Определение и управление валютными рисками предприятием внешнеэкономической деятельности на примере ООО Корпорация Агросинтез (Визначення та керування валютними ризиками підприємством ЗЕД на прикладі ТОВ “Корпорація “Агросинтез”)

Определение и управление валютными рисками предприятием внешнеэкономической деятельности на примере ООО Корпорация Агросинтез (Визначення та керування валютними ризиками підприємством ЗЕД на прикладі ТОВ “Корпорація “Агросинтез”)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ

ДО ЗАХИСТУ ДОПУЩЕНИЙ

Зав. кафедрою МіМ, к.е.н., доцент

______________ Л. О. Кримська

"____" ______________ 2002 г.

ДИПЛОМНА РАБОТА

Визначення та керування валютними ризиками підприємством ЗЕД на прикладі

ТОВ “Корпорація “Агросинтез”

Розробив:

ст. гр. ФЭУ-517 В.А.Коверник

Керівник: Г.В.Казицька

Консультант

з охорони праці Г.І.Дуднік

Нормоконтролер И.В.Зайцева

2002 г.

ЗМІСТ

|Завдання на дипломну роботу...……………………………………………......................... |2 |

|Реферат...……………………………………….................................................|4 |

|..................... |5 |

|Перелік умовних позначок, символів, одиниць, скорочень |7 |

|термінів...………………..... |12 |

|ВСТУП........................……………………………………………………………………...... |12 |

|1 ВАЛЮТНИЙ РИНОК ЯК МІСЦЕ ФУНКЦІЮВАННЯ |14 |

|ВАЛЮТИ................................ |15 |

|1.1 Валютний ринок: визначення й основні |16 |

|поняття...……………….............................. |17 |

|1.1.1 Операції з іноземною |18 |

|валютою...………………………………............................ |19 |

|1.1.2 Купівля і продаж |23 |

|валюти...…......………………………………............................. |23 |

|1.1.3 Організація валютних розрахунків |25 |

|........................................................................ |33 |

|1.2. Валютний курс як основний фактор виникнення валютних |39 |

|ризиків.....………....... |39 |

|1.2.1 Вплив валютного курсу на зовнішню |41 |

|торгівлю...…………….............................. |47 |

|1.2.2 Експозиція і валютний ризик ………………………………………...................... |56 |

|2 ВАЛЮТНІ РИЗИКИ.......…………………………………………………......................... |59 |

|2.1 Поняття і головні фактори виникнення валютних |61 |

|ризиків...……............................. |65 |

|2.2 Класифікація валютних |74 |

|ризиків...……………………………………......................... |81 |

|2.3 Особливості керування валютними |86 |

|ризикам...……………………............................ |86 |

|3 КЕРУВАННЯ ВАЛЮТНИМИ РИЗИКАМИ..…………………………........................... |87 |

|3.1Хеджування...…………………………………………………………........................... |97 |

|3.2 Форвардні валютні |100 |

|контракти...…………………………………................................ |102 |

|3.2.1 Нові форми форвардних |102 |

|контрактів...…………………………............................. | |

|3.2.2 Форвардні контракти: деякі практичні | |

|аспекти..................................................... | |

|3.2.3 Використання форвардних контрактів на українському валютному ринку | |

|...... | |

|3.3 Валютні контракти «своп»...………………………………………….......................... | |

|3.4 Валютні ф’ючерси ………………………………………………….............................. | |

|3.5 Валютні опціони...…………………………………………………….......................... | |

|3.6 Форфейтинг...……………………………………………………………...................... | |

|4 ОХОРОНА | |

|ПРАЦІ.....................................................................| |

|.......................................... | |

|4.1 Законодавчі акти про охорону | |

|праці.....................................................................| |

|....... | |

|4.2 Санітарно-гігієнічні вимоги до приміщення | |

|ІОЦ....................................................... | |

|ВИСНОВКИ.....……………………...……………………………………………................. | |

|Перелік посилань………………………………………………………………..................... | |

|Додаток А…………………………………………………………………............................ | |

|Додаток | |

|В.........................................................................| |

|........................................................ | |

РЕФЕРАТ

Дипломна робота: 102 сторінки, 6 таблиць, 2 додатка, 18 джерел.

