Рефераты

Шпаргалка по предмету Международная экономика (МЁжнародна економЁка)

власному виробництві, а зазделегідь призначаються для подальшого продажу на

зовнішньому або внутрішньому ринку.

Експерти ООН виділяють три основних різновиди міжнародних зустрічних

операцій:

* бартерні операції

* торгові компенсаційні операції

* промислові компенсаційні операції .

Під промисловою компенсаційною операцією розуміється операція, в якій одна

сторона здійснює поставку (часто погоджуючи також необхідне фінансування)

другій стороні товарів, послуг і/або технології, яка використовується

останньою для створення нових виробничих потужностей. У торговій

компенсаційній операції, як правило, відсутні подібні взаємовідносини між

взаємними конкретними діями обох сторін.

Фахівці Організації економічної співпраці і розвитку (ОЭСР) поділяють всі

міжнародні зустрічні операції на дві категорії:

• торгова компенсація;

• промислова компенсація.

Під торговою компенсацією розуміється одна операція на невелику або помірну

суму, включаючи обмін надто різнорідними товарами, які звичайно органічно

не пов'язані між собою.

Під промисловою компенсацією розуміються такі операції, які охоплюють

продаж пов'язаних між собою товарів на більш велику суму, звичайно

відповідну вартості комплектного промислового обладнання або готових

підприємств.

І.Н. Герчикова вважає, що при класифікації міжнародних зустрічних операцій

потрібно вийти з організаційно-правової основи таких операцій і принципу

компенсації. При такому підході виділяється три вигляду міжнародних

зустрічних операцій :

• товарообмінні і компенсаційні операції на безвалютной основі;

• компенсаційні операції на комерційній основі;

• компенсаційні операції на основі угод про виробничу співпрацю.

Ці три основних вигляду операцій відрізняються великою різноманітністю з

точки зору їх цілей і характеру, термінів виконання, механізму розрахунків,

порядку здійснення.

/. Операції на основі натурального обміну - бартер . Бартерні операції -

представляють собою безвалютний, але оцінений обмін товарами. Вартісна

оцінка товарів здійснюється для забезпечення еквівалентності обміну. Для

цих операцій характерні наявність контракту,

2. Комерційні операції, що передбачають участь продавця в реалізації

товарів. Має два різновиди:

• безпосередня закупівля товарів для внутрішньофірмового використання або

для перепродажу третій стороні;

* сприяння експортера в знаходженні покупця товарів імпортера.

Принципова відмінність полягає в тому, що при ній гроші використовуються

як міра вартості і засіб платежу.

Існує безліч різновидів операцій цієї групи, наприклад:

компенсаційні операції. Продавець погоджується отримати оплату частково або

повністю у вигляді постачання яких-небудь товарів покупця.

зустрічна закупівля (зустрічне постачання). Експортер зобов'язується

закупити або влаштувати закупівлю третьою стороною товарів імпортера на

певну суму.

викуп застарілої продукції, т. т. залік залишкової вартості товарів, що

викупляються по ціні нових.

3. Зустрічне постачання як складова частина промислової співпраці,

наприклад компенсаційне постачання . Експортер постачає обладнання на

умовах кредиту, причому оплата кредитів, що надаються повинна проводитися

після отримання виручки від зустрічного постачання продукції.

До цієї групи можна також віднести:

операції з давальницькою сировиною, т.т. переробку іноземної сировини з

розрахунками за роботу початковою сировиною або продуктами переробки.

29. Методи міжнародної торгівлі та їх порівняльна характеристика.

Метод торгівлі це спосіб здійснення торгового обміну (торгової операції,

або торгової операції). У міжнародній торговій практиці застосовуються два

основних методи торгівлі:

прямий метод (здійснення операції безпосереднє між виробником і

споживачем);

непрямий метод (здійснення операції через посередника).

При прямому методі торгівлі виникає певна фінансова вигода, оскільки

скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижуються

ризик і залежність результатів комерційної діяльності від можливої

несумлінності або недостатньої компетенції посередницької організації.

