

Через засоби комунікації при здійснення інформаційних операцій

впливають на міжрегіональні протиріччя, розпалюють міжетнічну і

міжнаціональну підозрілість, створюють комплекс меншовартості.

Усі міжнародні інформаційні операції поєднують в собі кілька різних

засобів їх здійснення: психотехнології, інформаційна інфраструктура,

комп'ютерне забезпечення, вплив на міжнародну думку.

До важливих компонентів інформаційної війни належить інформаційне

забезпечення держави у міжнародних інформаційних потоках.

. Інформаційна інтервенція – це тенденційна інформація, коли

розповсюджується через системи зв'язку суб'єктивні факти та суб'єктивна

інформації, які впливають на суспільну думку і прийняття рішень в іншій

державі.

В рамках інформаційної інтервенції здійснюють маніпулювання

інформацією для досягнення мети.

. Інформаційний тиск – один із видів інформаційних загроз, який

застосовується для розв'язання міжнародних проблем, для попередження

міжнародних конфліктів або для того, аби змусити державу, що порушує

міжнародні правила, увійти в міжнародне правове поле.

Інформаційний тиск застосовується як прийом превентивної дипломатії.

Інформаційна діяльність дипломатичних представництв в країні

перебування

Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики є складовою

зовнішньополітичних комунікацій, які є одним з елементів сучасного

міжнародного співробітництва. Інформаційно-аналітичне забезпечення

відображає реагування міжнародного співтовариства на політичні процеси у

системі, на зміну економічної ситуації, забезпечує адекватний вплив на

небажані зміни. Від інформаційного забезпечення залежить якість урядових

рішень, передбачення і випередження подій, прийняття спільних рішень із

глобальних проблем міжнародного товариства.

Недостовірність інформації, неточність, можуть породжувати серйозні

проблеми в міжнародних відносинах.

. Зовнішньополітична комунікація – це процес передачі міжнародної

інформації у системі міжнародного співтовариства між окремими її

компонентами, а також між суспільними групами та індивідами.

Кожна політична система і кожна держава розгортає власну систему і

мережу зовнішньополітичної комунікації відповідно до національних

інтересів. Ця мережа розвивається паралельно з політичними структурами,

економічною базою та інфраструктурою комунікації.

Зовнішньополітична комунікації поєднує в собі політичний аналіз та

інформаційний моніторинг дво- та багатосторонніх відносин і передбачає

моделювання ситуації та прогнозування певних наслідків.

Зовнішньополітична інформація передається трьома основними

способами:

1)через спеціалізовані установи та інші організації – йдеться про

комунікаційні можливості зовнішньополітичних відомств, політичних партій і

громадських рухів, неурядових організацій і так званих груп тиску;

2)через посередництво засобів масової комунікації – йдеться про

друковані, телекомунікаційні та інтерактивні засоби комунікації, які є

розповсюджувачами інформації зовнішньополітичних відомств;

3) через неформальні контакти – йдеться про неформальні комунікації у

межах міжнародних організацій на двосторонньому рівні, на міжнародних

форумах та зустрічах.

Зовнішньополітичні комунікації пов'язані із міжнародною політикою

держав, вони відтворюють систему зовнішніх зносин і враховують:

. зовнішньополітичні інтереси;

. політико-психологічну культуру лідерів держав;

. традиції і ціннісні орієнтації суспільства;

. нормативно-правову систему;

. культурну самобутність.

За останні роки надзвичайно зросла інформаційна функція дипломатичних

представництв. Посольства та місії завжди були важливими та надійними

джерелами інформації про найрізноманітніші аспекти житяя країни

перебування. Неодхідно підкреслити, що здобуття такої їнформації має

здійснюватись лише законними засобами відповідно до норм міжнародного

права. Звичайно, без сприйняття з боку країни перебування дипломатичним

представництвам здійснювати цю функцію було б неможливо. Саме дипломатичні

представництва широко користуються такими легальними, звичайними засобами

отримання інформації, як ретельна обробка численних друкованих видань,

зокрема періодичної преси, а також іншої інформації, що проходить по

каналах ЗМІ. Поінформованості сприяє також участь інфоземних дипломатів у

прийомах, прес-конференціях, військових парадах, тощо, які влаштовуються

державними органами країни перебування.

