Шпаргалка по предмету Международная экономика (МЁжнародна економЁка)

частка цих країн в обсязі ПІІ в Укр складала 80,9%.

139. Митне регулювання експортно-імпортних операцій в У.

Митний тариф (МТ) - центральний інструмент МТ регулювання зовнішньо-ек

діяльності. Законом У “Про Єдиний МТ” визначено порядок застосування МТ в

У. В У застосовуються такі види мита: адвалерне (у% до митної вартості),

специфічне (у встановленому грош виразі), комбіноване (комбінація двох

вищезгаданих). На деякі товари можуть встановлюватися сезонні мита.

Особливі види мита (компенсаційне, антидемпінгове, спеціальне)

встановлюються як захисні заходи щодо вітчизн виробників. Мито

нараховується на товари набазі їх митної вартості.. В У митна вартість - це

ціна, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за товар на момент

перетинумитного кордону У. Існують такі способирозрахунку миттної вартості

товарів: 1. за ціною угоди 2. за ціною угоди щодо ідентичних товарів 3. за

ціною угоди щодо подібних товарів 4. На підставі віднімання вартості 5. за

мінімальною митною вартістю 6. за експортною митною вартістю 7. за

формулою.

1. - До митної вартості включається ціна товару, зазначена в рахунку-

фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо вони не включені до рах

-фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження

та страхування до пункту перетину митного кордону; комісійні та брокерські,

що були нараховані до моменту перетину кордону; плата за використання

об”єктів інтелектуальної власності.

2. - визначається за ціною товарів, однакових за всіма ознаками з товарами,

що оцінюються.

3. - оцінюється за ціною товарів, що хоча і не є однаковими за всіма

ознаками, проте мають схожі характеристики і складаються з однакових

компонентів, виконують однакові функції у порівнянні з товарами, що

оцінюються , тоа вважаються взаємозамінними.

4. - обчисляється відніманням від ціни товару звичайних надбавок на

прибуток, ввізного мита, побатків та зборів, сплачених у зв”язку з митним

оформленням товарів.

5. - якщо на імпортований товар відповідною постановою КМУ встановлено

мінімальну митну вартість, то основа нарахування митних платежів має бути

не менша від цієї вартості.

6. - визначається на основі ціни, що буде сплачена або підлягає сплаті за

ці товари. Ця вартість підтверджується калькуляцією витрат на виробництво

одиниці товару на підставі комерційних, трн, банківських, бухгалтерських

та ін документів, що містять відомості про вартість товарів.

7. - передбачається, що у контракті відсутня фіксована ціна товару та

встановлено лише умови її визначення, і розрахунок проводиться на основі

формули розрахунку ціни на визначену дату або за біржовими котуваннями на

дату продажу товару.

При роззробці ставок нац МТ враховується різниця між внутр та світовими

цінами, усередниними за групою товарів. Далі ставки уточнюються за такими

критеріями: економічні інтереси держави в цілому; інтенреси нац виробників

та споживачів; можливість заміни імпортної прод вітчизняною; інтереси

збереження прямих зв”язків, виробничої кооперації; сприяння виробництву

товарів експортного призначення; доцільність обмеження імпорту деяких

товарів або підвищення прибутків держбюджету від їхнього імпорту та ін.

Згідно законодавства У ввізне мито є диференційованим. Застосовуються

преференційні (застосовуються до товарів тих країн, які входять разом з У

до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони) та пільгові (до

товарів тих країн або економічних союзів, які користуються в У режимом

найбільшого сприяння або національним режимом ) ставки МТ. У уклала угоди

про вільну торгівлю щодо умов звільнення від сплати імпортного тарифу

станом на кінець 1998р. з такими країнами Азербайджан, Білорусь, Вірменія,

Грузія, Молдова, Узбекистан, Росія, Туркменістан, Естонія, Латвія, Литва,

Киргизія, Казахстан. До товарів всіх інших країн, з якими не укладено угод

про вільну торгівлю та торгговельно-ек угод про надання режимуи найбільшого

сприяння або нац режиму, а також товарів, країну походження яких не

встановлено, застосовуються повні ставки МТ.

Згідно з рішенням, ухваленим Радою глав урядів СНД, умови звільнення від

сплати мита передбачають дотримання таких правил, як безпосередня

закупівля, пряме відвантаження, пряме транспортування. Такі звільнення

передбачені за умови надання сертифікату похолдення товару за формою СТ-1.

При ввезенні товарів з країн Балтії окремими угодами передбачено

представлення сертифікатів походження товарів типу EUR-1 та EUR-2.

Умова “безпосередня закупівля” означає, що для звільнення від сплати

імпортного мита укр суб”єкт зовніш-економ діяльності має укласти контракт

купівлв-продажу безпосередньо з резидентом тієї країни, звідки

відбуватиметься імпортування товару.

Умова “пряме відвантаження” (пряме транспортування) означає, що експорт

товару має відбуватися з країни, що видає сертифікат походження своєму

резидентові під безпос5ередню партію або на всю сукупність товарів

відповідно до контракту.

148. Пріорітети укр політики в умовах глобалізації економічного розвитку.

При розробці моделі міжнародного інтеграційного включення У у

світогосподарські зв”язки необхідно враховувати найвизначніші феномени

сучасного світового розвитку - глобалізацію, процеси регіоналізації,

технологічну революцію та транснаціональний капітал..

Одна з найважливіших умов успіху- володіння передовими стратегічними

технологіями.

Шляхи інтеграції вклячають передумови інтеграції (політико-правові,

економічні,соціально-культурні, інфраструктурні) та її особливості. Фактори

інтеграції поділяються на внутрішні, що обумовлені станом розвитку нац

економіки та зовнішні, що визначаються станом розвитку

зовнішньоекономічних зв”язків.

На сьогодні в Європі складаються передумови для розвитку загальноЄ

континентальної інтеграції з охопленням 35 країн.

Позитивними зрушеннями в бік забезпечення внутрішніх передумов інтеграції У

є, насамперед, введення в дію з 01.01.2000 нових стандартів бухобліку, що

відповідають Міжнародним, стратегія укр підприємств на збільшення

прозорості їх економічної діяльності (зокрема шляхом проходження

зовнішнього аудиту, особливо міжнародного), створення законодавчих

передумов для виходу укр підприємств на міжнародні фінансові ринки,

вдосконалення механізму приватизації та перехід до грошового етапу

приватизації держ підприємств (що є чи не найголовнішою передумовою

стабілізації та розвитку економіки У), заходи з боротьби проти корупції

(допомога США, візит Клінтона), заходи з розвитку національного фондового

ринку, наявність високорозвинутої банківської сфери з передовою

інфраструктурою, що базуєьтся на сучасних інформаційних технологіях та ін.

До внутрішніх економічних умов, що гальмують процес інтеграції У в західні

політичні та економічні структури відносяться: проблема закриття ЧАЕС,

повільне просування У шляхом реформ, економічна криза, політична і

соціально-економічна нестабільність, несприятлива екологічна ситуація та

ін.

