Шпаргалка по предмету Международная экономика (МЁжнародна економЁка)

При розгляді системи міжнародного економічного права зверталася увага на

те, що його Особлива частина об'єднує систему правових норм і принципів,

які регулюють міжнародну торгівлю, міжнародні валютні відносини, міжнародні

перевезення та інші важливі напрями міжнародного економічного

співробітництва.

Таким чином, міжнародне торгове право — це система норм і принципів, яка

регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є

складовою частиною міжнародного економічного права. Якщо міжнародне

економічне право — галузь міжнародного права, то міжнародне торгове право —

його підгалузь.

Як і будь-яке право, міжнародне торгове право має свої джерела: *міжнародні

договори і, зокрема, міжнародні торгові договори; міжнародні торгові

звичаї, в яких відтворена практика міжнародних торгових відносин; *судові

прецеденти міжнародних арбітражів і судів; *національне законодавство

країни, якщо воно за згодою держав використовується для регулювання

міжнародних торгових відносин; *міжнародно-правові акти міжнародних

організацій. Система міжнародного торгового права складається з окремих

інститутів. В них визначені поняття і система міжнародного торгового права;

правові принципи здійснення міжнародної торгівлі; система органів, які

виконують функції управління міжнародною торгівлею; міжнародні організації

у галузі міжнародної торгівлі, міжнародні торгові договори та угоди;

міжнародно-правове регулювання угод у галузі зовнішньої торгівлі…

Під міжнародним торговим договором слід розуміти угоду між двома або

кількома державами, в якій визначаються їх взаємні права та обов'язки в

галузі торгівлі. Торгові договори (інколи вони мають ще й інші назви, а

саме: "договір про торгівлю і мореплавство", "договір про торгівлю і

судноплавство", "торгова угода" тощо) встановлюють принципи торгово-

економічних відносин між двома країнами, а також закріплюють певні норми

(правила), що створюють правову базу таких відносин. У межах цих договорів

вирішуються питання митного збору, торгового мореплавства, транспорту,

діяльності торговельних представництв та іншої діяльності юридичних та

фізичних осіб на території відповідної держави. На підставі цих договорів

встановлюються, змінюються або припиняються відповідні міжнародні

економічні відносини між державами в галузі торгівлі. В міжнародних

торгових договорах (угодах) визначаються не лише принципи, а й створюється

певна правова база для торгових відносин. Зокрема в них вирішуються правові

питання, пов'язані із стягненням мита, регулюванням ввозу і вивозу товарів,

торговим мореплавством, транспортом, транзитом, з діяльністю юридичних і

фізичних осіб однієї країни на території іншої, дією юридичних актів,

застосуванням принципу найбільшого сприяння, режиму преференцій тощо.

Торгові договори укладаються як на двосторонній, так і на багатосторонній

основі. Прикладом багатостороннього міжнародного торгового договору є

Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Види: *договори про торгівлю

і мореплавство (укладаються між державами на тривалі строки), *угоди про

торгівельні відносини (про встановлення міжнародних торгівельних відносин),

*угоди у галузі морського судноплавства (підписуються на основі

торговельних угод), *угоди про товарооборот іплатежі (визначають асортимент

товару,строки, умови поставки, порядок розрахунку), *клірингові угоди

(передбачають порядок розрахунків шляхом заліку зустрічних вимог),

*торговельні конвенції (визначають зміст відносин між державами в вузьких

спеціальних питаннях у галузі торгівлі), *протоколи ( угоди з конкретного

питання в галузі зовнішньої торгівіл).

86. Міжнародні організації (МО) в системі регулювання сучасних МЕВ та їх

типізація.

Особливість МО полягає в тому, що вони є одночасно і суб'єктами міжнародних

економічних відносин (нарівні з фізичними та державами), і частиною

механізму регулювання цих відносин.