Проте, крім міжнародно-правової бази, для успішної роботи посольства

ті місій необхідна й відповідна матеріально-технічна база, тобто ті

конкретні засоби та можливості, за допомогою яких дипломатичне

представництво могло б ефективно здійснювати свої функції

Інформаційне забезпечення візитів

Інформаційне забезпечення ЗП пов'язане з діяльністю установ, які

забезпечують інформацією політичних і державних діячів, дипломатів тощо.

Для забезпечення участі Президента України у роботі Всесвітнього

економічного форуму у Давосі інформаційно-аналітична служба Адміністрації

Президента підготувала спеціальний бюлетень (подібні бюлетені випускаються

кожного разу). До такого бюлетеню входить:

. довідка про Всесвітній економічний форум;

. інформаційна довідка про країну, де проводиться форум;

. економічна та інша статистика по основним напрямкам, по яким буде

проводитися обговорювання на форумі;

. історичний нарис по подібних форумах;

. деякі риси економіки Швейцарії (оскільки форум проводиться в Швейцарії);

. інформаційно-аналітична довідка по українсько-швейцарським двостороннім

відносинам;

. інформаційна довідка по основним символам Швейцарії;

. аналітична довідка по можливостям економічного співробітництва.

Під візити та під інші заходи, в Україні випускається Український

бізнесовий журнал, який має спеціальні випуски до економічних напрямків

візитів до найбільш розвинених країн світу. В цьому журналі подається:

. виступи послів обох сторін (країни перебування і України);

. стратегія зовнішньої політики;

. напрямки економічної співпраці;

. характеристика економіки, проблеми з інвестиціями або запрошення до

інвестування;

. перелік спільних підприємств, що вже працюють та що проходять етап

створення;

В аналітичне забезпечення візиту входить багато документів, серед яких

головним є Робоча концепція візиту до певної держави, в якій зазначено усі

важливі напрямки цього візиту і підкреслюються ті моменти, які є особливо

цікавими для держави. Треба сказати, що в самому тексті навіть зазначаються

моменти, де можна домовитися, "натиснути", "пошантажувати", попросити тощо.

Для прикладу, під візит Президента України до Республіки Корея було

підготовлено 69 обов'язкових документів і 15 додаткових.

В ході візиту відбуваються різні види комунікації: протокольні заходи,

неформальні зустрічі, зустрічі один на один, зустрічі з пресою. І від того,

яким бачить лідера держави суспільство залежить успіх його дипломатичної

діяльності.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності торгівельно-економічних

місій

Діяльність дипломатичних представництв закріплена в багатьох нормах

загального міжнародного права, зокрема у Віденській конвенції про

дипломатичні зносини від 1961 року. Серед центральних державних органів

зовнішіх зносин усіх країн світу чільне місце займають Міністерства

зовнішньо-економічних зв’язків та торгівлі. Безпосередньо “дипломатичну

діяльність” МЗЕЗТ здійснюють через торговельно-економічні місії. За цією

ковенцією діяльність торгово-економічних представництв полягає в

забезпеченні зовнішньо-економічних інтересів держави та прав суб’єктів

підприємницької діяльності в країні перебування

Діяльність торговельних представництв виявляється через функції,

які вони виконують:

1. Торговельно-політичну;

2. Оперативну;

3. Інформаційну;

4. Статичтичну;

Так, здійснюючи торговельно-політичну функцію, торговельно-

економічна місія:

. вивчає загальний стан економіки, тенденції розвитку зовнішньо-економічних

зв’язків, технічний рівень виробництва і рівень якості продукції

провідних галузей держави перебування, кон’юнктуру ринку товарів та

послуг; інформування зовнішньо-політичних відомств з цих питань, а в разі

потреби, зацікавлених міністерств та інших установ;

. розробляє пропозиції щодо підвищення ефективності торговельно-економічних

зв’язків з державою перебування;

. здійснює заходи щодо захисту національних інтересів, прав та законних

інтересів національних суб’єктів підприємницької діяльності в державі

перебування, сприяє налагодженню та розвиткові прогресивних форм

співробітництва, а також встановлює контакти з державними установами,

організаціями, суб’єктами підприємницької діяльності держави перебування.