Торгівля на пряму має цілеспрямований характер, довгостроковість,

усталеність. Цей метод також дозволяє постійно знаходитися на ринку,

враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. У той же час

використання прямого методу торгівлі має на увазі наявність комерційної

кваліфікації і торгового досвіду. У іншому випадку фінансові витрати не

тільки не скоротяться, але можуть значно зрости. Крім того, міжнародна

торгівля в порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що зумовлено

економічними, політичними, правовими і соціальними умовами в різних

країнах, їх традиціями і звичаями, а також великими відстанями між

торговими партнерами. У результаті часто буває доцільно, використати

посередників.

Більше за половину міжнародного товарного обміну здійснюється при сприянні

торгових посередників. Використання торгових фірм дає певні переваги:

1. Фірма-експортер у такому разі не вкладає значних коштів у організацію

збутової мережі на території країни-імпортера.

2. Вони звільняють експортера від багатьох турбот, пов'язаних із

реалізацією товару пристосовуючись до вимог ринку.

3. Суттєвим є використання капіталу торгово-посередницьких фірм на основі

коротко- та довгострокового кредитування.

4. Накінець, ринки деяких товарів повністю монополізовані торговими

посередниками і не доступні для прямих контактів зі споживачами. Прості

посередники (брокери) підшукують і зводять взаємно зацікавлених продавців і

покупців, але самі не беруть безпосередньої участі в операціях.

Ще більш широке застосування в міжнародній торгівлі отримали договори

комісії, по яких комісіонери дістають право підшукувати партнерів і

підписувати з ними контракти від свого імені, але за рахунок продавця або

покупця (комітентів), які несуть комерційні ризики. Перед третіми особами

комісіонери виступають як продавці.

Також поширеною формою договору комісії є продаж товарів на умовах

консигнації. Експортер (консигнант) постачає товар на склад посередника

(консигнатора) для реалізації на ринку протягом певного терміну.

Консигнатор здійснює платежі консигнанту по мірі його реалізації зі складу.

Не продані до встановленого терміну товари консигнатор має право повернути

консигнанту. На умовах консигнації реалізовують в основному товари масового

попиту. По суті, при консигнації експортер кредитує посередника на середній

термін реалізації товару. Неодмінною умовою консигнаційної угоди є

збереження за комітентом права власності на товари до їх реалізації

покупцям.

Основний об'єм міжнародної торгівлі здійснюється незалежними торговими

фірмами. Вони від свого імені і за свій рахунок укладають договори купівлі-

продажу, з одного боку, з продавцями, а з іншою з покупцями.

Агенти діють на ринку в інтересах і від імені експортерів або імпортерів,

т. е. принципалов. У агентських угодах звичайно обумовлюються повноваження

посередників за найбільш істотними умовами зовнішньоторгівельних операцій,

а також додаткові зобов'язання агентів. Існують ще три особливих типи

посередників: біржі, торги, аукціони

30. Міжнародна торгівля через посередників. Сутність і сучасні особливості

біржової торгівлі.

Під торгово-посередницькими операціями мають на увазі операції, пов'язані

з купівлею та продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-

експортера незалежним від нього торговим посередником на основі угоди або

доручення.

До торгово-посередницьких належать фірми, які в юридичному та

господарському відношенні не залежать від виробника чи споживача товару.

Вони діють заради прибутку.

Недоліком використання посередників є те, що експортер позбавлений

безпосередніх контактів із ринками збуту і повністю залежить від

добросовісності посередника. Більше за половину міжнародного товарного

обміну здійснюється при сприянні торгових посередників.

Прості посередники (брокери) підшукують і зводять взаємно зацікавлених

продавців і покупців, але самі не беруть безпосередньої участі в операціях.

Ще більш широке застосування в міжнародній торгівлі отримали договори

комісії, по яких комісіонери дістають право підшукувати партнерів і

підписувати з ними контракти від свого імені, але за рахунок продавця або

покупця (комітентів), які несуть комерційні ризики. Перед третіми особами

комісіонери виступають як продавці.

Також поширеною формою договору комісії є продаж товарів на умовах

консигнації. Експортер (консигнант) постачає товар на склад посередника

(консигнатора) для реалізації на ринку протягом певного терміну.

Консигнатор здійснює платежі консигнанту по мірі його реалізації зі складу.

Не продані до встановленого терміну товари консигнатор має право повернути

консигнанту. На умовах консигнації реалізовують в основному товари масового

попиту. По суті, при консигнації експортер кредитує посередника на середній

термін реалізації товару. Неодмінною умовою консигнаційної угоди є

збереження за комітентом права власності на товари до їх реалізації

покупцям.