Об'єкт дослідження: валютні ризики підприємств ЗЕД України, ТОВ

«Корпорація «Агросинтез», експортно-імпортні контракти ТОВ «Корпорації

«Агросинтез».

Мета роботи – показати процес ухвалення рішення щодо вибору методів

страхування (хеджування) валютних ризиків в залежності від характеру угоди

підприємством ЗЕД, описати можливі переваги кожного з методів страхування

валютних ризиків як способу запобігання потенційних збитків чи одержання

додаткового прибутку.

Завдання: дослідити й охарактеризувати практику хеджування валютних

ризиків. Проаналізувати, які витрати і збитки несуть підприємства ЗЕД по

валютних операціях у зв'язку з коливаннями валютних курсів і виявити

можливі шляхи запобігання цих ризиків; на прикладі показати процес

ухвалення рішення про шляхи мінімізації валютних ризиків, а також роль

використання стратегії керування валютними ризиками в ефективності

зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Методи дослідження: описовий, аналітичний, моделювання.

Специфіка роботи у тому, що розглядаються шляхи мінімізації можливих

утрат від коливань валютних курсів, яких практично неможливо уникнути при

здійсненні зовнішньоекономічної діяльності і також шляху одержання

додаткового незапланованого прибутку від тих же коливань валютних курсів.

При написанні роботи був проведений аналіз зовнішньоторговельних

операцій підприємств, зокрема суб'єктів ЗЕД; описані головні способи і

методи страхування валютних ризиків на вітчизняному ринку й у світовій

практиці; показаний взаємозв'язок діяльності підприємств ЗЕД безпосередньо

з банківськими установами і їхньою діяльністю на міжнародних валютних

ринках і з підприємствами ЗЕД; запропоновані порівняльні характеристики

методів страхування валютних ризиків у залежності від специфіки операцій з

іноземною валютою.

ВАЛЮТНИЙ РИНОК, ВАЛЮТА, ВАЛЮТНА ПОЗИЦІЯ, КУРС ВАЛЮТИ, ВАЛЮТНИЙ РИЗИК,

ХЕДЖУВАННЯ, ЕКСПОЗИЦІЯ, ФОРВАРДНИЙ КОНТРАКТ, Ф'ЮЧЕРСНИЙ КОНТРАКТ, «СВОП»,

ВАЛЮТНИЙ ОПЦІОН, ФОРФЕЙТИНГ, ТЕНДЕР, ПРЕМІЯ, ДИСКОНТ, МАРЖА, СПРЕД.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

ЗТФ – зовнішньоторговельна фірма

МВФ – Міжнародний валютний фонд

ЄВС – Європейська валютна система

США – Сполучені штати Америки

ЦП – цінні папери

СДР – Special Drawing Rights, спеціальні права запозичення

LIFFE – London International Financial Futures Exchange, Лондонська

міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів

CFTC – Commodity Futures Trading Commission, Комісія по ф’ючерсній торгівлі

IMM – International Monetary Market, Міжнародний валютний ринок

BBA – British Brokers Association, Асоціація британських банкірів

FRA – Forward rate agreements, погодження про форвардну відсоткову ставку

р. – рік

т.д. – так далі

т.п. – тому подібне

ін. – інше

грн. – гривна

дол. – долар США

нім.м. – німецька марка

фр.ф. – французький франк

швейц.ф. – швейцарський франк

ф.ст. – фунт стерлінгів

млрд. – мільярд

табл. – таблиця

% -- відсотки

$ -- долар

ВСТУП

Поглиблення економічних реформ, розвиток фінансово-кредитної і

банківської систем, успішне проведення грошової реформи 1996 р. сприяли

становленню і зміцненню валютного ринку України. Фактично валютний ринок

був заснований у серпні 1992 р. після утворення Валютної біржі

Національного ринку України, що згодом, у липні 1993 р. була реформована в

Українську міжбанківську валютну біржу.

Правові основи валютного регулювання в Україні встановлені Декретом

Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного

контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 р., відповідно до якого Національний

банк України визначений як головний валютний орган країни і на нього

накладені функції формування принципів і стратегії валютного регулювання,

ліцензування діяльності з валютними цінностями, розробки і впровадження

системи курсоутворення і здійснення контролю за виконанням правил валютних

операцій.