Основними оперативними функціями торговельно-економічних місій

вважаються такі:

. Здійснення заходів щодо забезпечення національних інтересів, дотримання

правил міжнародної торгівлі національними суб’єктами підприємницької

діяльності при здійсненні ними зовнішньо-економічних операцій.

. Участь у роботі міжнародних економічних організацій та їхніх органів із

питань торговельно-економічного і науково-технічного співробітництва.

. Надання допомоги національним суб’єктам підприємницької діяльності в

організації участі та проведення в державі перебування торговельно-

промислових, науково-технічних виставок, ярмарків тощо.

Порядок подання інформації торговими місіями

Місія надсилає річні, піврічні, квартальні та щомісячні звіти про

діяльність у країні перебування, забезпечує систематичний збір, обробку та

аналіз іформації з питань зовнішньо-економічної діяльності у вигляді

інформаційних повідомлень на різних носіях. Така інформація має нести такі

відомості:

. Правові питання, що регулюють економічні та зовнішньо-політичні відносини

(страхування, податки, арбітраж)

. Питання в галузі інвестицій (про пріоритетні галузі, вільні економічні

зони)

. Кон’юнктура експортно-імпортного потенціалу (дані про заборгованість і

т.д.)

. Валютно-фінансові питання (ринок капіталу і т.д.)

. Питання багатостороннього економічного співробітництва в межах

міжнародних організацій

. Інші питання зовнішньо-економічної діяльності.

Технології public relations (PR) в зовнішній політиці.

Поняття, мета та завдання PR-технологій в міжнародних відносинах

Розвиток технології PR відносять до 60-х – початку 70-х років 20-го

століття. Структури і технології PR займають важливе місце у формуванні

стратегій у різних сферах міжнародних відносин. Зокрема і сфері зовнішньої

політики, технології та стратегії PR формують програми, концепції і

взаємозв'язки між державами, які допомагають досягти взаєморозуміння,

компромісу і суспільної гармонії.

Один із засновників Міжнародної організації PR, професор

Кембриджського університету Сем Блек визначив поняття PR наступним чином:

. Public relations – це мистецтво і наука досягнення гармонії за допомогою

взаєморозуміння на основі повної і достовірної інформованості.

Класичне визначення PR:

. Public relations – це спеціальна система управління інформацією з метою

поширення інформаційної продукції через засоби масової комунікації для

спрямованого формування бажаної громадської думки.

І в тому і в іншому випадку PR використовують об'єктивні

закономірності функціонування масово свідомості і традиційні відносини між

суб'єктами комунікації.

У 1955 році у Лондоні була заснована Міжнародна асоціація public

relations (IPRA), яка невдовзі стала першою міжнародною організацією

професіоналів цього напрямку. Засновники організації прийняли заяву про

створення Міжнародної асоціації з метою цінності міжнародного обміну

інформацією і кооперацією у професійній діяльності. На сьогодні до цієї

організації на особистій основі входять представники 65 країн усіх

континентів. Першозасновниками були представники Великобританії, Франції,

Північної Америки (США і Канади), Північної Європи, Італії, Австралії,

Фінляндії і Швейцарії. IPRA сприяє розвитку технологій PR, впроваджує норми

професійної етики і слідкує за дотриманням професійних кодексів. Один раз

на 3 роки IPRA публікує так звану "Золоту доповідь".