Механізм регулювання міжнародних економічних відносин мас два

взаємозв'язані рівні: *національний (система дій держави (уряду), що

спрямована на регулювання зовнішньоекономічних відносин і використовує

названі елементи (принципи, методи, інструменти)); *міжнародний (погоджений

вплив двох або більше держав на економічні відносини між країнами взагалі,

або на окремі їх форми (міжнародну торгівлю, міжнародну міграцію робочої

сили, експорт та імпорт капіталу); цей рівень механізму регулювання являє

собою систему координації зовнішньоекономічних політик кожної з країн та

окремих дій, які потребують колективного міжнародного регулювання)

Елементами регулювання МЕВ є:* принципи управління як фундаментальні

правила, що характризують певну “ідеологію” підходу до міжнародних відносин

в економічній сфері; *інституційно-правові структури як сукупність

міжнародних та національних норм, правил, звичаїв та угод, що регламентують

здійснення співробітництва; *інструменти та методи управління як сукупність

конкретних заходів впливу на окремі процеси, наприклад валютні курси,

субсидії, митні тарифи, квоти і ліцензії' на експорт та імпорт, система

встановлення цін на товари й послуги для міжнародного обміну тощо.

Координація економічних дій — це процес погодження певних параметрів

національних економічних політик з метою регулюючого впливу на

свігогосподарські, регіональні чи функціональні зв'язки. Об'єктами

координації можуть бути: *цілі (погодження загальних, спільних, конкуруючих

цілей); *інформація (обмін, оприлюднення, зберігання..,); * інструменти

економічної політики; *час, масштаби та форми проведення конкретних

заходів, дій. Від кількості сторін, які беруть у цьому участь, координація

міжнародної економічної діяльності може бути *двосторонньою ( досягаються

безпосередніми переговорами між партнерами) або *багатосторонньою

(погодження різних аспектів між народної економічної діяльності щонайменше

трьома суб'єктами з різних країн). Від засобів здійснення поділяється на

два види: *дискретний (узгодження, досягається шляхом дискретних (окремих)

дій, коли по кожному конкретного випадку держави домовляються самостійно

використовувати деякі заходи з метою досягнення належної єдності дій.

*Інституиіональний (погодження, яке виробляється з використанням

встановлених законів, правил, норм, звичаїв та практики, організаційних

структур) При цьому міжнародні організації виступають водночас і як

продуценти, і як користувачі сукупності законів та норм. МО можно

типизувати за такими ознаками: 1. Членство: *міждержавні (об’єднання

держав, які створені на основі міжнародної угоди, оформлені в систему

постійно діючих органів, мають визначену та погоджену мету, міжнародну

правосуб’єктність, *недержавні, *змішані, 2. Географічне охоплення:

*глобальні (представники всіх країн), *регіональні ( представники певного

регіону), 3. Функціональне охоплення, спрямованість: *універсальні

(створені для вирішення широкого спектору питань) (ООН), *спеціальні (МВФ),

4. Юридичний статус: *міжнародні (утворення конфедеративного типу

(створюється спеціальний спільний орган)), *наднаціональні (федеративний

тип (створюються наддержавні органи влади)), 5. Характер діяльності:

*регулюючі, *контролюючі, *координаційно-інформаційні, *консультативні, 6.

Період функціонування: *тимчасові, *постійні.

87. ООН та міжнародне економічне співробітництво.

26 жовтня 1945 вважається офіційною датою створення ООН. Цілі:

*підтримувати міжнародний мир та безпеку, *розвивати дружні відносини між

націями на основі поважання принципу рувноправ’я, * здійснювати

співробітництво для розв’язання міжнародних проблем різного характеру.. ООН

відноситься до універсальних організацій. Вона має 6 керівних органів:

Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальна рада, Рада з

опіки, Міжнародний суд і Секретаріат.

Питання економічного співробітництва посідає важливе місце у діяльності

ООН. У 1961р на засідання Генеральної Асамблеї ООН була прийнята резолюція

“Міжнародна торгівля як важливий інструмент економічного розвитку”, у 1974р

була прийнята Хартія економічних прав. Економічна і Соціальна Рада була

створена у 1946р як один із головних органів ООН, покликаний розв’язувати

конкретні завдання міжнародного економічного співробітництва. Фона

складається із 54 членів, які обираються Генеральною Асамблеєю на три роки.