Утворення валютного ринку України характеризується тим, що із самого

початку він був переважно біржовим, але починаючи з кінця 1995 р. активно

розвивається міжбанківський ринок, що по обсягах валютних операцій сьогодні

є домінуючим сегментом валютного ринку. У 1994 р. обсяги операцій на

валютному ринку України (по усіх видах валют) складали близько 4 млрд.

доларів США, у 1995 р. – більш 9 млрд., у 1996 р. – більш 21 млрд., а в

1997р. – майже 40 млрд. доларів США. При цьому якщо в 1995 р. частка

біржового ринку дорівнювала 38,9%, то в 1997 р. – скоротилася до 9,5%.

Відповідно частка міжбанківського ринку зросла з 24,1% у 1995 р. до майже

60% у 1997 р. Але, не дивлячись на значний ріст обсягів і частки

міжбанківського ринку, біржовий ринок залишається і, дивлячись на світову

практику, залишиться в майбутньому головним структурним

(структуроутворюючим) елементом валютного ринку.

Продовження процесу економічних перетворень, інтеграція України у

світову економічну систему, вихід на міжнародні фінансові ринки,

удосконалення валютного законодавства і нормативної бази сприяли тому, що

розвиток валютного ринку в останні роки характеризувався:

- збільшенням обсягів операцій з іноземною валютою у всіх сегментах;

- удосконаленням його структури і спрямованості на рішення конкретних

економічних і фінансових проблем суб'єктів господарювання і держави в

цілому;

- розширенням переліку валют, по яких проводилися операції на валютному

ринку;

- відсутністю різких коливань валютних курсів;

- удосконаленням законодавчої і нормативної бази діяльності суб'єктів

валютного ринку;

- упровадженням нових видів валютних операцій і форм розрахунків;

- врегулюванням діяльності нерезидентів на українському ринку і т.д.

Удосконалення валютного ринку, розвиток його міжбанківського сектора,

збільшення обсягів експортно-імпортних операцій, розширення на українському

ринку діяльності нерезидентів, збільшення обсягів іноземного інвестування

досить гостро поставили проблему підвищення рівня ризику операцій з

іноземною валютою. За останні роки процентні ставки і валютні курси стали

значно нестійкіші. Це привело до серйозної заклопотаності широких кіл

фінансистів у відношенні контролю ризику, пов'язаного з цією нестійкістю, і

створенню ряду нових інструментів, що можуть бути використані для

страхування валютного ризику. Діапазон споживачів цих інструментів – від

професійних біржових маклерів, найманих банками з метою одержання прибутку

від угод і надання послуг своїм клієнтам, до керуючих фінансами компаній,

що бажають здійснити страхування (хеджування) від несприятливих змін

валютних курсів, що впливають або на капітал компанії, або на окремі угоди.

У 1970-80-х роках спостерігалися набагато більш різкі коливання

обмінних курсів валют і процентних ставок, ніж у попередні періоди. Крах

Бреттон-Вудської валютної системи на початку 1970-х років, що була замінена

системою валютних курсів, що плавають, став джерелом великої невизначеності

при прийнятті ділових рішень. Коли валютний курс і процентні ставки

досягають граничних рівнів, це впливає на підприємства. На практиці

проблема адаптації до змін валютних курсів ще більш збільшується тим, що ці

зміни мають тенденцію відбуватися стрибкоподібно.

Крім того, виникають труднощі із плануванням зовнішньоторговельних

операцій і інвестицій, якщо неможливо з упевненістю розрахувати вартість

результуючих потоків коштів у національній валюті. Навіть якщо зміна курсу

виявиться сприятливою, непевність у тім, що сприятлива тенденція

збережеться, не дозволяє підприємствам покладатися на цю інформацію при

прийнятті рішень. Реакція експортерів на підвищення конкурентноздатності

товарів у результаті знецінення валюти може бути уповільненою, якщо вони не

будуть упевнені, що курс валюти залишиться на низькому рівні.