Саме внутрішні передумови інтеграції є визначальними, оскільки зовнішні

умови є похідними від них.

Зовнішні фактори інтеграції У на макро рівні включають передусім міжнародні

двосторонні договори У з іншими країнами та участь У в міжнар дежавних та

недержавних організаціях (Див. 141) та інтеграційних угрупованнях.

Довгострокова мета зовн-екон політики У- вступ до ЄС; в середньостроковому

плані У прагне до створення зони вільної торгівлі з ЄС та набуття статусу

асоційованого члена в ЄС. Головний інструмент, що регулює відносини У з ЄС

- Угода про партнерство і співробітництво (підписана 14 червня 1994;

вступила в дію в 1998р.), яка передбачає більш активне політичне

співробітництво та містить положення про створення зони вільної торгівлі.

Проте, укр економіка кваліфікується як “економіка з держ системою

торгівлі” і не містить схвалення економічних реформ в У. Угодою

передбачається, що ЄС намагатиметься розглядати У , як країну -члена ГАТТ,

хоча до цього часу вона такою не є. Головні цілі: розвивати тісні політ

контакти; сприяти торгівлі та інвест; підтримувати У в її праненні

зміцнювати демократію. Важливість цієї угоди обумовлюється тим, що за

межами СНД ЄС є найголовнішим торговельним партнером У та основним джерелом

іноземних інвестицій. Наприкінці 1994 в Брюсселі парафовано угоду між У та

ЄС про збільшення у 1995-1996 роках майже вдвічі експорту сталі до ЄС.

Важливим документом є також Глобальна стратегія ЄС щодо розвитку відносин з

У від 4 жовтня 1994р. та відповідний Меморандум У від 14 вересня 1994р. У

1996р. ЄС затвердив План своїх дій в У, що спрямований на досягнення двох

цілей: продемонструвати укр. керівництву всезростаючу підтримку з боку ЄС;

вивчення засобів вдосконалення методів надання допомоги і розвитку зв”язків

між ЄС та У. Створено загальний комітет, завдання якого моніторинг

економічного та торгівельного співробітництва ЄС та У. 30 червня 1999р. -

Меморандум взаєморозуміння У та ЄС. У фактично не відповідає критеріям

конвергенції для вступу до ЄС. Дані станом на 2000р. : річний темп

інфляціїї в У -8-10% (необхідно максимум 1,5%); дефіцит бюджету складає (-

3%) а необхідно не більше (+3%), тобто за цим критерієм У відповідає

вимогам; рівень держборгу 42%; довгострокові відсоткові ставки по

державних ЦП в У 40-60%, а ЄС вимагається - 7-7,5%.

ЄАВТ (Європейська Асоціація вільної торгівлі)- створена в 1960 Австрією,

Вбританією, Данією, Норвегією, Португалією, Швецією та Швейцарією. Країни

виходили з ЄАВТ та вступали до ЄС. Зараз ЄАВТ включає лише три країни:

Швейцарію, Ісландію та Норвегію. Ці країни поки-що не є членами ЄС через

наявність багатих власних ресурсів.

Інтеграція Східноєвропейських країн розвивалась в межах РЕВ з 1949 по

1991рр. Особливостями сучасного етапу інтеграції Східноєвропейських країн є

створення нових субрегіональних утворень (1990 - Балтійський ринок :

Латвія, Литва, Естонія; 1992 - ЧЕС : Албанія, Азерб, Болгарія, Вірменія,

Грузія, Греція, Росія, Румунія, Туреччина, Україна. 1993 - Зона вільної

торгівлі Вишеградської групи (CEFTA); 1993 - СНД).

З 1995р. Центрально-європейська угода про зону вільної торгівлі (CEFTA)

включає 5 членів: Угорщину, Польщу, Чехію, Словаччину та Словенію. Мета -

лібералізація взаємних товарообмінів та усунення дискримінаційних обмежень.

Країни Центр та Східн Європи (ЦСЄ) - важливі торгово-економічні партнери

У. За останні роки значно зросла роль двосторонніх стосунків між У та

країнами ЦСЄ. Їм притаманні схожі проблеми, як наприклад створення

сприятливого інвест клімату, нестача оборотних коштів. Пріоритетні напрямки

вдосконалення інвест клімату: відновлення для СП податкових привілеїв,

введення под пільг для частини прибутку, що інвестується, диференціація

податкових пільг у галузевому розрізі, усунення подвійного оподаткування

прибутку, який одержує іноземний учасник СП, формування системи страхування

від політичних та економічних ризиків. І ЦСЄ, і У бажають інтегруватися до

Зах Є. Але це важко зробити поодинці, більші шанси, якщо У та ЦСЄ

об”єднають свої зусилля. Щоб стати повноправним членом CEFTA, необхідно

виконати ряд умов : вступити до ГАТТ/ВТО, укласти договори про вільну

торгівлю з кожною країною-членом, мати статус асоційованого члена ЄС.

Відносини між У та CEFTA зможуть успішно розвиватися, якщо зовн-ек зв”язки

на рівні окремих п/п будуть стимулюватися державою , функції якої

насамперед мають включати розширення поінформованості п/п із питань зовн-

ек зв”язків з ЦСЄ (законодавство, митне та податкове регулювання, ситуації

на окремих товарних ринках), вирішення проблем у сфері взаємних

розрахунків.

Представники іноз капіталу вважають, що головні причини ризиків в У та

країнах Східної Європи - це нестабільна політ та соц-економ ситуація,

незавершеність організац-правових та економічних перетворень, висока

регулююча роль держави.

Великі резерви існують у розвитку кооперації між підприємствами, що

переробляють с/г продукцію і випускають продукти харчування, а також з п/п

інших галузей. Так , багато років Польща поставляла в У устаткування для

виробництва та переробки цукру, олії, картоплі, м”яса, а також міні-

трактори та ін с/г машини. З Угорщини надходили автобуси, медикаменти,

продукти харч. Нині в зв з перебоями в поставках запчастин до устаткування,

яке було раніше завезено з ЦСЄ в У, можна було б використовувати як платіжн

засіб нац валюту, а також перейти на обмін машин і устаткування між п/п по

взаємно преференційних цінах. Доцільно поширювати обсяги лізингових

операцій. Піприємствам, що випускають машинотехн продукцію варто надати

більше фін свободи і можливості здійснювати бартерні операції на пільгових

умовах.

В 1992р. державами Причорномор”я, а також Албанією, Азерб, Вірм та Грецією

підписано Декларацію про причорноморське ек співробітництво. Головне

завдання ЧЕС - оцінка існуючого потенціалу країн регіону та розробка на цій

базі конкретних проектів співробітництва. Створено Чорноморський банк

торгівлі та розвитку для фін інвест проектів та кредитування країн

-акціонерів. Початковий розмір статутного капіталу банку склав 1 млрд дол.