Найвищим органом ЕКОСОР є чергова сесія, яка скликається два рази на рік.

Штаб-квартира знаходиться в Нью-Йорку (США). При ЕКОСОР діє п'ять

регіональних економічних комісій О ОН: Економічна і Соціальна комісія 00Н

для Азії і Тихого океану, Економічна комісія 00Н для Африки, Економічна

комісія 00Н для Європи, Економічна комісія 00Н для Західної Азії,

Економічна комісія 00Н для Латинської Америки і Карибського басейну. Крім

того, при ЕКОСОР діє понад 20 постійних комітетів і комісій (з природних

ресурсів, планування, розвитку, застосування досягнень науки та техніки в

цілях розвитку, становища жінок, народонаселення, прав людини та ін.).

Регіональні економічні комісії, як зазначалося, створені й функціонують під

керівництвом ЕКОСОР. Їх основним завданням є сприяння проведенню погоджених

заходів з економічного співробітництва країн відповідного регіону. З цією

метою вони здійснюють необхідні дослідження, поширюють інформаційні та

статистичні матеріали. Постійно діючим органом комісій є їх секретаріати,

до складу яких входять різні комітети. Суттєвим для правового статусу цих

комісій є те, що вони, на відміну від допоміжних органів ЕКОСОР, мають

ширшу і самостійнішу компетенцію. Вони, наприклад, мають право безпосредньо

давати рекомендації державам відповідного регіону без затвердження їх

ЕКОСОР.

Важливе місце в системі міжнародних організацій посідає Конференція 00Н з

торгівлі та розвитку (КТР), яка була заснована у 1964 р. як орган

Генеральної Асамблеї 00Н. Підставою для її заснування стала резолюція

Генеральної Асамблеї 00Н від ЗО грудня 1964 р., яка, в свою чергу, була

прийнята відповідно до рекомендацій І Конференції 00Н з торгівлі та

розвитку, що проходила в Женеві з 23 березня по 15 червня 1964 р. До складу

КТР входять держави — члени 00Н. Зміст діяльності КТР визначається такими

її функціями: 1) заохочення міжнародної торгівлі, особливо торгівлі між

країнами, що мають різний соціально-економічний устрій; 2) визначення

принципів і політики щодо міжнародної торгівлі і відповідних проблем

економічного розвитку; 3) розробка рекомендацій щодо реалізації зазначених

принципів і політики, вжиття в межах своєї компетенції інших заходів, які

можуть сприяти досягненню поставленої мети з урахуванням різних рівнів

розвитку і відмінностей в соціальне-економічних системах. 4) розгляд і

сприяння координації діяльності інших закладів у межах системи О ОН в

галузі міжнародної торгівлі і вирішення відповідних проблем економічного

розвитку у співробітництві з Генеральною Асамблеєю 00Н і ЕКОСОР…

88. ГАТТ/СОТ у системі регулювання торгівельно-економічних відносин.

20 жовтня 1947р представниками 20 держав вдалося розробити Генеральну угоду

з тарифів і торгівлі. Вона складається з 3 частин. ГАТТ виконує функції:

*впливає на державну зовнішньоекономічну політику шляхом розробки правил

міжнародної торгівлі, *є форумом для переговорів, які сприяють

лібералізації і передбачуваності торговельних відносин, *організує

врегулювання спорів. Основна мета є забезпечення стабільного зростання і

(ризику міжнародних торговельних відносин через: *ліквідацію митних та

інших торгівельних обмежень, * усунення всіх форм дискримінації в

міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя, забезпечення повної

зайнятості населення; *підвищення реальних доходів і попиту, поліпшення

використання сировини, зростання виробництва і торговельного обміну.