Асоціація розробляє PR-стратегії у таких сферах діяльності як

1) комерція і промисловість;

2) міжнародні відносини;

3) фінанси;

4) лобіювання у парламенті;

5) галузеві відносини;

6) спонсорство;

7) урядові структури і місцеві органи самоврядування;

8) некомерційні сфери;

9) засоби масової комунікації.

Мета PR – встановлення двостороннього і багатостороннього спілкування

для виявлення спільних інтересів і досягнення компромісу. Масштаби такої

взаємодії можуть бути різними і залежати від характеру сторін, але

філософія, стратегія і методи PR залишаються подібними. За допомогою

визначених методів досягають врегулювання криз, поліпшення відносин між

окремими членами міжнародного співтовариства, пропагують нові ідеї

міжнародного співробітництва, створюють імідж держави, міжнародної

організації чи претендента на лідерство.

Засобами PR-технологій є:

1)вплив на громадську думку (створення і формування громадської думки

в бажаному напрямку).

2)Суспільні відносини, тобто впровадження PR-технологій в урядові

структури для зв'язків з громадськістю по вертикалі і горизонталі;

3)політичні відносини (створення іміджу партій, рухів та громадських

об'єднань а також пропаганда політичних ідей у суспільстві);

4)міжнародні відносини (створення іміджу держави, створення лідера

держави і підтримання його позитивного іміджу);

Приклад… (Р. Рейган)

5)використання засобів масової інформації (функція ЗМІ полягає в

розповсюдженні іміджів та забезпеченні інформаційної стратегії PR-

кампанії);

6)фінансові та економічні відносини (створення, пропонування та

розгортання діяльності підприємств, організацій і установ, а також реклама

товарів і послуг на різних рівнях: національному, регіональному і

міжнародному).

Для планування PR-компанії застосовують достовірну і повну інформацію,

яка використовуються для аналізу, дослідження і постановки задачі, для

розробки програми і фінансування PR-кампанії, для комунікації із

необхідними суб'єктами, а також для оцінки результатів і корегування дій.

До функцій PR-структур відносять:

1)контроль за думками і поведінкою громадськості з метою забезпечення

інтересів організації;

2) реагування на громадську думку;

3) досягнення взаємовигідних відносин;

4) прогнозування наслідків PR-кампанії.

. Public relations в міжнародних відносинах – це діяльність, що проводиться

країною для створення позитивного образу в міжнародному співтоваристві.

Міжнародні відносини супроводжуються інтенсивним комунікаційним

потоком, який виражається в різних формах. Стратегії PR допомагають

інформувати міжнародне співтовариство про зовнішню політику держави,

створювати позитивний імідж у міжнародних інформаційних потоках,

розповсюджувати позиційні матеріали під час протокольних заходів у межах

міжнародних організацій та неофіційних форумів.

Стратегії PR у міжнародних відносинах мають на меті:

. домовитись про пріоритети, проаналізувати майбутню аудиторію, визначити

джерела інформації, яким довіряє міжнародне співтовариство, виявити

засоби переконання і працювати у певному напрямку не перетинаючи

напрямків діяльності конкурентів або союзників,

. визначити посередників і підготувати моніторингові тести, врахувати

міжнародні процеси, суспільні явища, та інші зовнішні обставини, які

безпосередньо не пов'язані з напрямком стратегії, але можуть вплинути на

ефективність кампанії;

. запросити досвідчених фахівців, які зможуть зробити все задумане.

Імідж держави та політичного лідера, Фірми. Проведення ПР кампанії.

Використання реклами для створення іміджу

В міжнародних відносинах особлива роль належить створенню іміджу

держави та іміджу її політичного лідера.

. Імідж визначається як створення образу з певною метою, для відповідного

реагування на нього.

Імідж держави на міжнародній арені створюється за допомогою інформації

про неї, яка надходить через офіційні і неофіційні канали. У стратегіях PR

використовують для створення іміджу три основні засоби: пропаганду

(пропаганда зовнішньої політики), паблісіті і рекламу.