Частка У в ст капіталі ЧБТР- 13,5%. Основні завдання У в рамках

причорноморського співробітництва полягають в розширенні експортної бази,

орієнтованої на ринки сусідніх країн, налагодження з ними виробничо-

коопераційних зв”язків і наук-тхн співробітництва, створення необхідної соц-

економічної інфраструктури. Одне з вузьких місць У - транспортна проблема

(нераціональна структура міжнародного вантажного сполучення, розрахована на

перевезення масових експ та імп вантажів, невідповідність пропускної

спроможності морських портів потребам зовнішньої торг, проблема

модернізаціїх та збільшення числа залізниць та прикордонних переходів).

Розглядається можливість створення асоціації чорноморських портів і

регіонів, що підвищить роль місцевих органів управління у формуванні ЧЕС.

Вони мають сприяти регіоналізації , залучаючи зарубіжні банківські

структури до реалізації проектів у сфері пром, транспорту, телекомунікац,

туризму, охорони навк середовища.Прагнення об”єднати зусилля міст і країн

у вирішенні проблем чорноморського регіону стало основою для створення

міжнар неурядової некомерц організації “Міжнар Чорноморський клуб”. У

грудні 1992р. прийнято статут МЧК та підписано установчий договір про його

створення і принципи діяльності. Головне завдання - створення стабільного

економічного простору, особливо сприятливого для взаємодії в сфері бізнесу,

торгівлі, екології, науки, культури, туризму.

Особливості ЧЕС: - поетапний характер реалізації угод; - селективний підхід

до участі в тих чи інших проектах; - м”який характер інтеграції, коли

участь в ЧЕС не заважає країні вступати до будь-яких інших угруповань чи

договорів.

Найважливішими зовн-ек партнерами У залишаються республіки колишнього

СРСР, що тепер об”єднані в СНД, до якого ввійшли всі члени колишнього

Союзу, крім Прибалтики.

До країн СНД У експортує переважно с/г та хім прод. Основна проблема,

пов”язана з укр Е с/г прод до СНД полягає в тому, що він зазнає сильного

конкурентного впливу з боку іноземних країн, які займаються реекспортом укр

прод.

Характерним також є постійне відставання обсягів укр експорту від імп, що

відображається у негативному сальдо торговельного балансу з країнами СНД.

Один з головних шляхів вдосконалення укр імп - це скорочення залежності укр

економіки від імпорту енергоносіїв за рахунок вдосконалення структури

виробництва та впровадження енергозберігаючих технологій. З імп

енергоносіїв тісно пов”язана проблема зовнішньої заборгованості РФ та тиск

світової спільноти на У з метою закриття ЧАЕС.

Головним недоліком географічної стрк товарн імп є високий ступінь

залежності від РФ та Туркменістану, що зумовлює необхідність диверсифікації

перш за все джерел імп енергоносіїв та розвитку торг відносин з країнами-

експортерами нафти та енергоносіїв. Позитивні тенденції - скорочення

обсягів зовн торгівлі з країнами СНД та зростання торгівельних зв”язків з

іншими кр світу, передусім - з Зах Європою.

Росія - четвертий найбільший іноз інвестор в У.

150. Регіональні пріорітети інтеграційної політики У.

Поле регіональних інтеграційних пріоритетів У включає ЦЄЗВТ, СНД, ЧЕС, ЄС,

Балтійський ринок та ЄАВТ, що є елементами Європейського континентального

ринку. На сьогодні в Є сформовано кілька регіональних та субрегіональних

об”єднань. Центральне місце серед них займає ЄС, що об”єднує 15

європейських країн. На сьогодні в Європі складаються передумови для

розвитку загальноЄ континентальної інтеграції з охопленням 35 країн.

Довгострокова мета зовн-екон політики У- вступ до ЄС; в середньостроковому

плані У прагне до створення зони вільної торгівлі з ЄС та набуття статусу

асоційованого члена в ЄС. Головний інструмент, що регулює відносини У з ЄС

- Угода про партнерство і співробітництво (підписана 14 червня 1994;

вступила в дію в 1998р.), яка передбачає більш активне політичне

співробітництво та містить положення про створення зони вільної торгівлі.

Проте, укр економіка кваліфікується як “економіка з держ системою

торгівлі” і не містить схвалення економічних реформ в У. Угодою

передбачається, що ЄС намагатиметься розглядати У , як країну -члена ГАТТ,

хоча до цього часу вона такою не є. Головні цілі: розвивати тісні політ

контакти; сприяти торгівлі та інвест; підтримувати У в її праненні

зміцнювати демократію. Важливість цієї угоди обумовлюється тим, що за

межами СНД ЄС є найголовнішим торговельним партнером У та основним джерелом

іноземних інвестицій. Наприкінці 1994 в Брюсселі парафовано угоду між У та

ЄС про збільшення у 1995-1996 роках майже вдвічі експорту сталі до ЄС.

Важливим документом є також Глобальна стратегія ЄС щодо розвитку відносин з

У від 4 жовтня 1994р. та відповідний Меморандум У від 14 вересня 1994р. У

1996р. ЄС затвердив План своїх дій в У, що спрямований на досягнення двох

цілей: продемонструвати укр. керівництву всезростаючу підтримку з боку ЄС;

вивчення засобів вдосконалення методів надання допомоги і розвитку зв”язків

між ЄС та У. Створено загальний комітет, завдання якого моніторинг

економічного та торгівельного співробітництва ЄС та У. 30 червня 1999р. -

Меморандум взаєморозуміння У та ЄС. У фактично не відповідає критеріям

конвергенції для вступу до ЄС. Дані станом на 2000р. : річний темп

інфляціїї в У -8-10% (необхідно максимум 1,5%); дефіцит бюджету складає (-

3%) а необхідно не більше (+3%), тобто за цим критерієм У відповідає

вимогам; рівень держборгу 42%; довгострокові відсоткові ставки по

державних ЦП в У 40-60%, а ЄС вимагається - 7-7,5%.

ЄАВТ (Європейська Асоціація вільної торгівлі)- створена в 1960 Австрією,

Вбританією, Данією, Норвегією, Португалією, Швецією та Швейцарією. Країни

виходили з ЄАВТ та вступали до ЄС. Зараз ЄАВТ включає лише три країни:

Швейцарію, Ісландію та Норвегію. Ці країни поки-що не є членами ЄС через

наявність багатих власних ресурсів.

Інтеграція Східноєвропейських країн розвивалась в межах РЕВ з 1949 по

1991рр. Особливостями сучасного етапу інтеграції Східноєвропейських країн є

створення нових субрегіональних утворень (1990 - Балтійський ринок :

Латвія, Литва, Естонія; 1992 - ЧЕС : Албанія, Азерб, Болгарія, Вірменія,

Грузія, Греція, Росія, Румунія, Туреччина, Україна. 1993 - Зона вільної

торгівлі Вишеградської групи (CEFTA); 1993 - СНД).