Принципи ГАТТ:* принцип найбільшого сприяння, *захист за допомогою мита

(система захисту національного виробництва має будуватися тільки на митних

тарифах, а не на будь-яких інших комерційних чи адміністративних заходах.)*

забезпечення стабільної основи торгівлі (“заморожування” рівня митних

ставок, які для кожної країни визначені в тарифних таблицях) *Заохочення

справедливої конкуренції (однакові фіскальні правила та інші регламентації

для товарів національного виробництва та імпортованих товарів; заборона

демпінгу і дозвіл застосування антидемпінгових заходів; можливість

нейтралізації експортних премій або субсидій за допомогою компенсаційних

зборів; гармонізація методів розрахунку митної вартості товарів;

недискримінація постачальників залежно від країни походження при здійсненні

державних закупок) *Усунення кількісних обмежень (контингентування імпорту)

*Проведення консультацій, примирення та врегулювання спорів * Визнання

регіональних торговельних угод — існування регіональних торговельних

угруповань (зона вільної торгівлі, митний союз) допускається як виняток за

умови дотримання певних вимог, оскільки регіональна інтеграція. ГАТТ

планувалась як частина Міжнародної торговельної організації, але угода з

МТО не була ратифікована, а ГАТТ всі роки діяла як тимчасовий орган. З

метою підвищення статусу міжнародних торговельних правил і забезпечення

відкритості торговельної системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що

ГАТТ стає постійним органом, який займається загальною процедурою

міжнародної торгівлі товарами і послугами та правилами інтелектуальної

власності. Світова організація торгівлі втілюватиме в життя конкретні

домовленості останнього раунду переговорів. ВТО — це нова міжнародна

організаційна структура, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх

погоджень, а також домовленостях, досягнутих під час Уругвайського раунду.

Країни, що вступають до ВТО, визначаються як “члени”, а члени ГАТТ тільки

як “договірні сторони”, оскільки спочатку ГАТТ розглядалася як договір між

державами, а не як міжнародна організація. ВТО на відміну від ГАТТ має

статус юридичної особи. До членства у ВТО ставляться більші вимоги, ніж до

членства в ГАТТ. Вищим органом ВТО с конференція міністрів, яка скликається

щонайменше раз на два роки. У період між конференціями керує генеральна

рада. Обидва органи складаються з представників усіх країн-членів. Крім

цього, у структурі є: комісія з оцінки торговельної політики, рада з

товарної торгівлі, рада з торгівлі послугами та рада з торговельних

аспектів прав інтелектуальної власності. Конференція міністрів призначатиме

генерального директора, що буде головою секретаріату. На відміну від

більшості міжнародних організацій до системи ГАТТ-ВТО приєднуються, а не

вступають. Це зумовлено тим, що кожна країна приєднується власне до системи

угод, тобто бере на себе обов'язки їх виконувати, а організація, зі свого

боку, перевіряє здатність держави їх виконувати. Швидкість приєднання

країни до ГАТТ залежить від рівня відповідності національного

законодавства стандартам ГАТТ-ВТО.

89. Міжнародні валютно-кредитні організації. Створення МВФ і його сучасна

роль.

Необхідність створення організації для регулювання світової валютної

системи стала зрозумілою в часи Великої депресії, котра зруйнувала світову

економіку в 30-ті роки. Загальна недовіра в умовах кризи до паперових

грошей підвищили попит на золото понад наявні запаси його у фінансових

органах. Через це ряд країн на чолі з Великобританією був змушений

відмовитись від золотого стандарту, який, беручи за міру вартості кожної

валюти певну кількість золота, визначав протягом багатьох років вартість

грошей як незмінну величину. Невизначеність вартісного виміру грошей, які

не мали більше фіксованого співвідношення з відповідною кількістю золота,

призвела до того, що обмін грошей між країнами, котрі зберегли золотий

стандарт, і країнами, котрі відмовились від нього, значно ускладнився.

Країни почали запасати золото і гроші, які можна було використати для його

купівлі. Скоротилась кількість і частота грошових операцій, ліквідувалися

робочі місця, знижувався рівень життя. Порушилось співвідношення між грішми

та вартістю товарів, а також між вартістю різних валют. На початку 40-х

років Харрі Декстер Уайт (США) та Джон Кейнс майже одночасно внесли свої

пропозиції щодо створення нової світової валютної системи та відповідної

постійно діючої організації. Після довготривалих переговорів, що

відбувались у тяжких умовах воєнного часу, міжнародна спільнота погодилась

на прийняття нової системи та створення організації для контролю над нею.