Створенням іміджів займаються також засоби масової комунікації, які

здатні впливати на міжнародне співтовариство і формувати потрібний образ і

потрібне його сприйняття.

У технологіях PR визначено кілька типів іміджів, які можуть бути

створені за допомогою PR-кампанії:

1)ідеологічний імідж – робиться ставка на ідею а не на особистість, і

саме ця ідея спрацьовує у ході PR-кампанії;

2)опозиційний імідж;

3)популістський імідж – будується на обіцянках, "заграваннях" з

народними масами і на ідеях, які є привабливими але нездійсненними;

4)харизматичний імідж – "імідж мученика", спрямований на повернення до

консервативних традицій, до прагнення зняти з себе відповідальність за

певні процеси і уникнути вибору;

5)комерційний імідж, або "імідж на продаж" – професійне створення

іміджу з урахування масової психології і використанням ЗМІ.

Фахівці виділяють чотири етапи процесу проведення ПР-кампаній:

1. Визначення проблеми. Перший та основний етап, включає: зондування та

відстежування проблеми, з’язування точок зору, установок і поведінки

тих груп громадськості, ні які справляє вплив політика оргацізації.

2. Планування і програмування. Зібрана на першому етапі інформація

використовується для прийняття рішень щодо програми роботи з

громадськістю, визначення завдань, змісту практичних кроків,

стратегії і тактики комунікації.

3. Дія і комунікація. Реалізація програми, спрямованої на досягнення

конкретних змін у кожній групі громадськості як складових наближення

до загальної програмної мети.

4. Оцінка програми. Це останній етап процесу управління, який включає

оцінку підготовки, ходу реалізації та досягнутих результатів

програми.

У 1936 році американська фірма “Уорнер і Суізі” розпочала рекламну

кампанію, мета якої полягала в тому, щоб підкреслити могутність Америки як

країни та наголосити на значенні американського підприємництва для

майбутнього держави, тим самим започаткувавши унікальний тип реклами –

реклама іміджу,а не продукції. Згодом даний напрямок набув різних назв –

інституційна реклама, реклама іміджу, але наібільш часто його іменують як

ПР-реклама іміджу

Така реклама іміджу використовується у наступних випадках:

1. Злиття або роз’єднання. ПР-реклама надає можливості поширення

основних відомостей про новий бізнес або нову структуру, що

утворились в результаті злиття чи роз’єднання компаній.

2. Кадрових змін.

3. Повідомлення про ресурси організації

4. Інформація про виробничі потужності та послуги

5. Та інші

При цьому ПР-реклама іміджу має відповідати декільком загальним

вимогам:

. Вона має бути ясною

. Вона має переконувати

. Вона має бути чесною

. Вона має містити гумор

Розвиток електронного ринку інформаційних послуг.

Місце інформаційних послуг у сучасній економіці

На сьогодні розвинені суспільства світу можна охарактеризувати як

інформаційні суспільства. Це означає що інформація починає відігравати усі

більшу роль у різних сферах життя суспільства, перш за усі в економічній

сфері. Інформація стає необхідним чинником не тільки розвитку а й взагалі

існування компаній, сморід ж робить їх діяльність більш ефективною, що

дозволяє їм виживати в умовах жорсткої конкуренції. З іншого бокові такий

великий поспіває на інформаційний продукт формує його пропозицію, а отже

можемо говорити про цілий інформаційний сектор ринку і про перетворення

інформації на товар, що має свою ціну (і часто дуже велику). На сьогодні

інформація та комунікація в деяких країнах складають до 6% ВВП.

Інформаційні послуги це:

. Надання комунікаційних каналів для передачі інформації;

. Збір та первинна обробка інформації;

. Надання доступу до інформаційних баз даних;

. Розповсюдження інформації;

. Аналіз інформації:

Європейський ринок інформаційних послуг.