З 1995р. Центрально-європейська угода про зону вільної торгівлі (CEFTA)

включає 5 членів: Угорщину, Польщу, Чехію, Словаччину та Словенію. Мета -

лібералізація взаємних товарообмінів та усунення дискримінаційних обмежень.

Країни Центр та Східн Європи (ЦСЄ) - важливі торгово-економічні партнери

У. За останні роки значно зросла роль двосторонніх стосунків між У та

країнами ЦСЄ. Їм притаманні схожі проблеми, як наприклад створення

сприятливого інвест клімату, нестача оборотних коштів. Пріоритетні напрямки

вдосконалення інвест клімату: відновлення для СП податкових привілеїв,

введення под пільг для частини прибутку, що інвестується, диференціація

податкових пільг у галузевому розрізі, усунення подвійного оподаткування

прибутку, який одержує іноземний учасник СП, формування системи страхування

від політичних та економічних ризиків. І ЦСЄ, і У бажають інтегруватися до

Зах Є. Але це важко зробити поодинці, більші шанси, якщо У та ЦСЄ

об”єднають свої зусилля. Щоб стати повноправним членом CEFTA, необхідно

виконати ряд умов : вступити до ГАТТ/ВТО, укласти договори про вільну

торгівлю з кожною країною-членом, мати статус асоційованого члена ЄС.

Відносини між У та CEFTA зможуть успішно розвиватися, якщо зовн-ек зв”язки

на рівні окремих п/п будуть стимулюватися державою , функції якої

насамперед мають включати розширення поінформованості п/п із питань зовн-

ек зв”язків з ЦСЄ (законодавство, митне та податкове регулювання, ситуації

на окремих товарних ринках), вирішення проблем у сфері взаємних

розрахунків.

Представники іноз капіталу вважають, що головні причини ризиків в У та

країнах Східної Європи - це нестабільна політ та соц-економ ситуація,

незавершеність організац-правових та економічних перетворень, висока

регулююча роль держави.

Великі резерви існують у розвитку кооперації між підприємствами, що

переробляють с/г продукцію і випускають продукти харчування, а також з п/п

інших галузей. Так , багато років Польща поставляла в У устаткування для

виробництва та переробки цукру, олії, картоплі, м”яса, а також міні-

трактори та ін с/г машини. З Угорщини надходили автобуси, медикаменти,

продукти харч. Нині в зв з перебоями в поставках запчастин до устаткування,

яке було раніше завезено з ЦСЄ в У, можна було б використовувати як платіжн

засіб нац валюту, а також перейти на обмін машин і устаткування між п/п по

взаємно преференційних цінах. Доцільно поширювати обсяги лізингових

операцій. Піприємствам, що випускають машинотехн продукцію варто надати

більше фін свободи і можливості здійснювати бартерні операції на пільгових

умовах.

В 1992р. державами Причорномор”я, а також Албанією, Азерб, Вірм та Грецією

підписано Декларацію про причорноморське ек співробітництво. Головне

завдання ЧЕС - оцінка існуючого потенціалу країн регіону та розробка на цій

базі конкретних проектів співробітництва. Створено Чорноморський банк

торгівлі та розвитку для фін інвест проектів та кредитування країн

-акціонерів. Початковий розмір статутного капіталу банку склав 1 млрд дол.

Частка У в ст капіталі ЧБТР- 13,5%. Основні завдання У в рамках

причорноморського співробітництва полягають в розширенні експортної бази,

орієнтованої на ринки сусідніх країн, налагодження з ними виробничо-

коопераційних зв”язків і наук-тхн співробітництва, створення необхідної соц-

економічної інфраструктури. Одне з вузьких місць У - транспортна проблема

(нераціональна структура міжнародного вантажного сполучення, розрахована на

перевезення масових експ та імп вантажів, невідповідність пропускної

спроможності морських портів потребам зовнішньої торг, проблема

модернізаціїх та збільшення числа залізниць та прикордонних переходів).

Розглядається можливість створення асоціації чорноморських портів і

регіонів, що підвищить роль місцевих органів управління у формуванні ЧЕС.

Вони мають сприяти регіоналізації , залучаючи зарубіжні банківські

структури до реалізації проектів у сфері пром, транспорту, телекомунікац,

туризму, охорони навк середовища.Прагнення об”єднати зусилля міст і країн

у вирішенні проблем чорноморського регіону стало основою для створення

міжнар неурядової некомерц організації “Міжнар Чорноморський клуб”. У

грудні 1992р. прийнято статут МЧК та підписано установчий договір про його

створення і принципи діяльності. Головне завдання - створення стабільного

економічного простору, особливо сприятливого для взаємодії в сфері бізнесу,

торгівлі, екології, науки, культури, туризму.

Особливості ЧЕС: - поетапний характер реалізації угод; - селективний підхід

до участі в тих чи інших проектах; - м”який характер інтеграції, коли

участь в ЧЕС не заважає країні вступати до будь-яких інших угруповань чи

договорів.

Найважливішими зовн-ек партнерами У залишаються республіки колишнього

СРСР, що тепер об”єднані в СНД, до якого ввійшли всі члени колишнього

Союзу, крім Прибалтики.

До країн СНД У експортує переважно с/г та хім прод. Основна проблема,

пов”язана з укр Е с/г прод до СНД полягає в тому, що він зазнає сильного

конкурентного впливу з боку іноземних країн, які займаються реекспортом укр

прод.

Характерним також є постійне відставання обсягів укр експорту від імп, що

відображається у негативному сальдо торговельного балансу з країнами СНД.

Один з головних шляхів вдосконалення укр імп - це скорочення залежності укр

економіки від імпорту енергоносіїв за рахунок вдосконалення структури

виробництва та впровадження енергозберігаючих технологій. З імп

енергоносіїв тісно пов”язана проблема зовнішньої заборгованості РФ та тиск

світової спільноти на У з метою закриття ЧАЕС.

Головним недоліком географічної стрк товарн імп є високий ступінь

залежності від РФ та Туркменістану, що зумовлює необхідність диверсифікації

перш за все джерел імп енергоносіїв та розвитку торг відносин з країнами-

експортерами нафти та енергоносіїв. Позитивні тенденції - скорочення

обсягів зовн торгівлі з країнами СНД та зростання торгівельних зв”язків з

іншими кр світу, передусім - з Зах Європою.

Росія - четвертий найбільший іноз інвестор в У.

9. Міжнародні конфлікти.

Конфлікти виникають в тому разі, якщо відносини між країнами не

відповідають рівню розвитку та характеру їхніх продуктивних сил. Це може

виражатись у перерозподілі сфер впливу. Наприклад причини першої світової

війни були в тому, що вплив різних розвинених країн на залежні території

був непропорційним. Так Німеччина, що була достатньо розвиненою в

промисловому плані на світову арену вийшла пізніше за інші країни, а тому

мала недостатню кількість колоній (відносно свого потенціалу до їхньої

експлуатації). Це змусило її вирішувати цей конфлікт силовими методами.