Основний об'єм міжнародної торгівлі здійснюється незалежними торговими

фірмами. Вони від свого імені і за свій рахунок укладають договори купівлі-

продажу, з одного боку, з продавцями, а з іншою з покупцями.

Агенти діють на ринку в інтересах і від імені експортерів або імпортерів,

т. е. принципалов. У агентських угодах звичайно обумовлюються повноваження

посередників за найбільш істотними умовами зовнішньоторгівельних операцій,

а також додаткові зобов'язання агентів. Існують ще три особливих типи

посередників: біржі, торги, аукціони .

Товарна біржа - це ринок масових, якісно рівноцінних товарів, на які угоди

здійснюються без їх наявності. Тому в результаті угоди відбувається перехід

із рук у руки не товару, а документа, що підтверджує власність на товар,

тобто контракту.

Загалом у світі існує два типи біржі - товарна та фондова. Якщо товарна

біржа - це постійно діючий оптовий ринок однорідних товарів, то на фондовій

біржі обертаються цінні папери й іноземна валюта.

Найбільші світові біржі: США, Англії та Японії припадає -90% усіх біржових

операцій.

У країнах, що розвиваються, через недостатність капіталу біржова торгівля

не розвинута. Така ж ситуація і в країнах СНД, у т.ч. в Україні.

Основні ознаки міжнародних бірж:

• ціни світового ринку;

• товари - активні суб'єкти міжнародної торгівлі;

•вільний валютний і податковий режим торгівлі (як правило).

На міжн товарних біржах проводяться: угоди на реальний товар,

термінові/фючерсні операції, спекулятивні, операції хеджування. Останні дві

домінують. Функції:надання реальної цінової інформації, інформативне

забезпечення ринку.

Техніка біржових операцій . Основними учасниками біржових операцій є члени

біржі, тобто юридичні чи фізичні особи, які мають свою частку у статутному

капіталі біржі, і посередники, брокери, які допомагають укладати угоди у

біржовому кільці. Брокер не може представляти інтереси покупця чи продавця.

Його завдання — знайти покупця чи продавця і надати їм допомогу в укладенні

контракту. Брокер є постійним співробітником біржі, і за свою роботу він

отримує винагороду у вигляді відсотка від укладеного контракту.

31. Систематизація методів міжн торгівлі. Види, способи і порядок

проведення аукціонних торгів.

Метод торгівлі це спосіб здійснення торгового обміну (торгової операції,

або торгової операції). У міжнародній торговій практиці застосовуються два

основних методи торгівлі:

прямий метод (здійснення операції безпосереднє між виробником і

споживачем);

непрямий метод (здійснення операції через посередника).

При прямому методі торгівлі виникає певна фінансова вигода, оскільки

скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижуються

ризик і залежність результатів комерційної діяльності від можливої

несумлінності або недостатньої компетенції посередницької організації.

Торгівля на пряму має цілеспрямований характер, довгостроковість,

усталеність. Цей метод також дозволяє постійно знаходитися на ринку,

враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. У той же час

використання прямого методу торгівлі має на увазі наявність комерційної

кваліфікації і торгового досвіду. У іншому випадку фінансові витрати не

тільки не скоротяться, але можуть значно зрости. Крім того, міжнародна

торгівля в порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що зумовлено

економічними, політичними, правовими і соціальними умовами в різних

країнах, їх традиціями і звичаями, а також великими відстанями між

торговими партнерами. У результаті часто буває доцільно, використати

посередників.

Прості посередники (брокери) підшукують і зводять взаємно зацікавлених

продавців і покупців, але самі не беруть безпосередньої участі в операціях.

Договори комісії, по яких комісіонери дістають право підшукувати партнерів

і підписувати з ними контракти від свого імені, але за рахунок продавця або

покупця (комітентів), які несуть комерційні ризики. Перед третіми особами

комісіонери виступають як продавці.

Продаж товарів на умовах консигнації. Експортер (консигнант) постачає товар

на склад посередника (консигнатора) для реалізації на ринку протягом

певного терміну. Консигнатор здійснює платежі консигнанту по мірі його

реалізації зі складу. Не продані до встановленого терміну товари

консигнатор має право повернути консигнанту. На умовах консигнації

реалізовують в основному товари масового попиту. По суті, при консигнації

експортер кредитує посередника на середній термін реалізації товару.