Перш ніж розглядати європейський ринок інформаційних послуг треба

зауважити, що фактично в Східній Європі цей ринок тільки зароджується і

сьогодні ми ще не можемо говорити про формування інформаційного суспільства

в країнах колишнього соціалістичного таборові (саме через їх соціалістичне

минуле). Отже є сенс розглядати інформаційний ринок лише Західної Європи.

До того ж не будемо забувати, що провідну роль в економічній, політичній та

соціальній сфері в Західній Європі відіграє Європейський Союз.

Розвиток ринку інформаційних послуг можна розглядати з точки зору

стратегій окремих компаній (приватного сектору) і з точки зору урядових та

міжнародних організацій (у першу чергу ЄС). Перші будують свою стратегію

на збільшенні використання інформаційних послуг. Це з одному бокові просто

доступ до гарячої інформації (котирування валют та акцій, інформація про

ринки та компанії, тощо), а також до каналів передачі даних (особливо

важливо для ТНК - зв’язок між філіалами та офісами в різних країнах). З

іншого бокові це такий ще досить молодий вид діяльності як організація

електронної комерції, тобто реклама, укладання угод, купівля та продажів

через інформаційні системи (перш за все Internet).

Підхід інших направлень на стимулювання такої діяльності. Так ЄС

розробив програму IMPACT, основні положення якої наведено далі:

Information Market Policy ACTions (IMPACT).

(Політика дій у сфері інформаційного ринку)

Програма IMPACT має на меті становлення внутрішнього ринку електронних

інформаційних послуг і підвищення рівня конкурентоздатності європейських

компаній шляхом надання доступу до високоякісних інформаційних послуг.

Програма була затверджена Радою Міністрів у 1988 р. Його дворічна

вступна фаза IMPACT 1, була впроваджена в життя протягом 1989-1990 рр.

IMPACT 2 - друга фаза впроваджувалася протягом 1991-1995 рр. і малий бюджет

64 млн. екю.

Центральна стратегічна ідея IMPACT 2 це INFO EURO ACCESS

(«вдосконалення доступи до інформації на європейському рівні для всіх

зацікавлених сторін»).

Основні положення програми такі:

1. Вдосконалення розуміння ринку інформаційних послуг (шляхом діяльності

Спостережного Пункту за Інформаційним Ринком «Information Market

Observatory»).

1. Подолання законодавчих та адміністративних бар'єрів (діяльність

Дорадчого Департаменту з питань Законодавства « Legal Advisory Board»).

2. Збільшення орієнтованості на користувача і поширення інформаційної

грамотності (через стимулювання впровадження норм та стандартів, служб

підтримки та підготовки користувачів).

3. Підтримка стратегічних інформаційних ініціатив, які роблять великий

внесок у європейський інформаційних ринок.

Відповідно до проекту I'm EUROPE провадяться також такі програми:

1. CLEAR - просторовий кліринговий дім даних.

2. EUAN - європейська архівна мережа.

3. EVA - європейський візуальний архів.

4. FIRM –надання інформації для заснування фірм.

Та цілий ряд інших програм спрямованих на розширення ринку

інформаційних послуг.

З іншого бокові урядові та міжнародні організації мажуть робити

негативний вплив на процеси на ринку інформаційних послуг. Так це видно із

намагань увести регулювання мережі INTERNET, яка зараз є одним з провідних

засобів комерційної комунікації, джерелом комерційної інформацій та базою

для створення віртуальних торгівельних центрів (87% фірм що використовують

у своїй діяльності INTERNET вважають що в 1999 р. більшість замовлень

надійде саме цим каналом).

Електронна комерція, як система інформаційного маркетингу

Бізнес в світі фінансів сьогодні неможливий без оперативного, надійного

і безпечного обміну інформацією. Збільшення обсягів фінансових операцій, їх

значною мірою транскордонний характер, залучення в сферу фінансового

бізнесу все більшої кількості учасників, стимулюють розвиток сучасних

фінансових телекомунікацій. У їхньому числі обмін інформацією між банками,

доступ до торгових і інформаційних фінансових систем, підтримка

використання електронних грошей та Інтернет реклами – все це є складовими

такого явища, як електронна комерція.