Інший випадок – Іран. Тут вся справа полягає в тому, що після того, як у

країні була розвинена достатня інфраструктура для видобутку нафти, уряд

відчув значну невідповідність у відносинах з зовнішнім світом, а таким

чином і виник міжнародний конфлікт. Формою його прояву є політика

релігійного ізоляціонізму. Завдяки достатнім ресурсам від продажу нафти

країна може успішно здійснювати свою політику незалежно від волі інших.

Японія є прикладом відносно мирного розв?язання конфлікту. Хоча зараз

політична вага цієї країни не відповідає її економічному потенціалу, але це

зумовлено багатьма чинниками, що зумовлюють стабільність цієї ситуації.

Перший з них (як визначає Бзежинський) – відсутність у Японії достатньої

кількості природних ресурсів, тому вона вимушена проводити зважену політику

стосовно багатьох країн-постачальників ресурсів. Хоча її імпорт сильно

диверсифікований, але вона не може здійснювати такий сильний плив як США на

інші країни. Ще одина причина є те, що в після воєнний період їй довелось

наново входити на іноземні ринки, де вже були причутні США, через що Японія

могла розраховувати лише на те, щоб йти в фарватері цієї країни, бо будь-

які спроби самостійної діяльності болісно сприймались США. Вирішення

конфлікту було знайдене у тривалому співробітництві та певних поступках

американців. Так США фактично здали японцям свій ринок у багатьох його

аспектах, японська власність у США набула гігантських розмірів. Разом з тим

є певні передумови, що спричинятимуть у близькому майбутньому поступову

втрату японією конкурентних переваг у сфері високих технологій. Так можна

навести приклад, що через заборону на експорт зброї (на цьому наполягли

США), Японія втратила шанс нормально розвивати своє літакобудування та її

космічні програми носять обмежений характер. Тому у перспективній галузі

вона все частіше повинна звертатись за послугами до фірм інших країн.

10. Дискримінаційні та преференційні режими взаємовідносин між країнами.

За визначенням Світової організації торгівлі всі нетарифні методи світової

торгівлі відносяться до дискримінаційних. До них можна зарахувати як

відверто аґресивні як ембарго (акт репресалій стосовно стосовно руху

золота, грошових коштів, товарів та послуг, інформації з та в іншу країну,

а також стосовно майна та прав на нього іншої країни), бойкот (форма

боротьби, що полягає у тимчасовому припиненні зносин з певною державою

однією чи групою інших держав), так і відносно “м?які” підвищені митні

ставки (що можуть часто всановлюватись на забороняючому рівні), нетарифні

методи (ліцензування- генеральне (автоматичне) та разове (індивідуальне,

неавтоматичне), квотування, контингентування, мінімальні імпортні ціни,

імпортні податки, імпортні депозити, валютні обмеження, компенсаційні

податі, антидемнінгові податі, адміністративні формальності, технічні

бар?єри).

Зворотньою стороною є стимулювання експорту у формах: державне кредитування

експорту, змішане кредитування, пряме субсидування, державне страхування

експортних кредитів, надання податеових пільг, фонди розвитку експорту,

прискорена амортизація, інформаційно-організаційне сприяння експортерам

(система ЕШЕЛОН, дії дипломатичного корпусу, політичний тиск, тощо).

До преференційних режимів відносяться:

Торгівля без дискримінації передбачає що країни не повинні надавати будь-

кому країщого торгового режиму в порівнянні з тим, який вони надають всім

іншим країнам, а також не повинні надавати крашого режиму своїм

національним товарам в порівнянні з іноземними. (визначення СОТ).

Режим найбільшого сприяння (Most Favoured Nation MFN) закріплений у статті

1 ГАТТ. Це правило зобов?язує поширювати на треті країни всі пільги та

привілеї, що надаютьяс одному з торгових партнерів. Ця фундаметальна для

багатостороньої торгової системи вимога СОТ спрямована проти дискримінації

товарів та послуг в міжнародній торгівлі на основі країни її походження або

країни призначення. Вийнятки з MFN можливі за згодою СОТ якщо країна є

членом інтеграційного об?єднання, якщо країна партнер проводить

несправедливу торгову практику, яка завдає шкоди національним виробникам.

Виключення з режиму найбільшого сприяння робиться лише для країн, що

розвиваються в торгівлі з розвиненими. Це проявляється в покращенні умов

торгівлі для цих країн.

Режим торгівлі в рамках інтеграційних угруповань є ще більш сприятливим,

ніж усі зазначені вище.

Тому в світі зараз відбувається діалектичний процес глобалізації та

регіоналізації. Перший відбувається через діяльність СОТ та поширення

преференційних режимів MFN,

12. Загальна характеристика країн з перехідною економікою.

Перехідна економіка (ПЕ) – це тип економічної системи, яка існує протягом

переходу від однієї ек системи до іншої. Вона характеризується високим

рівнем безробіття, швидкою інфляцією, економічним спадом, політичним

хаосом(частіше у країнах, що розвиваються).

Прискорення світового НТП різко підвищило вимоги до ефективності економіки

всіх держав, активізувало намагання країн, що розвиваються подолати

економічну відсталість.

Методологія аналізу соц-екон перетворень у країнах що визволились, вимагає

відрізняти їх техніко-орган форми, пов ’язані з функц-ням продукт

сил(загальне), та подолання відсталості виробничих відносин, тобто

перетворення в соціально-економічних формах(особливе). Як форма існування і

розвитку продуктивних сил, виробничі відносини не можуть не відображати їх

стану.

В економіці країн, що розвиваються діють дві підсистеми виробничих відносин

– та що змінюється (неринково-традиційна) і та що змінює (ринкова). Аналіз

усієї системи виробничих відносин буде неможливим якщо не будуть

враховуватися ті виробничі відносини які виникають у ході становлення

системи і при занепаді її. Ці виробничі відносини і є перехідними. У

перехідних виробничих відносинах переплітаються різноманітні за своїм

змістом виробничі відносини, поєднуються властивості відмираючих і

народжуваних економічних зв’язків. Перехідні відносини різноманітні. Вони

не можуть бути однаковими навіть при переході від одного й того самого екон

устрою але в різні історичні епохи і в різних країнах. Перехідні форми

охоплюють не тільки економічний базис і соціальну структуру а й політичну

організацію суспільства.

Взагалі ПЕ – це особливий стан в еволюції економіки, коли вона функціонує в

період переходу від однієї історичної сходини до іншої. Вона представляє

собою проміжний стан суспільства, відображає циклічність економічного

розвитку.