Компанії-гіганти можуть дотримуватись думки, що їхнє географічне

охоплення торгівлі й інвестицій настільки велике, що їм не потрібно

турбуватися про коливання обмінних курсів, оскільки втрати по одним валютам

будуть відшкодовані за рахунок прибутку по іншим. Однак така позиція не

враховує можливості зміни курсу однієї валюти стосовно всіх інших валют,

узятим у сукупності.

Утворення валютних блоків, таких як Європейська валютна система,

допомагає значною мірою знизити непевність для країн, що утворюють подібні

об'єднання з метою фіксування обмінних курсів між країнами-учасницями.

Однак для торгових партнерів, що не входять у такі об'єднання, ризик

залишається, і навіть усередині самих цих систем повна стабільність

валютних курсів не може бути забезпечена.

Взаємозалежність між національними і міжнародними грошовими ринками

означає, що нестійкість процентних ставок приводить до нестійкості обмінних

курсів, і навпаки. Отже, компанії в даний час зіштовхуються у своїй

фінансовій діяльності з ризиком і невизначеністю. Щоб ефективно впливати на

валютні ризики, менеджерам і фінансистам потрібно більше, ніж просте

розуміння сутності обмінних курсів і різних типів контрактів на можливі

валютні обміни. Вони повинні вміти передбачати, як ці обмінні курси будуть

змінюватися. Не розуміючи рушійних сил і механізмів, що лежать в основі

обмінних процесів; факторів, їх визначаючих, менеджери не зможуть

прогнозувати і передбачати можливі валютні ризики. Тому існує необхідність

в інструментах фінансової політики фірми, що допомогли б знизити ступінь

ризику і невизначеності. Іншими словами, має місце попит на методи

хеджування. Хеджування представляє собою забезпечення стабільності

майбутніх обмінних курсів і процентних ставок чи гарантовану компенсацію

збитків від їхніх несприятливих змін за рахунок одержуваних прибутків.

У світовій практиці з метою запобігання валютних ризиків

використовується широкий спектр методів і способів за назвою «хеджування

валютних ризиків». Найбільш розповсюдженими і часто використовуваними серед

них є валютні ф’ючерси, валютні опціони, «свопи» і форвардні контракти. Ці

інструменти валютного ринку з'явилися в 70—80-х роках ХХ століття і

придбали широке практичне використання. Причому, якщо на початку їхнього

впровадження це були дво-, тристоронні угоди (підприємство, банк, біржа) на

постачання реальних валютних активів, то згодом система хеджування охопила

весь валютний ринок. І сьогодні у випадку застосування тих чи інших методів

хеджування безпосередня купівля (продаж) валюти не є обов'язковою, а саме

хеджування перетворилося в систему керування валютними ризиками, що охоплює

всі сегменти валютного ринку і є запорукою стабільності як національних,

так і міжнародних фінансових ринків.

У зв’язку з тим, що підприємства зовнішньоекономічної діяльності

здійснюють свої операції (експорт, імпорт) на зовнішніх ринках, відповідно

оперуючи іноземною валютою (або одержуючи, або здійснюючи платежі у

валюті), то в будь-якому випадку їм доводиться мати справи з банками, за

допомогою яких відбувається продаж або купівля іноземної валюти в обмін на

національну або ж підприємства звертаються до банків, щоб здійснити

страхування можливих валютних ризиків. Таким чином, банки відіграють

центральну роль на зовнішніх валютних ринках і в діяльності підприємств,

безпосередньо зв'язаних з валютними операціями, тому що вони:

- продають і купують іноземну валюту, що, безумовно, є суттєвим

елементом у міжнародних торгових угодах;

- допомагають торговцям усунути або звести до мінімуму експозицію до

іноземної валюти безліччю різних способів.

Банки є одними із самих багатонаціональних організацій. Щоб

диверсификувати свої кредитні операції, залучити нові депозити і піти від

регулювання, банки охоче працюють у міжнародному масштабі. А тому що й

інвесторам, і менеджерам бізнесу часто доводиться мати справи з

багатонаціональними банками, то знання того, як працюють саме ці структури

і які основні функції вони виконують, може виявитися корисним.