Неодмінною умовою консигнаційної угоди є збереження за комітентом права

власності на товари до їх реалізації покупцям.

Основний об'єм міжнародної торгівлі здійснюється незалежними торговими

фірмами. Вони від свого імені і за свій рахунок укладають договори купівлі-

продажу, з одного боку, з продавцями, а з іншою з покупцями.

Агенти діють на ринку в інтересах і від імені експортерів або імпортерів,

т. е. принципалов. У агентських угодах звичайно обумовлюються повноваження

посередників за найбільш істотними умовами зовнішньоторгівельних операцій,

а також додаткові зобов'язання агентів. Існують ще три особливих типи

посередників: біржі, торги, аукціони

Міжнародні товарні аукціони - це спеціально організовані, періодично діючі

у певних місцях ринки. На них шляхом публічних торгів по черзі відбувається

продаж попередньо оглянутих покупцями товарів, які переходять у власність

того покупця, котрий запропонував за них найвищу ціну, не перекриту іншими

учасниками торгів. Сьогодні до основних аукціонних товарів належать: хутро,

чай, тютюн, фрукти, риба, антикваріат, предмети старовини, художні вироби.

Вирізняють 2 види :1. С підвищенням цін; 2. С пониженням.

Техніка операцій на аукціонах. Власник доставляє свій товар аукціонному

підприємству. Фахівці оглядають товар, здійснюють необхідне сортування,

підбирання, пакування. Посортований товар розбивається на партії, які

називаються лотами. Кожному лоту присвоюється номер, під яким він

заноситься в каталог із вказанням сорту та кількості. Час і місце аукціону

повідомляється через пресу. Постійним і потенційним покупцям розсилаються

брошури-проспекти. Особливістю аукціонної торгівлі є попередній огляд

товарів. Лоти розташовуються у складських приміщеннях, і покупець зазначає

номер партії, що сподобалася. Куплений на аукціоні товар після виявлення

недоліків назад не приймається.

Аукціонний торг може проводитися гласним і німим способом. Аукціонний торг

ведеться публічно, почергово на кожний лот. При гласному способі аукціоніст

оголошує номер і початкову мінімальну ціну. Присутні починають підвищувати

цю ціну. Після трикратного запитання (ніхто більше?) відбувається удар

молотком по столу, і товар переходить у власність того покупця, який

запропонував за нього найвищу ціну.

Інколи аукціонний торг проводиться зі зниженням ціни. При дьому

оголошується вихідна максимальна ціна. Тоді покупці поступово знижують цю

ціну. Небезпека втратити товар заставляє учасників приймати вищі ціни.

При німому способі проведення аукціону аукціоніст оголошує вихідну

мінімальну ціну, а покупець заявляє про її підвищення умовними знаками,

наприклад, підняттям олівця, пальця, мімікою. Аукціоніст, реагуючи на

знаки, оголошує попередньо обумовлену підвищену ціну. Такий спосіб торгу

дозволяє його учасникам зберегти в таємниці кількість купленого ними

товару.

Покупець підписує стандартний формуляр аукціонного продажу.

32. Критерії вибору методу здійснення міжнародних торговельних операцій.

Види міжнародних торгів та порядок їх проведення.

Метод торгівлі це спосіб здійснення торгового обміну (торгової операції,

або торгової операції). У міжнародній торговій практиці застосовуються два

основних методи торгівлі:

прямий метод (здійснення операції безпосереднє між виробником і

споживачем);

непрямий метод (здійснення операції через посередника).

При прямому методі торгівлі виникає певна фінансова вигода, оскільки

скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижуються

ризик і залежність результатів комерційної діяльності від можливої

несумлінності або недостатньої компетенції посередницької організації.

Торгівля на пряму має цілеспрямований характер, довгостроковість,

усталеність. Цей метод також дозволяє постійно знаходитися на ринку,

враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. У той же час

використання прямого методу торгівлі має на увазі наявність комерційної

кваліфікації і торгового досвіду. У іншому випадку фінансові витрати не

тільки не скоротяться, але можуть значно зрости. Крім того, міжнародна

торгівля в порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що зумовлено

економічними, політичними, правовими і соціальними умовами в різних

країнах, їх традиціями і звичаями, а також великими відстанями між

торговими партнерами. У результаті часто буває доцільно, використати

посередників.