ПЕ більше характерна в даний період для країн постсоціалізму. Вона була

обумовлена нездатністю адміністративно комадн економіки забезпечити стійкі

темпи економічного розвитку. Зміни які відбуваються в ПЕ є переважно

змінами розвитку а не функціонування, як це характерно для системи що

склалася. Головними рисами ПЕ є: змінність, нестабільність, що носить

безповоротний характер. Вони не просто тимчасово порушують стійкість

системи, а послаблюють її, вона поступова уступає місце іншій економічній

системі; для ПЕ, що представляє собою суміш старого і нового, характерно

існування особливих перехідних економічних форм. Такою, напр, сьогодні є

акціонерна форма власності, яка лише зовні співпадає з тою що в розвиненій

ринковій економіці; особливий характер протиріч. Це протиріччя нового і

старого, протиріччя різних, стоячих за тими чи іншими суб’єктами відносин,

прошарків суспільства. Зміни що проходять в ПЕ, ведуть до зміни екон

системи, а в соціально-політичному плані перехідні епохи часто

супроводжуються різким загостренням протиріч, які приводять до соціально-

політичних потрясінь; історичність, що обумовлено особливостями

економічного розвитку окремих країн.

ПЕ базується на різних типах і видах власності, різних формах

господарювання. В ПЕ розвиток отримують змішані виробничі структури:

державно приватні підприєства, СП, на базі націонал та іноз.

В ПЕ, з однієї сторони, відбувається зміна ступеню держ втручання в

економіку та державне регулювання екон процесів губить всезагальний

характер. З іншої сторони, міняються форми і методи держ регулювання,

непригодні для держ рег-ня економіки в перехідний період. Проте в ПЕ роль

ДРЕ більш значима ніж в склавшихся ринкових системах.

24. Теорії торгової політики і міжнародна інтеграція.

Поява теоретичних моделей пов(язана з процесами регіональної економічної

інтерграції у 60-70х. До них відносять:

теорії тарифів

теорія митних союзів

теорії економічних та митних союзів.

загальні теорії міжнародної економічної інтеграції

Зараз в світовій практиці превалюють теорії відкритої економіки. Вони

ефективно працють в зрілих економіках. Для країн, що розвиваються необхідні

селективні підходи. Для перехідних економік необхідна певна поступовість та

етапність у лібералізації та переході до відкритої економіки.

Види політики: Вільна торгівля, лібералізм (розширення свободи економічних

дій, скорочення кількості та зниження рівня обмежень у торгівлі з іншими

країнами), протекціонізм, неопротекціонізм (сучасні обмеження на міжнародну

торгівлю, які застосовуються країнами як доповнення до традиційних форм

обмеження небажаного імпорту або замість них), обґрунтований (селективний)

протекціонізм захист окремої галузі економіки, групи підприємтсв, а не

всього національного виробництва, або протекціонізм у торгівлі з окремими

країнами і за окремими групами товарів. Автаркія – політикаекономічного

відокремлення країни, спрямована на створення замкненої, незалежної

економіки, здатної забезпечити себе усім необхідним самостійно.МИТНА СПРАВА

Рівні інтеграції. На мікро рівні виділяють горизонтальну інтеграцію, що має

місце при злитті фірм, що виробляють подібні або однорідні товари з метою

їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання

++прибутку. При цьому в різних країнах виробляють аналогічну продукцію

(Exxon, Mobil, Texaco).

Вертикальна інтеграція передбачає об?єднання фірм, що функціонують врізних

виробничих циклах. Є інтеграція 1. “вниз” (приєднання постачальників), 2.

“вгору” (приєднання споживача), 3. невиробнича інтеграція “вгору”, що

включає сферу розподілу.(Chrisler, General Motors, Honda, Toyota)

На макро рівні інтеграція набуває форм регіоналізму.

Форми торгівельної інтеграції:

Зона приференційної торгівлі- зниження внутрішніх тарифів.(Британське

співтовариство 1932-48 держав)

Зона (асоціація) вільної торгівлі – усунення внутрішніх

тарифів.(Європейська Асоціація вільної торгівлі (1960), зона вільної

торгівлі “США-Канада”(1988), НАФТА)

Митний союз- +встановлення спільного зовнішнього тарифу (Бенілюкс з 1948,

ЄС з 1968).

Спільний ринок- +вільний рух капіталів та робочої сили.(ЄС)

Форми виробничої інтеграції:

Економічний союз- +Гармонізація економічної політики (Бенілюкс з 1960, США,

СРСР).

Політичний союз- + політична інтеграція.

47. Організація та контроль міжнародної маркетингової дільності.

Організація та контроль це основні функції управління (поряд з плануванням

та керуванням). Міжнародна маркетингова діяльність за своєю суттю це процес

управління комплексом маркетингу. А отже організація міжнародної

маркетингової діяльності визначається перш завсе тим комплекмос маркетингу,

що його застосовує фірма, тобто тією системою інструментів, методів,

прийомів, підходів щодо товару, ціни, просування, каналів розподілення,

використання яких має на меті формування конкурентних переваг на цільовому

сегменті або певному зарубіжному ринку.

Залежно від ступеня пристосування міжнародного маркетингового комплексу до

особливостей різних зарубіжних ринків (сегментів світового ринку) в

маркетинговій практиці виділяють три типи маркетингового комплексу:

індивідуалізований, стандартизований, комбінований.

Індивідуалізований передбачає пристосування усіх елементів до умов

конкретної країни. Стандартизований – всі елементи однаковою мірою

пристосовуються до зарубіжних ринків. Комбінований – поєднання

стандартизації та диференціації. Стандартизація відбувається поступово за

схемою: товар-просування-ціна-канали.

Контроль забезпечує звороній зв?язок у системі і служить для оцінки

результатів та корегування напрямів діяльності.

Три основні вимоги до контролю в міжнародних компаніях:

Стандарти в MNC повинні враховувати як загальнокорпоративні цілі так і

місцеві умови. Інформація, що міститься у звітах, повинна відзеркалювати не

тільки поточне виконання, а й встановлені стандарти. Управлінські дії щодо

коригування відхилень є заключним кроком функції контролю

Основні типи контролю в MNC Прямий контроль, Непрямий контроль

Три комплекти фінансових звітів зарубіжних відділень до штаб-квартири:1.на

національних стандартах рахунків 2. на стандартах, країнаи походження 3.

Консолідовані фінансіві звіти з урахуванням вимог країни походження

Проблеми контролю в MNC:

Цілі зовнішньоекономічних операцій конфліктують із загальнокорпоративними

цілями. Цілі партнерів спільних підприємств суперечать корпоративному

менеджменту. Досвід і компетенція в плануванні дуже різняться у різних

зарубіжних відділеннях. Філософська природа конфліктів відносно цілей і

політика зарубіжних операцій в основному пов”язані з культурними

відмінностями між менеджерами країн походження і країни господаря.

Вимірювання виконання:Фінансове виконання (прибуток, фінансові коефіцієнти)

Контроль якості (гуртки контролю якості, сучасні системи контролю якості)

Особистий контроль (групова та індивідуальна орієнтація)

54. Джерела зовнішнього фінансування національних економік та їх

порівняльна характеристика.