Реформування зовнішньоекономічної діяльності нашої країни викликає

необхідність відповідних змін у роботі банків у всьому різноманітті їхніх

зовнішніх і внутрішніх зв'язків. При здійсненні міжнародних угод постає

питання про валютні операції як форму банківської участі в них. Багато

комерційних банків, одержавши ліцензію на проведення валютних операцій,

зіткнулися з труднощами по їхньому проведенню. У цьому зв'язку виникає

необхідність вивчення і використання досвіду роботи іноземних банків на

валютних ринках і механізму проведення валютних операцій на ньому.

Міжнародні зв'язки, що розширюються, зростаюча інтернаціоналізація

господарського життя викликає об'єктивну необхідність обміну одних грошових

одиниць на інші. Реалізація цієї необхідності відбувається через особливий

валютний ринок, де під впливом попиту та пропозиції стихійно формується

валютний курс. У зв'язку з цим у банківських структурах існують фахівці,

трейдери, що працюють з валютою і валютними фінансовими інструментами.

Проте це тільки початок шляху. Ще не всі інструменти освоєні, деякі нам ще

не цілком зрозумілі, до багатьох у нас немає поки доступу. Але учитися

всьому цьому треба.

Сьогодні вже можна стверджувати, що в 1997 р. на українському валютному

ринку був закладений фундамент термінового ринку, на який спирається

система керування валютними ризиками. Тому головна мета даної дипломної

роботи полягає в тому, щоб описати й охарактеризувати світову практику

хеджування валютних ризиків, висвітити вітчизняний досвід і розкрити

перспективи його розвитку.

Дана робота розкриває актуальні питання і проблеми, що виникають у

результаті міжнародної діяльності підприємств безпосередньо з іноземною

валютою і є інформаційною базою, що допомагає фінансистам і менеджерам

підприємств, що працюють на валютному ринку, прийняти правильне рішення,

спрямоване на максимізацію ефективності фінансової діяльності підприємства.

Вивчивши дані, надані в цій роботі і застосувавши їх практично до

конкретних ситуацій, я вважаю, що підприємства, що потребують у методах

страхування валютних ризиків, що виникають у результаті їхньої фінансової

діяльності, зможуть у значній мірі підвищити ефективність своєї діяльності.

Ця інформація буде корисна всім підприємствам, суб'єктам ЗЕД, тому що

жодне з них не зможе здійснювати свою діяльність без залучення іноземної

валюти при проведенні експортно-імпортних операцій.

Тому що коливання валютних курсів лежать в основі виникнення валютних

ризиків, і ці коливання відбуваються непередбачено як убік збільшення, так

і убік зменшення, то імовірність незапланованих збитків чи прибутку велика.

Тому підприємства повинні досить серйозно відноситись до даної проблеми,

проблеми керування валютними ризиками, тому що зневага використання даної

стратегії може викликати глобальні негативні наслідки для фінансової

сторони діяльності підприємства.

Важливість даної роботи і вивчення проблем, описаних у ній, також

полягає в тому, що ця сфера є ще мало відомою на українському ринку.

Недостача кваліфікованих кадрів, досвіду і як результат - споживачів у цій

області, на жаль гальмує розвиток цього, досить важливого аспекту

міжнародної діяльності.

Оскільки учасниками даного виду операцій (форвардних, ф'ючерсних,

опціонів і т.д.) є не тільки підприємства, але і банки і біржі, то можна

сказати, що дана робота буде корисна і для цих структур, тому що в ній

описується діяльність останніх, як форма участі в цих операціях. Не менш

важливим є також і те, що інформація про банківську і біржову діяльність у

керуванні валютними ризиками буде досить важливою і корисною для

підприємств, тому що вони є однією із сторін при укладанні контрактів про

страхування валютних ризиків.

1 ВАЛЮТНИЙ РИНОК ЯК МІСЦЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАЛЮТИ

1.1 ВАЛЮТНИЙ РИНОК: ВИЗНАчЕННя Й ОСНОВНі ПОНяТТя

Світовий валютний (форексний) ринок включає окремі ринки, локалізовані

в різних регіонах світу, центрах міжнародної торгівлі і валютно-фінансових

операцій. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій, пов'язаних

із зовнішньоторговельними розрахунками, міграцією капіталу, туризмом, а

також зі страхуванням валютних ризиків і проведенням інтервенційних

заходів.