МВФ розпочав свою діяльність у Вашингтоні в травні 1946 р. у складі 39

країн. Він створений для регулювання валютно-розрахункових відносин між

державами і здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм

за виникнення валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних

балансів, короткострокових позик в іноземній валюті. Фонд здійснює свою

діяльність як спеціалізована установа 00Н. Практично МВФ є

інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи. Цілі:

*сприяти міжнародному співробітництву шляхом забезпечення механізму для

консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань;

*сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення

рівня зайнятості та реальних доходів населення, розвитку виробничих

можливостей країн-членів; *сприяти стабільності валют і впорядкованим

валютним відносинам та запобігати конкурентному знеціненню валют; *сприяти

створенню багатосторонньої системи платежів та переказів по поточних

операціях і прагнути до ліквідації валютних обмежень…Функції:* здійснення

нагляду за узгодженою системою впорядкованого обміну національних валют;

*надання кредитів своїм членам на реорганізацію економіки для встановлення

більш ефективного співробітництва; надання додаткових послуг країнам-членам

(підвищення кваліфікації персоналу, технічна допомога в спеціалізованих

сферах, інформаційне обслуговування). Форми діяльності: *інспектування

(було зв'язано з переходом від паритетної до відкритої системи обміну

валют. При цьому члени МВФ вирішили, що фонд повинен розширити свою

діяльність за межі мінової вартості, вивчати всі сфери економіки країн, які

визначають розмір цієї вартост і, і неупереджено давати оцінку економічної

діяльності країн для всієї спільноти членів), *консультації (використовує

три типи консультацій: щорічні, додаткові (може організувати директор-

розпорядник фонду у випадках, якщо країна несподівано опиняється в складній

економічній ситуації, або є підозра, що її дії суперечать “кодексу

поведінки” і можуть завдати шкоди іншим країнам) та спеціальні (проводить з

тими країнами, економічна політика яких значною мірою визначає стан

світової економіки),*надання послуг, *фінансування (Безпосереднє

фінансування здійснюється за допомогою таких механізмів: 1.резервний транш

(-перевищення квоти країни в МВФ над “скоригованою” сумою її валютних

коштів, що знаходяться у фонді на рахунку загальних ресурсів) 2.кредитні

транші(МВФ надає кредити у вигляді чотирьох траншів, кожний з яких дорівнює

25 відсоткам квоти.)

90. Международная организация труда, задания и направления деятельности.

МОТ была создання в 1919г согласно Версальскому договору, объединяя на

равных правах правительства, предпрнимателей и трудящихся.

Цели: *обеспечение полной занятости и роста уровня жизни, *поощрение

экономических и социальных программ, *соблюдение основных прав человека,

*охрана жизни и здоровья трудящихсся, *поощрение сотрудничества между

предпринимателями и трудящимися, *обеспечение мира через социальную

справедливость.

МОТ собирается, как правило, каждый год в июле и состоит из делегаций

государств-членов (171 государство). Структура: 1. Международная

конференция труда, “. Административный совет, 3. Международное бюро труда,

4. Трехсторонние комитеты, 5. Региональные и специальные конференции.

Деятельность МОТ распространяется в основном на четыре сферы: 1. Улучшение

условий труда и жизни 2. Стимулирование занятости, 3. Раскрытие потенциала

рабочей силы, 4. Развиттие социальных институтов.