Прямі інвестиції- це вкладення капіталу з метою отримання підприємницького

прибутку та контролю інвестора над об?єктом інвестування. Прямими є як самі

інвестиції, таак і реінвестиції. Перевага полягає в тому, що інвестор

зацікавлений у розвитку виробництва. Недолік може бути в тому, що часто

виникають проблеми стосовно національного несприйняття іноземної власності.

Портфнльні інвестиції- вкладення капіталу, як правило в цінні папери з

метою отримання дивідендів, доходу, без отримання контролю. Перевага

полягає в тому, що інвестор надає кошти не цікавлячись участю в управлінні.

Обмеження полягає в тому, що інвестор швидше зацікавлений у високій

поточній доходності цінних паперів, ніж у створенні умов для ефективного

розвитку у майбутньому. Часто джереда обмежені і досить нестабільні через

відносно спекулятивний характер.

Крелити міжнародних фінансових організацій- вирізняються відносно щедрими

умовами оплати за користування коштами (в порівнянні з відкритим ринком).

Вони хоча і невеликі за обсягом, але свідчать пор певну стабільність і

запорукою того, що приватний інвестор може прийти в країну. Великим

недоліком є те, що надаючи кредити, міжнародні організації часто ставлять

додаткові умови стосовно провадження політики держави, що часто не

відповідає національним інтересам країни і довгостроковому періоді може

підірвати основи розвитку. Так вважається, що осоновна місія МВФ полягає у

відкритті ринків країн, що розвиваються для його основних акціонерів.

Запозичення на міжнародних фінансових ринках- позитивний метод в тому

плані, що є неінфляційним, не викликає ефекту витіснення інвестицій на

внутрішньому ринку (принаймі теоретично), дозволяє мобілізувати досить

значні кошти приватних інвесторів. Недоліком є те, що в цьому разі

доводиться “дружити” з міжнародними фінансовими установами з усіма

відповідними наслідками (без такої дружби приватні інвестори не

профінансують, бо вважатимуть надто ризикованим). Ще одним недоліком є

велика нестабільність цих грошових коштів. Вони носять переважно

спекулятивний характер, а тому в разі критичної ситуації на ринку можуть

негативно вплинути на економіку країни через раптовий та масовий відтік. Ще

один недолік це те, що в період відносної стабільності доводиться

встановлювати досить високу (а у випадку України і просто астрономічну за

європейськими мірками) відсоткову ставку, при цьому в разі паніки ця ставка

може підніматись на недосяжні за нормальних умов висоти (не просто у кілька

разів, а у кілька десятків разів часто). Але навіть такі заходи вже не

взмозі зупинити відтік, в таких ситуаціях спекулянти практично не реагують

на %.

Офіційна допомога розвитку-гранти, займи, технічна допомога. Перевага в її

безоплатності або низькій дуже вартості. Недолік у незначних обсягах, а

також у тому, що кошти в таких випадках переважно витрачаються на товари та

послуги, походженням з країни донора, і реальна вартість наданої допомоги

суттєво нижча від заявлених (в реальному виразі), але дареному коню…

64. Валютні біржі та механізми їх функціонування.

Біржа – (від лат bursa - гаманець)- організаційно оформлений постійно

діючий ринок.

Валютна біржа – з одного боку це фінансовий посерелник, що є одним

одним з основних інститутів ринкової економіки відкритого типу, а з іншого

боку це офіційний центр, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на

основі попиту та пропозиції або ринок іноземних валют, де здійснюється їхня

купівля-продаж за ринковими цінами. Вони обслуговують міжнародний

платфіжний обіг пов?язаний з оплатою грошових зобов?язань юридичних або

фізичних осіб різних країн.

Функції валютних ринків:

Забезпечення своєчасності міжнародних розрахунків, страхування валютних

ризиків;

Диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, лержав, регулювання

валютних курсів;

Отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді курсів валют;

регулювання економіки.

Передумови формуванн сучасного валютного ринку: розвиток міжнародних

економічних зв?язків; розвиток світової валютної системи, порення кредитних

засобів у міжнародних розрахунках; розвиток банківськихз систем та

кореспонлдентських зв?язків між банками різних країн; удосконалення засобів

зв?язку та інформації.

Структурно валютні ринки є організаційно оформленою сукупністю

транснаціональних банків, брокерських фірм та корпорацій.

Розрізняють світові, регіональні, національні (місцеві) валютні ринки

залежно від обсягу, характеру валютних операцій та кількості валют, що

використовуються. У світових фінансових центрах (Лондон, Нью-Йорк,

Франкфурт на Майні, Париж Цюріх, Токіо) здійснюється основні обсяги

світової торгівлі ключовими валютами. Разом з тим на регіональних та

місцевих ринках торгують конкретними конвертованими валютами -

сингапурський долар, саудівський реал, кувейтський динар, тощо.

Міжбанківський ринок поділяється на прямий та борокерський. Тому складовою

ланкою в інституційній структурі ринку є брокерські фірми, які здійснюють

майже 30 % загального обсягу валютних операцій.

Валютні ринки поділяються також за типом операцій на них. Головні з них це

спот та форвард (ф?ючерс).

Спот – валютна операція з негайною поставкою, коли дата валютування лежить

в межах двох робочих днів з дати укладення угоди. Лише на валютному ринку

Токіо поставка здійснюється наступного дня.

Термінові угоди (форвардні та ф?ючерсні) – це валшютні угоди, за якими

сторони домовидись про постачяання обумовленої суми іноземної валюти у

визначений угодою термін після її укладання, за курсом зафіксованим на

момент її укладання.

Також вирізняють TODay, TOMorrow, SWAP, options, options on futures, future-

tyre option.

79. Правове регулювання міжнародних економічних відносин на національному,

міжнародному та наднаціональному рівнях.

Міжнародні економічні відносини на національному рівні мають обмежену сферу

регулювання. Переважно це та частина національного законодавства, яка

визначає засади участі країни у цих відносинах. В Україні ці відносини

регулюються, наприклад, Законом України “Про міжнародні договори України”.

Не слід плутати при цьому міжнародні економічні відносини (відносини, де

суб?єктами є держави та міжнародні організації у сфері міжнародної

економіки) та зовнішньоекономічні відносини (в них суб?єктами виступають

також юридичні та фізичні особи). Останні мають дуже широку сферу

регулювання.

На міжнародному рівні міжнародні економічні відносини регулюються,

міжнародними економічними договорами (добровільними, рівноправними угодами

економічного характеру, укладеними між державами, що закріплюютьнорми та

правила, що регулюють міжнародні економічні відносини), міжнародними

правовими звичаями (певні, самі собою зрозумілі правила організації та

здійснення МЕВ, що розвиваються впроцесі тривалої практики МЕВ), рішеннями

міжнародних організацій (оскільки вони як правові акти містять у собі

відповідні правила та принципи здійснення міжнародних відносин, розраховані

на неодноразлве використання і переважно не мають конкретного адресата),

міжнародні кодекси поведінки (систематизовані правила поведінки відповідних

суб?єктів МЕВ).