З одного боку, валютний ринок — це особливий інституціональний

механізм, в основі якого лежать відносини по купівлі-продажу іноземної

валюти між банками, брокерами й іншими фінансовими інститутами. З іншого

боку, валютний ринок обслуговує відносини між банками і клієнтами (як

корпоративними, так і урядовими й індивідуальними). Таким чином, учасниками

валютного ринку є комерційні і центральні банки, урядові одиниці,

брокерські організації, фінансові інститути, промислово-торгові фірми і

фізичні особи, що оперують з валютою.

Максимальна вага в операціях з валютою належить великим

транснаціональним банкам, що широко застосовують сучасні телекомунікації.

Саме тому валютні ринки називають системою електронних, телефонних і інших

контактів між банками, пов'язаних зі здійсненням операцій в іноземній

валюті.

Під міжнародним валютним ринком розуміється ланцюг тісно пов'язаних

між собою системою кабельних і супутникових комунікацій регіональних

валютних ринків. Між ними існує перелив коштів у залежності від поточної

інформації і прогнозів ведучих учасників ринку щодо можливого положення

окремих валют. Виділяються такі найбільші регіональні валютні ринки, як

Європейський (у Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху),

Американський (у Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі) і Азіатський

(у Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні). Річний обсяг угод на цих валютних

ринках складає, по оцінках ведучих центральних банків, понад 250 трлн. дол.

На цих ринках котируються ведучі валюти світу. Тому що окремі регіональні

валютні ринки знаходяться в різних годинних поясах, міжнародний валютний

ринок працює цілодобово.

Валютний ринок у вузькому значенні слова – особливий інституціональний

механізм, що опосередковує відносини з приводу купівлі і продажу іноземної

валюти, де більшість угод укладаються між банками (а також при участі

брокерів і інших фінансових інститутів). Валютний ринок у широкому значенні

слова – це відносини не тільки між його суб'єктами (тобто в основному між

банками), але і між банками і їхніми клієнтами.

Головна характерна риса валютного ринку полягає в тім, що на ньому

грошові одиниці протистоять один одному тільки у вигляді записів за

кореспондентськими рахунками. Валютний ринок представляє переважно

міжбанківський ринок, оскільки саме в ході міжбанківських операцій

безпосередньо формується курс валюти, операції проводяться за допомогою

різних засобів зв'язку і комунікацій, найбільш розповсюдженою з яких є,

приміром, система електронних комунікацій SWIFT (Society for Worldwide

Interbank Financial Telecommunication), що діє з травня 1977 р. і по якій

щодня передається більш 160 млн. повідомлень. Центри комунікацій розміщені

в Брюсселі, Амстердамі, Кульпепері (США, штат Вірджинія).

Роль валютного ринку в економіці визначається його функціями:

- обслуговування міжнародного обігу товарів;

- формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції;

- механізм захисту від валютного ризику і додатку спекулятивних

капіталів;

- інструмент держави для цілей грошово-кредитної й економічної

політики;

- конвертування національної валюти в іноземну для використання її

купівельної спроможності за кордоном;

- кліринг розрахунків між резидентами різних країн;

- надання кредитів для розвитку міжнародної торгівлі.

Розрізняють два види валютного ринку – внутрішній і зовнішній.

Внутрішній валютний ринок діє в замкнутій економічній системі, у якій

усі ділові операції й угоди відбуваються усередині країни, а розрахунки по

них відбуваються у валюті цієї країни. У відкритій економічній системі,

поряд з діловими операціями усередині країни, включені міжнародні

економічні зв'язки і розрахунки по них вимагають використання іноземних

валют.

Зовнішній валютний ринок – фінансовий ринок, на якому здійснюється

міжнародна торгівля й обмін іноземних валют.

При розгляді валютних операцій вихідним моментом є визначення понять

«валюта», «котирування валюти» і «валютна позиція».