. Електронна комерція припускає електронне ведення бізнесу. Вона базується

на електронній обробці і передачі даних, включаючи текст, звук і видео

зображення.

Вона охоплює різні сфери діяльності, включаючи:

a) електронну торгівлю товарами і послугами, інтерактивну доставку цифрової

інформації,

b) електронний переказ грошей,

c) електронний продаж акцій,

d) електронні коносаменти,

e) комерційні аукціони,

f) спільне проектування й інжиніринг,

g) інтерактивне спілкування,

h) державні закупівлі,

i) прямі закупівлі споживчих товарів,

j) післяпродажне обслуговування.

Електронна комерція охоплює як товари (наприклад, споживчі товари,

спеціальне медичне устаткування), так і послуги (наприклад, інформаційні,

фінансові і юридичні послуги), а також традиційні сфери (наприклад, охорона

здоров'я й утворення) і нові сфери (наприклад, віртуальні ігри).

Електронна комерція не є надсучасною технологією. Але в даний час йде

процес швидкого поширення і радикальних змін, що викликаний стрімким

зростанням Internet. Дотепер електронна комерція використовувалася між

компаніями через закриті мережі, однак зараз вона швидко перетворюється в

складну Web систему.

Таблиця 1: Для традиційної електронної комерції мережа- це засіб для

передачі даних: для електронної комерції Internet, мережа - це ринок.

|Т РАДИЦІЙНА ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ | ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ INTERNET |

| Тільки компанія - компанія | компанія - споживачі |

| |компанія - компанія |

| |компанія - державні органи влади |

| |користувач - користувач |

| Закриті “клуби”, найчастіше тільки | відкритий ринковий простір, |

|для промисловості |глобальний масштаб |

| Обмежене число корпоративних | необмежене число партнерів |

|партнерів | |

| Закриті приватні мережі | відкриті незахищені мережі |

| Відомі і партнери , що | користуються довірою , відомі і |

| |невідомі партнери |

| Захист частини мережі | потрібні захист і ідентифікація |

Пряма і непряма комерція

Електронна комерція охоплює, в основному, два види діяльності: непряму

електронну комерцію - електронне замовлення реальних товарів, що фізично

повинні бути доставлені з використанням традиційних каналів, таких як

поштові послуги або комерційні кур'єри, і пряму електронну комерцію -

інтерактивні замовлення, платежі і постачання нематеріальних товарів і

послуг у режимі on-line, таких як програмне забезпечення, розважальні

програми або інформаційні послуги глобального масштабу.

І пряма і непряма електронна комерція дає спеціальні можливості.

Обидва часто використовуються тими самими компаніями, що, наприклад

продають програмне забезпечення в режимі on-line, а також і з полки. Однак,

непряма електронна комерція залежить від ряду зовнішніх чинників, таких, як

ефективність транспортної системи. Пряма електронна комерція, що дозволяє

робити цілісні, завершені електронні угоди через географічні межі,

використовують весь потенціал глобальних електронних ринків.

Програма створення ВТЦ і джерела їх фінінсування

Віртуальні торгові центри

ВТЦ вже 4 роки перестали бути інноваціями - зараз вони дійсно існують

і функціонують. Навіть більш того більшість ВТЦ є складовими частинами

віртуальних ринків, що на відміну від одиничних ВТЦ набагато більш

ефективні.

Зараз (1999) ЄС виступає організатором програми “Єдиний інформаційний

ринок”, який є наступним після ВТЦ кроком у розвитку електронної комерції.

Мережа Центрів по Зовнішній Торгівлі (Global Trade Point Network,

GTPN) - один з успішних результатів міжурядової діяльності під егідою

UNCATD ( що те типу United Nations Commission of Trade And Development).