Більше за половину міжнародного товарного обміну здійснюється при сприянні

торгових посередників. Використання торгових фірм дає певні переваги:

1. Фірма-експортер у такому разі не вкладає значних коштів у організацію

збутової мережі на території країни-імпортера.

2. Вони звільняють експортера від багатьох турбот, пов'язаних із

реалізацією товару пристосовуючись до вимог ринку.

3. Суттєвим є використання капіталу торгово-посередницьких фірм на основі

коротко- та довгострокового кредитування.

4. Накінець, ринки деяких товарів повністю монополізовані торговими

посередниками і не доступні для прямих контактів зі споживачами.

Торги - це змагальний спосіб купівлі та продажу товарів чи здавання

підрядів на виконання окремих робіт на певних умовах. Торги дозволяють

зосереджувати в одному місці велику кількістьсть постачальників чи

підрядчиків.

Оголошення про торги публікуються попередньо у пресі.

Фірми, які виявили бажання брати участь у торгах, звичайно спочатку дають

заставу в 1-3% від вартості очікуваної угоди. Держава звільняється від

застави.

Торги поділяються на публічні та негласні. У публічних торгах можуть брати

участь усі фірми, у т.ч. й іноземні. До участі у негласних торгах

залучається обмежена кількість найсолідніших фірм. Через їх посередництво

закуповуються складні машини, обладнання, будуються різноманітні об'єкти.Є

ще и одиничні торги, коли до угоди залучається тільки одна фірма.

Торгові палати, консули, торгові радники, торгові центри інформують свої

країни про наступні торги.

Умови проведення торгів містяться у т.зв. тендері. Якщо торги потребують

певних послуг, то звичайно пропозиції подаються у письмовому вигляді й

оголошуються у день торгу. Запізнілі пропозиції не приймаються. Всі

пропозиції друкуються у пресі. Оференти є присутніми при оголошенні їхніх

пропозицій. Якщо кілька пропозицій однакові, то може бути влаштований

аукціон. Якщо і це не дає результату, то питання вирішує жереб.Організатори

торгів не зобов'язані вказувати причини відхилення пропозицій.

33. Ціноутворення у міжнародній торгівлі.

У міжнародній торгівлі застосовуються два основних види цін:розрахункові і

що публікуються.

Розрахункові ціни індивідуально визначаються фірмами-експортерами на

конкретні види промислових товарів відповідно до різних методик.

Ціни, що публікуються це ціни, що повідомляються в спеціальних і фірмових

джерелах інформації. Вони, як правило, відображають рівень світових цін. До

них відносяться:

довідкові ціни; біржові котировки; ціни аукціонів; ціни торгів; ціни

фактичних операцій; ціни пропозиції великих фірм.

Одними з найбільш відомих світових показників, що застосовуються в

міжнародній торгівлі є довідкові ціни, що являють собою ціни товарів у

внутрішній оптовій і зовнішній торгівлі промислово розвинених країн.

Довідкові ціни регулярно публікуються практично по всіх основних видах

продукції, що реалізовується на світовому ринку.

Довідкові ціни в більшості випадків являють собою так звані базисні ціни,

т. т. ціни товару певної кількості і якості в тому або іншому зазделегідь

встановленому географічному пункті (базисному пункті).

Виходячи з особливостей ціноутворення звичайно виділяють дві основні групи

цін: на продукцію обробляючої промисловості і на сировині.

Світовими цінами на продукцію обробляючої промисловості звичайно є

експортні ціни великих компаній виробників і експортерів цієї продукції.

Експортні ціни базуються на цінах цих компанії на внутрішньому ринку, які

частіше за все розраховуються по методу повних витрат або методу прямих

витрат.

По методу повних витрат підсумовуються всі витрати, пов'язані з

виробництвом продукції, до них додається величина передбачуваного прибутку.

Отриманий таким чином очікуваний прибуток від реалізації ділиться на

кількість товарів, що виробляються за місяць. У результаті виходить

фабрична ціна однієї одиниці виробу.