Валюта — це не новий вид грошей, а особливий спосіб їхнього

функціонування, коли національні гроші опосередкують міжнародні торгові і

кредитні відносини. Таким чином, гроші, котрі використовуються в

міжнародних економічних відносинах, стають валютою.[1]

Котирування валюти – це визначення її курсу. Повне котирування включає

визначення курсу покупця (купівлі) і курсу продавця (продажу), відповідно

до яких банк купує і продає іноземну валюту на національну. Різниця між

курсами продавця і покупця – маржа – є для банку джерелом доходу, за

рахунок якого він покриває витрати по здійсненню угоди і деякою мірою

служить для страхування валютного ризику.

Існує два методи котирування іноземної валюти до національної – пряме

і непряме. При прямому котируванні вартість іноземної валюти виражається в

національній грошовій одиниці. При непрямому котируванні за одиницю

прийнята національна одиниця, курс якої виражається у певній кількості

іноземної валюти.

Валютна позиція - це співвідношення вимог і зобов'язань банку в

іноземній валюті. Якщо вимоги і зобов'язання збігаються, валютна позиція

вважається закритою, при розбіжності – відкритою.

Відкрита позиція може бути двох видів: коротка і довга. Позиція, при

якій зобов'язання по проданій валюті перевищують вимоги, називається

короткою, а якщо вимоги перевищують зобов'язання – довгою.

1.1.1 Операції з іноземною валютою

Коли фірми беруть участь у міжнародній торгівлі, вони вступають у

звичайні ділові відносини: купують, продають, беруть позичку та надають

кредит.

У міжнародній торгівлі місцева валюта одного продавця є іноземною для

іншого. Якщо експортеру вдається домовитися про здійснення платежів у

валюті його країни, то іноземний покупець повинен мати певну кількість цієї

валюти для виконання платежу. Для цього йому варто звернутися в банк і

купити необхідну кількість іноземної валюти в обмін на валюту своєї країни.

Якщо експортер погодиться прийняти платіж у місцевій валюті іноземного

покупця, то цей експортер отримає платіж в іноземній валюті і буде

зобов'язаний щось з нею зробити. Його можливості наступні:

1) Вести валютний рахунок у своєму банку у валюті платежу. Це рішення

розумне, якщо:

- експортер очікує, що він регулярно буде виконувати платежі і мати

надходження в цій валюті, отже, маючи валютний рахунок, він уникає

необхідності купувати чи продавати іноземну валюту щораз, здійснюючи

купівлю чи продаж у цій валюті;

- експортер припускає, що в дуже недалекому майбутньому йому доведеться

здійснити платіж у цій валюті.

2) Продати іноземну валюту банку в обмін на вітчизняну валюту (чи,

можливо, навіть на іншу іноземну валюту).

Експортер може попросити виконати платіж у валюті, що є іноземною як

для продавця, так і для покупця. Наприклад, експортер з Голландії може

продавати товари покупцю з Мексики і просити про оплату в доларах США. У

цьому випадку покупець повинен одержати іноземну валюту, звернувшись у свій

банк, а експортер зобов'язаний розпорядитися цією валютою одним із раніше

описаних способів.

Зовсім очевидно, що в міжнародній торгівлі торговцям може знадобитися

або купити, або продати іноземну валюту, і вони будуть здійснювати ці

операції через свій банк. Коли торговці купують валюту, банк продає її, а

коли продають – банк купує її.

Варто мати чітке уявлення про те, чому експортеру може знадобитися

одержувати оплату в його власній валюті і чому, одержавши платіж в

іноземній валюті, йому доводиться позбавлятися її, звертаючись в банк і

продаючи її в обмін на вітчизняну валюту. Чому, наприклад, експортер у

Великобританії не повинен задовольнятися тим, що продав товари покупцю в

США за американські долари, у Франції – за французькі франки, у Японії – за

йени і т.д. і тримає в себе отримані валюти? Відповідь дуже проста:

- фірми рідко мають готівки більше, ніж потрібно на їхні безпосередні

потреби, і як тільки гроші від продажу клієнтам отримані, вони відразу

ж їх використовують;

- велику частину витрат і платежів готівкою фірми здійснюють у

вітчизняній валюті, тому, якщо вони від клієнтів одержують платежі в

іноземній валюті, їм потрібно обміняти її на місцеву валюту, щоб мати

можливість самим здійснювати необхідні платежі.