У 1994 у Колумбусі (Columbus), більш ніж 2000 голосів прийняли

Міністерську Декларацію по Ефективності Торгівлі, по якій був офіційно

початий проект Мережі Центрів по Зовнішній Торгівлі (Global Trade Point

Network) - перша всесвітня ілюстрація позитивної ролі, що "Глобальна

Світова Магістраль" може грати в області торгівлі і розвитку.

GTPN покладається на найбільше просунуті доступні технології в мережах

і мультимедіа. Завдяки Центрам по Торгівлі, усі країни і підприємства, що

беруть участь можуть тепер обмінюватися 'ETO' (Electronic Trading

Opportunities, Торгові Електронні Пропозиції), і також іншими видами

інформації щодо існуючих торгових інструкцій, банківських методів і

ринкових даних (ETI - Electronic Trading Information).

Кожний Центр по Торгівлі, це:

. центр допомоги по торгівлі, де учасники угод зовнішньої торгівлі

(наприклад, митниця, інститути зовнішньої торгівлі, банки, Торговельні

Палати, фрахтові експедитори, транспортні і страхові компанії) згруповані

разом під єдиною реальною або віртуальним дахом, щоб забезпечити всі

необхідні послуги по торгових угодах по розумній вартості.

. джерело інформації в області торгівлі, що забезпечує фактичних і

потенційних партнерів зведеннями про ділові і ринкові можливості,

потенційних клієнтах і постачальниках, торгових інструкціях і вимогах, і

т.д.

. шлях до глобальної мережі. Всі Центри по Торгівлі або є, або будуть

з'єднані між собою Мережею Центрів по Зовнішній Торгівлі й обладнані

ефективними телекомунікаційними інструментами, для організації зв'язку з

іншими глобальними мережами.

Джерела існування віртуальних торгових центрів

Можна виділити такі основні джерела існування ВТЦ:

. доходи від реклами

. відсоток за проведені торгові операції

. абонентська плата зареєстрованих кліентів

. надання аналітичної інформаціїї продавцям стосовно ефективності попиту на

ті чи інші товари

Найвагомішим джерелом можна вважати доходи від реклами. Зогляду на

технологічну специфіку интернет реклами, кількість рекламних пропозицій,

які пропонуються користувачеві, практично не обмежена. З цього можна

зробити висновок, що ВТЦ, виходячи із своєї функціональной направленності,

являє собою ефективний інструмент надання рекламної інформації, яка завдяки

новітнім технологіям має високу ступінь ефективності. При наявності

достатньої кількості рекламодавців, ВТЦ може підтримувати своє існування

тільки за рахунок доходів від реклами.

Кожна торгівельна операція за допомогою ВТЦ повинна бути сплачена за

певним тарифом. Цей вид доходу прямо пропорційно залежить від кількості

здійснених операцій.

Наступним джерелом існування є абонентська плата зареєстрованних

клієнтів. Зареєстровані клієнти мають можливість користуватися додатковими

послугами та сервісами, на відміну від звичайних, в розпорядженні яких є

стандартний набір функцій. Звісно, що за додаткові можливости потрібно

платити, але ця плата є невеликою і не може бути зіставлена ні з доходами

від реклами ні з доходами від проведення торгівельних операцій.

В аналітичній інформаціїї стосовно ефективності попиту на ті чи інші

товари в першу чергу зацікавлені продавці. Володіючи цією інформацією

продавці мають можливість швидко реалізувати певні товари. Отже іноді вони

згодні заплатити немалу суму, щоб заволодіти інформацією про становищє на

ринку.

В сукупності всі ці фактори складають загальне джерело існування ВТЦ,

але поділ по приоритетності тих чи інших факторів є дуже умовним. Цей поділ

залежить від політики, яка проводиться стосовно організації діяльності ВТЦ.

Можуть існувати і інші джерела. Але це основні напрямки.

Інформаційна стратегія ЄС у галузі комунікацій. Європа і глобальне

інформацінйе суспільство

Програма була підготовлена 20-ма членами Групи на Найвищому Рівні з

питань Інформаційного Суспільства на чолі з Бангманом.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6