По методу прямих витрат спочатку визначаються декілька варіантів

передбачуваних цін і відповідні передбачувані об'єми продажу. З отриманої

величини очікуваного прибутку віднімаються прямі (змінні) витрати. Тим

самим визначається націнка - маржинальний прибуток на одиницю продукції і

на весь об'єм продажу, що прогнозується. З отриманого маржинального

прибутку віднімаються постійні витрати. Отриманий прибуток порівнюється по

всіх варіантах, після чого визначається, яка з передбачуваних цін може

принести максимальний прибуток.

Ціни, розраховані по одному з двох методів, уточнюються за допомогою

розгорненої системи знижок з ціни і надбавок до ціни в залежності від стану

кон'юнктури.

У той же час визначити світові ціни на машини і обладнання досить складно.

Певне значення можуть мати так звані питомі ціни, т. т. ціни, розраховані

на одиницю продуктивності, потужності і т.і.

При встановленні світових цін на сировинні товари основну роль грають не

внутрішні витрати і ціни, а співвідношення попиту і пропозиції на

відповідних ринках. Для деяких видів сировинних товарів ціни встановлюються

основними експортерами, а для інших на основі біржових котированнь.

Особливе значення при формуванні цін на багато які види сировинних товарів

мають відповідні об'єднання країн експортерів або виробників, що зовсім

не характерно для ціноутворення на продукцію обробляючої промисловості .

34. Визначення ціни при здійсненні міжнародної торгової операції. Базисні

умови поставки.

Кожна зовнішньоторгова угода повинна обов'язково містити умову про ціну, за

якою продається товар, чи вказівку способу визначення ціни цього товару.

Поширеним способом визначення ціни є встановлення її за курсом якоїсь біржі

на день поставки.

Обумовлюючи ціну товару, у контракті купівлі-продажу вказують: одиницю

виміру ціни, базис ціни, валюту ціни, спосіб фіксації ціни та рівень ціни.

Ціна у контракті може бути встановлена:

• за визначену кількісну одиницю (чи за конкретне число одиниць) товару,

вказану у звичайно вживаних у торгівлі одиницях, або у числових одиницях;

• за одиницю маси з огляду на базисний вміст основної речовини у товарі;

• за одиницю маси залежно від коливань натуральної маси, вмісту побічних

домішок і вологи.

Базис ціни встановлює, чи входять транспортні, страхові, складські та інші

витрати на доставку товару в його ціну. Базис ціни звичайно визначається

використанням відповідного терміна (ФОБ, КАФ, КАС, СІФ та ін.) із вказанням

назви пункту здачі товару.

Ціна у контракті може бути виражена у валюті країни-експортера, імпортера

чи у валюті «третьої країни». З огляду на це, слід мати на увазі, що, по-

перше, експортер звичайно прагне зафіксувати ціну у відносно стійкій

валюті, а імпортер, навпаки, зацікавлений у тому, щоб встановити ціну у

валюті, що знецінюється.

По-друге, не можна забувати про таке явище у міжнародній торгівлі, як

«валютний демпінг» (або «валютний прибуток»), виникнення якого зумовлене

різницею у русі валютних курсів валют контракту по відношенню до

американського долара при довгострокових договорах поставок.

Ціна може фіксуватися у контракті в момент його укладання або визначатися

протягом терміну його дії чи до моменту виконання контракту. Залежно від

способу фіксації ціни розрізняють такі види цін: тверда, рухома; з

наступною фіксацією; ковзаюча.

Тверда ціна узгоджується і встановлюється в момент підписання контракту і

не змінюється протягом строку його дії. Рухома ціна -це зафіксована при

укладенні контракту ціна, яка може бути у подальшому переглянута, якщо

ринкова ціна даного товару на час виконання контракту зміниться. Ціни з

наступною фіксацією встановлюються у призначені договорами строки на основі

узгоджених джерел (у т.ч. і в процесі виконання контракту). Ковзаюча ціна

застосовується у контрактах із тривалими строками поставок, протягом яких

економічні умови поставок можуть суттєво змінитися.

Визначаючи рівень цін, сторони контракту звичайно орієнтуються на два види

цін: опубліковані та розрахункові.