Для выполения своих задач МОТ пользуется тремя дорполняющитми друг друга

методами:

1. Установление международных норм и контроль за их соблюдением (с этой

целью МОТ опубликовала Международный трудовой кодекс. Он устанавливает

минимальные нормы в сфере, за которую отвечает МОТ. Эти нормы содержатся в

конвенциях или рекомендациях Международной конференции труда. Если

государство-член ратифицировало конвенцию, то оно обязагнно регулярно

представлять МБТ отчеты по ее выполнению. Что касается рекомендаций и

нератифицированных конвенций, то МОТ может обратиться к правительствам с

просьбой о предоставлении информации о соответсвии национадльного

законодательства содержащимся в конвенции нормам),

2. Техническое сотрудничество (эта программа большей часстью финансируется

за счет Программы развития ООН, разрабатывается совместно с ООН. Остальные

средства предоставляются из бюджета МОТ и из фондов, создаваемых по

определенные проэкты. Проекты затрагивают различные регионы пеланеты и

концентрируються на таких областях: *занятость и развитие, *подготовка

кадров, *деятельность в отдельных отраслях...

3. Исследовательская работа, подготовка документации и распространения

информации ( эти программы поддерживаются путем изучения определенных

проблем с целью их решения и выдвижения практических предложений).

91. Сутність, рівні й фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції.

У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як

відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні можна тлумачити як

відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній із

національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція

розглядалась нами як найвищий рівень розвитку МЕВ. Як процес інтеграція

виявляється в стиранні відмінностей між економічними суб'єктами

-представниками різних держав. Розвиток процесів міжнародної економічної

інтеграції зумовлений такими факторами: • економічним розвитком країн, груп

країн та регіонів світу в умовах нерівномірного розподілу ресурсів; •

закономірностями науково-технічного прогресу; • тенденціями демографічного

розвитку; • наявністю і необхідністю розв'язання глобальних проблем

(енергетичної, продовольчої, екологічної, використання Світового океану та

космосу, економічного зростання та народонаселення, економічної безпеки,

роззброєння); • різким скороченням відстаней за рахунок розвитку

транспортно-комунікаційних мереж; • ринковою "уніфікацією" економічного

розвитку.

На мікро рівні вирізняють горизонтальну і вертикальну інтеграцію.

Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні

або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему

розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку. Горизонтальна

інтеграція супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних

тим, що виробляються в країні базування. Вертикальна інтеграція передбачає

об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах. Розрізняють

три форми вертикальної інтеграції: 1) інтеграція "вниз" (на мікрорівні

виникають ТНК); 2) виробнича інтеграція "вгору" (наприклад, придбання

сталеплавильною компанією заводу, що виробляє металоконструкції); 3)

невиробнича інтеграція "вгору", що включає сферу розподілу.

Основні форми міжнародної інтеграції на макрорівні є: *Зона преференційної

торгівлі являє собою зону з пільговим торговельним режимом, коли дві або

декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи

рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами. Найбільш показовим історичним

прикладом такої форми інтеграції є Преференційна система Британського

Співтовариства (1932 р.), що об'єднувала 48 держав. *У зонах вільної

торгівлі діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за

рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими

країнами. Типовими прикладами є Європейська асоціація вільної торгівлі

(1960 р.), зона вільної торгівлі "США-Канада" (1988 р.),

Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА)." *Митний союз являє

собою угоду двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх

тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Такі угоди діяли у

Бенілюксі (з 1948 р.), в Європейському союзі (з 1968 р.). *У рамках

спільного ринку забезпечується вільний рух не тільки товарів, а й послуг,

капіталів та громадян (робочої сили). Такі умови економічних взаємовідносин

у цілому характерні тепер для Європейського Союзу.* В економічному союзі

вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією

внутрішньої та зовнішньої економічної політики. В країнах-учасницях

функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. На основі економічних

створюються політичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується й

політична інтеграція.

92. Шляхи формування і фактори ефективності регіональних міжнародних

інтеграційних угрупувань.

Для створення економічного інтеграційного угрупування двох чи кілької країн

необхідно певні політики-правові (сумісність політичних устроів та

основного законодавства країн), економічні (крітерій розвитку країн, їх

ресурсний та технологічний потенціал, ступінь зрілості ринкових відносин),

соціально-культурні та інфраструктурні умови.