1.1.2 Купівля і продаж валюти

Якщо імпортер повинен заплатити іноземному постачальнику в іноземній

валюті, він звертається у свій банк, щоб купити необхідну суму цієї валюти.

Приміром, в імпортному контракті в практичній частині даної роботи,

українська фірма «Агросинтез» імпортує товари, за які необхідно заплатити

204451,20 доларів США:

- клієнт (ТОВ «Агросинтез») просить банк продати йому необхідну суму -

11000 доларів США. Важливо розуміти, що якщо клієнт купує валюту, то

банк продає її.

- коли банк погодився продати клієнту 11000 доларів США, він повідомив

йому курс обміну встановлений для цієї угоди. Банківський курс продажу

на 20 березня 2000 р. дорівнював 5.4510 грн. Відповідно, банк вимагав у

клієнта 11000 доларів* 5.4510 грн за 1 долар США = 59961,00 грн.

Потім клієнт попросив банк заплатити іноземному продавцю 11000 доларів.

В експортному ж контракті, експортер (ТОВ «Агросинтез») одержав оплату

в сумі 597132,3 доларів США. Згідно законодавства 50% валютних коштів, що

надійшли, підлягають обов'язковому продажу, а 50% валютних надходжень, що

не підлягають обов'язковому продажу, були зараховані на валютний рахунок

підприємства. Але клієнт міг би побажати продати весь валютний виторг. Для

цього він би попросив свій банк купити в нього долари. Оскільки клієнт

продає валюту банку, то банк купує цю валюту. Якщо банк установлював на той

момент курс купівлі, скажімо, 5.2510 грн., то клієнт би одержав за цю

валюту 597132,3 долари * 5.2510 грн. за 1 долар = 3135541,7 грн на свій

рахунок.

Банк повинен розраховувати на одержання прибутку від продажу і купівлі

валюти, тому пропонований курс купівлі валюти відрізняється від курсу

продажу валюти. У результаті, якщо банк повинен купити якусь кількість

іноземної валюти в клієнта, а потім перепродати її іншому клієнту, то він

одержить від другого клієнта більш велику суму ( у гривнях), ніж йому

довелося заплатити першому. Різниця складе прибуток, чи «курсовий прибуток»

дилера.

Звичайно банки несуть і витрати при здійсненні операцій з іноземною

валютою, і вони також повинні відніматися з «курсового прибутку», тому

прибуток від операцій з іноземною валютою не такий великий, як може здатися

з порівняння курсів продажу і купівлі валюти.

1.1.3 Організація валютних розрахунків

Валютні розрахунки – це система організації і регулювання платежів по

грошових вимогах і зобов'язанням в іноземній валюті, що виникає при

здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Усі зовнішньоторговельні

операції пов'язані з платежами, тобто з перерахуванням грошей з однієї

країни в іншу.

Розрахунки можуть бути готівкою й у кредит, тобто з розстрочкою

платежу. Розрахунок готівкою являє собою повну оплату товару до терміну чи

в момент переходу товару чи товаророзпорядчих документів у розпорядження

покупця. Розрахунок у кредит чи розрахунок з розстрочкою платежу має дві

форми:

1) комерційний кредит (кредит експортера імпортеру);

2) видача авансів імпортером експортеру.

Оплата товарів за рахунок банківських кредитів не розглядається як

відстрочка платежу, тому що покупець розраховується з постачальником

готівкою, але за рахунок кредиту, отриманого в банку. По експортних

операціях більш кращі розрахунки готівкою, тому що вони дозволяють швидко

втягнути в обіг валютний виторг. По імпортних операціях доцільніше

користатися комерційним кредитом з урахуванням умов його надання.

Основними формами валютних розрахунків у зовнішньоекономічній

діяльності є:

- банківське переведення;

- документарне інкасо;

- документарний акредитив;

- розрахунки по відкритому рахунку;

- розрахунки чеками.

1.2 Валютний курс як основний фактор виникнення валютних ризиків

Обмінний курс валюти – це ставка, по якій банки продають чи купують

одну валюту в обмін на іншу. Як відомо, курси валют коливаються: курс

однієї валюти знижується, а курс іншої валюти підвищується. Коливання

валютних курсів являють собою серйозний ризик для закордонних торговців, і

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6