Опубліковані ціни -це ціни, які повідомляються у спеціальних джерелах, що,

як правило, відображають рівень світових цін, тобто експортних цін основних

постачальників даного товару та імпортних цін у найважливіших центрах

імпорту цього товару. Якщо стосовно сировинних товарів світову ціну

визначають основні країни-постачальники, то стосовно готових виробів і

обладнання - ведучі фірми, що випускають певні типи виробів.

До опублікованих належать: довідкові ціни, біржові котирування, ціни,

подані у загальних статистичних довідниках, ціни пропозицій. Усі вони, за

винятком біржових котирувань, не є цінами контрактів, оскільки ті остаточно

визначаються залежно від різних чинників у ході їх вторговування. На основі

даних зовнішньоторгової статистики шляхом ділення вартості товару на його

кількість визначаються середні експортні та імпортні ціни.

Розрахункові ціни застосовуються у контрактах на нестандартне обладнання,

що виробляється звичайно за індивідуальними замовленнями. Загальний

розрахунок контрактної ціни потребує обов'язкового врахування технічних і

комерційних поправок до ціни, яка є обгрунтуванням останньої у ході

комерційних переговорів.

Технічні поправки. До найуживаніших поправок у практиці міжнародної

торгівлі можна віднести такі:

1.Поправка на техніко-економічні відмінності.

2.Поправка на комплектацію.

3. По правка на тропічне виконання.

Комерційні поправки. З найпоширеніших комерційних поправок у практиці

міжнародної торгівлі можна назвати такі:

1.Приведення до єдиних умов поставки. Імпортні ціни приводяться до умов

поставки «франко-кордон» або «СІФ порт» країни-покупця. Експортні ціни

приводяться до умов поставки «франко-кордон» або «ФОБ порт» країни-

продавця.

2. Поправка на вторговування.

3. Приведення імпортної ціни до строку доставки.

4. Поправки на умови платежу.

На рівень фіксованих у контракті цін можуть суттєво впливати різні види

знижок.

•загальна (проста) чи одночасна знижка, що надається до прейскурантної чи

довідкової ціни товару.• знижка за оборот (бонусна) встановлюється за

певною шкалою залежно від досягнутого обороту протягом узгодженого

сторонами терміну (звичайно одного року). • знижка за кількість чи

серійність за умови купівлі заздалегідь визначеної зростаючої кількості

товару;• спеціальна знижка на пробні партії товару та замовлення;• сезонна

знижка за купівлю товару поза сезоном; та ін.

Базисними умови зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу називаються

тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, чи включаються витрати

на транспортування (та інші витрати) в ціну товару чи ні.

Сьогодні використовується збірник, виданий у 1990 р. під назвою «ІНКОТЕРМС-

90».

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов'язань щодо

поставки товару та відповідальності за ризик пошкодження чи втрати вантажу

і пов'язаних із цим витрат усі умови інкотермс можна поділити на чотири

групи:

Група Е регламентує зобов'язання продавця та покупця при здійсненні

поставки тільки на умові франко-завод. За цієї умови зобов'язання продавця

вважаються виконаними після того, як він представив покупцеві товар на

своєму підприємстві. Продавець не відповідає за повантаження товару на

наданий покупцем транспортний засіб чи очистку товару від мита на експорт,

якщо не обумовлено інше. Покупець бере на себе всі витрати та ризик,

пов'язані з перевезенням товару з підприємства продавця до місця

призначення. Ця умова передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.

Група F містить умови: «Франко-перевізник» - FСА; «Франко - вздовж борту

судна» - FAS; «Франко - борт судна» - FОВ.

Відповідно цих умов продавець вважається таким, що виконав свої

зобов'язання, після того, як він передав товар перевізнику згідно з

інструкціями, отриманими від покупця. Ці умови передбачають, що в обов'язки

покупця входить вибір перевізника, укладення з ним договору перевезення.

Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження,

після чого покупець укладає договір перевезення і дає продавцеві інструкції

з приводу того, кому, коли і як передати куплений товар.

Група С включає такі умови: «Вартість і фрахт» - САF; «Вартість,

страхування і фрахт» - СІF; «Доставка оплачена до ...» - СРТ; «Доставка та

страхування оплачені до ...» - СІР.