Основні види міжнародних договорів: торгові договори, угоди про

товарооборот, кредитні угоди, угоди про економічне і технічне (останнім

часом в Україні популярно також про військово-технічне) співробітництво.

Як приклад міжнародного звичаю можна навести Невід?ємний сувверенітет

держав над своїми природними ремурсами.

Одним з визначальних рішень МОРГ є наприклад Декларація про принципи

міжнародного права (Ген Асамблея ООН 1970 рік)

Прикладом кодексів можуть бути кодекс лінійних конференцій (про морські

перевезення) та кодекс поведінки ТНК.

Особливістю цього рівня є те, що на відміну від національного тут немає

спеціальних органів примусу і дуже багато залежить від чіткого і

неухильного виконання сторонами взятих на себе зобов?язань. Принцип

імунітету полягає в неможливості застосування до держави методів примусу

іншої держави та навіть розгляду позову у суді іншої держави.

Наднаціональний рівень особливий тим, що тут формуються певні інститути,

рішення яких є обов?язковими для виконання усіма членами певного

міждержавного об?єднання. Для прикладу можна навести ЄС, де регулювання

відносин між країнами здійснюється на наднаціональному рівні. Створено такі

наднаціональні органи як Європарламент, Єврокомісія.

85. Міжнародно-правове регулювання різних форм співробітництва.

Міжнародно-правове регулювання співробітництва здійснюється на основі

відповідних галузей права. Так виділяють Міжнародне торгове право,

Міжнародне валютне право, Міжнародне транспортне право, Міжнародне право у

сфері регулювання промислового, сільськогосподарського, науково-технічного

співробітництва.

Торгове право включає переважно двосторонні договори. Вони регулююються

Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Але також

важливими є рішення ГАТТ/СОТ (особливо зараз), Конференції ООН з торгівлі

та розвитку (1964- принципи). Включає договори про торгівлю та

мореплавство, про торгівельні відносини, про морське судноплавство, про

товарооборот та платежі, клірингові, торгівельні конвенції.

Валютне (МВФ, Світовий банк…)

Транспортне (Про територіальне море і зону, що прилягає до нього, Про

відкрите море, Про статус міжнародних проток, Про судноплавство на

міжнародних річках, конвенції про міжнародні залізничні перевезення КОТІФ)

Згідно Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва у Європі (1975

Гельсінкі) промислове співробітництво, яке ґрунтується на економічних

інтересах, може створити стійкі зв?язки, зміцнюючи тим самим довгострокове

економічне співробітництво вцілому, прискорюючи економічний розвиток усіх,

хто бере участь у такому співробітництві. Стосовно промисловості, то тут

головну роль відіграють двосторонні та багатосторонні міжнародні договори

та Рішення конференції ООН з торгівлі та розвитку, комітету з промислового

розвитку Економічної та Соціальної ради ООН.

Щодо сільського господарства, то тут слід виділяти органи ООН, що переважно

займаються такими питаннями як, на приклад, проблема голоду та

регіональними організаціями, що вирішують вужчі регіональні проблеми с/г.

До них відносяться Продовольча та сільськогосподарська організація ООН,

Всесвітня продовольча конференція, Міжнародний надзвичайний продовольчий

фонд (1980 за участю МВФ), Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку

(1976 для збільшення виробництва у Африці, Азії, ЛатАмериці надає пільгові

кредити). Також до регіональних відносять Міжафриканське бюро з ґрунтів та

с/г, Міжнародний комітет з чаю…

Співробітництво у сфері науки та техніки здійснюється в рамках Конференції

ООН з питань засосування досягнень науки та техніки в цілях розвитку. Є

окремий консультативний комітет з питань науки татехніки при ЕКОСОР.

Практично всі комісії ООН мають такі комітети. Прикладами договорів може

бути Договір про принципи діяльності держав стосовно дослідження та

використання космічного простору, включаючи МІсяць та інші небесні тіла

(1966). В сфері використання світового океану – конвенція ООН з морського

права (1982)

99. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси в сучасному світі.

Інтеграція на сучасному етапі зумовлена переважно економічними мотивами.

Лише об?єднання НІмеччини може розглядатись в основному як прояв

політичних, культурних та інших мотивів.

Дезінтеграція в своїй основі має дві причини. Перша це заперечення

дійсністю самих причин інтеграційних процесів (тобто економічних причин).

Інша причина полягає у тому, що в міру розвитку економіки та все повнішого

задоволення потреб людини на перший план виступають чинники культурного

середовища. При цьому той поріг є досить невизначеним. В цьому разі потреба

в самоідентифікації нації може виникати за різного рівня розвитку країни.

Інтеграційні тенденції на макро рівені- ЄС, НАФТА, Угрупування країн

Ппівденно-Східної Азії зумовлені посиленням глобальної конкуренції, а

відповідно і необхідністю створення великих ринків, що могли б стати

основою для конкурентоспроможності національних компаній об?єднань країн.

Це як розширює внутрішній ринок, так і стимулює ці компанії до об?єднання,

щоб краще протидіяти конкурентам з інших регіонів через ефект масштабу,

об?єднання зусиль у розробці нових технологій та продуктів.

Разом з тим спостерігаються численні точки, на Землі де відбуваються

регіональні дезінтеграційні процеси зумовлені бажанням певних груп

населення відокремитись від інших за національною чи релігійною ознакою,

іноді основою є непропорційність розвитку країни.

Так сепаратистські настрої Північної Італії зумовлені перш за все тим, що

вона переважно здійснює дотування інших регіонів країни за рахунок вищого

рівня свого розвитку (північ є потужним промисловим районом, тодіяк південь

переважно аграрний). Настрої у Квебеці, Країні Басків (Іспанія), Шотландії

зумовлені відродженням національних почуттів у свідомості суспільства та

відчуттям неповноти їх реалізації. Ольстер є прикладом конфлікту на

релігійному ґрунті, що веде до дезінтеграції.

Що стосується СНД (та й колишнього РЕВ), то причиною тут переорієнтація

виробничих зв?язків, оскільки було змінено основи, на яких здійснювалось

співробітництво. Фактично спочатку це були відносини СРСР- братні

соціалістичні країни, які мали зиск від таких відносин переважно через

нееквівалентність обміну. СРСР постачав сировинні продукти за

адміністративно заниженими цінами. Перехід на ринкові відносини підірвав

основу інтеграційних процесів. Аналогічно можна сказати, що провівши

лібералізацію цін на нафту (фактичне підвищення у 300 разів за 1992 рік)

Росія підірвала підгрунтя кооперації в рамках колишнього СРСР і спричинила

дезінтеграційні процеси на цій території.

Зараз тут можна виділити нові інтеграційні сили – між державами Середньої

Азії, між Росією та Білоруссю, Прибалтійські держави між собою та ЄС,

Україна з планами інтеграції теє в ЄС.

-----------------------

[pic]

[pic]

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13