За цими умовами, продавець самостійно укладає договір перевезення, оплачує

перевезення до вказаного у контракті місця прийому товару покупцем, а також

повідомляє покупця про деталі відправлення й очікуваний час прибуття

вантажу в узгоджене місце прийняття поставки. За контрактами на С-умовах

продавець звільняється від відповідальності та ризику з моменту передачі

товару перевізнику у своїй країні, хоч і зазнає витрат на доставку товару у

країну покупця. Продавець зобов'язаний оплатити перевізнику всю вартість

траспор-тування товару незалежно від того, чи фрахт повинен бути оплаченим

до повантаження товару чи оплата допускається після його доставки у місце

призначення .

Група D передбачає умови: «Поставлено на кордон» - DAF; «Поставлено з борту

судна» - DES; «Поставлено з пристані» - DEQ; «Поставлено без сплати мита» -

DDU; «Поставлено зі сплатою мита» - DDP.

Контракти на D-умовах можна поділити на дві категорії. До першої належать

контракти, укладені на умовах «Поставлено накордон», «Поставлено з борту

судна» та «Поставлено без сплати мита».Відповідно до цих умов продавець не

очищує товар для імпорту. У другу категорію входять: «Поставлено з

пристані» та «Поставлено зі сплатою мита». За цими умовами продавець

повинен отримати усі необхідні імпортні ліцензії, а також оплатити мито,

митні збори та податки. Умови групи D є найпривабливішими для покупця,

оскільки продавець зобов'язаний доставити товар у вказане місце, беручи на

себе всі витрати та ризик щодо поставки товару. Тому контракти на D-умовах

відносяться до групи «доставкових контрактів», тоді як контракти на С-

умовах називаються «відван-тажувальними контрактами».

35. Система регулювання міжнародних торгових відносин.

Регулювання торгово-екномічних відносин здійснюється на національному,

міжнародному і наднаціональному рівні. Насьогодні склалася розгалужена

система регулювання міжн торгівлі, яка включає 2 групи методів та

інструментів регулювання:

1. тарифні. Митний тариф – систематизований перелік митних податей. Митна

подать – подать, що стягується при перетині товаром митного кордону.

Існує 3 види митних тарифів : на імпорт; на експорт; транзитний.

3 форми митних тарифів: адвалорний – подать, що розраховується у % до

вартості товару; специфічний – розраховується у вигляді суми з одиниці

товару; змішаний – стягнення адвалорних та специфічних податей.

Крім того у практиці застосовується: максимальна подать – по відношенню до

країн з якими не укладені торг-економ угоди; мінімальна подать – з

країнами в яких режим найбільшого сприяння; преференційна – по відношенню

до імпорту товарів з країн що розвиваються.

В результаті діяльності ГАТТ величина митних тарифів була значно зменшина

протягом останніх десятиріч.

2. нетарифні. До них відносяться:

2.1 пряме обмеження експорту

2.1.1. ліцензування – виданий державою дозвіл на імпорт/експорт товару.

Вирізняють генеральну (автоматичну) ліцензію – дозвіл безперешкодного

імпорту/експорту товару на певний час. Разова ліцензія – дозвіл

імпорту/експорту певного товара певному імпортеру/експортеру з визначенням

кількості і вартості товару, а також визначенням країни призначення або

походження.

2.1.2. квотування – обмеження експорту/імпорту у фізичному або вартісному

виразі на певний термін часу. Існують глобальні (відкриті)квоти, сезонні

квоти і добровільні обмеження експорту – квота, яка вводитьсяна кордоні

країни-експортера під загрозою санкції імпортера.

2.1.3. мінімальні імпортні ціни – дотримання експортером рівня цін,

встановлених країною-імпортером.

2.1.4. імпортні податки

2.1.5. імпортні депозити – це форма застави, яку імпортер повинен внести в

свій банк в місцевій або міжнародній валюті перед закупкою зарубіж. Товару.

2.1.6. валютні обмеження – регламентація операцій резидентів та

нерезидентів з валютою.

2.1.7 компенсаційна подать – запроваджується країною-імпортером у випадку

встановлення факту державного субсидування експортера.

2.1.8. антидемпінгова подать - запроваджується країною-імпортером у

випадку демпінгу експортером.

Демпінг буває прямий (продаж на зовн. ринку товарів за ціною нижчою, ніж на

внутр. ринку) і зворотній (придбання заруб. покупцем товару за ціною

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13


© 2010 Современные рефераты