При цьому економічні інтеграційні угрупування можуть формуватися різними

шляхами: * “знизу-догори”, у процесі поглиблення інтернаціоналізації та

транснаціоналізації господарського життя, коли домовленостям між країнами

рол створення зони вільної торгівлі, митного союзу чи спільного ринку

передує досить тривалий період розвитку міжнародних економічних зв’язків на

рівні підприємців, фірм та корпорацій. Ці зв’язки активно підтримуються на

державному рівні і водночас розробляються й реалізуються широкомасштабні

двосторонні проекти поглиблення міжнародного економічного співробітництва.

Саме таким шляхом розвивались інтеграційні процеси у Північній Америці

насамперед між США та Канадою. *“згори-донизу”, коли з різних політичних та

соціально- економічних причин створюється інтеграційне угрупування країн,

які ще не повністю відповідають критеріям інтеграційної сумісності, але в

процесі подальшого регульованого і скоординованого на наднаціональному

рівні співробітництва досягають тієї чи іншої форми міжнародної економічної

інтеграції, * переважно таким шляхом розвивалась економічна інтеграція в

Європі через дво- і багатосторонні переговори і асоційовану участь окремих

країн у д,яльності інтеграційних угруповань, як, вже функціонують Зокрема,

такий шлях характерний для сьогодення кра.н Східної Європи як, ставлять за

мету інтеграцію до Європейського Союзу.

Ефективність міжнародної регіональної економічної інтеграції досягається

за рахунок таких чинників: * усунення дискримінації та бар’єрів між

країнами-учасницями інтеграційних угрупувань у русі товарів та послуг,

капіталу, *стандартизація та уніфікація у виробничо-комерційній сфері,

*динамічного ефекту завдяки розширенню ринку та економії на масштабах

виробництва, *забезпечення достатнього рівня конкуренції.

Для зрілих інтеграційних угрупувань (спільний ринок, економічний та

політичні союзи) характерні:* синхронізація процесів відтворення; *

створення господарського комплексу з тісними взаємозв'язками національних

економік з пріоритетом власного розподілу праці; *особливі механізми

регулювання, переважно через наднаціональні органи; *узгоджена політика як

у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з іншими країнами та

групами країн.

Проте, незважаючи на очевидні економічні переваги, процеси

міжнародної регіональної економічної інтеграції відбуваються на тлі

складного переплетіння політичних і соціально-економічних проблем. Основні

чинники, що зумовлюють виникнення й існування згаданих проблем, такі: *

політико-правові, економічні та соціально-культурні відмінності країн-

учасниць; *зростання затрат при реалізації регулівних функцій на

наднаціональному рівні; *суперечності розширення складу інтеграційних

угруповань, *ідеологічні розходження.

93. Європейський Союз, його склад, напрямки і перспективи розвитку.

ЄС являє собою інтеграційне угруповання п'ятнадцяти західноєвропейських

країн (Німеччини, Великобританії, Франції, Італії, Іспанії, Нідерландів,

Бельгії, Люксембургу, Данії, Ірландії, Португалії, Греції, Австрії,

Фінляндії, Швеції), які прагнуть до економічної та політичної єдності,

частково відмовляючись від своїх національних суверенітетів.Початком

західноєвропейської економічної інтеграції можна вважати 1950 р., коли було

запропоновано створити Європейську Федерацію, що грунтується на

економічному об'єднанні. Мета: передбачалась інтеграція в гірничо-

металургійних галузях, де традиційно велась жорстка конкурентна боротьба.

Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) було створено ФРН, Францією,

Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом 1951 року (Паризька угода) і

почало функціонувати з 1952 р. Римський договір про створення ЄЕС і

Євроатому був підписаний 1957 року і набрав чинності з 1958р. Римським

договором передбачалося ліквідувати всі національні бар'єри на шляху

вільного руху товарів, послуг, капіталів та робочої сили між країнами-

учасницями і перейти до вироблення спільної зовнішньоекономічної,

сільськогосподарської і транспортної політики. Інстутиційна структура ЄС:

*Рада Європейських Співтовариств (скликається двічі на рік у складі глав

держав і урядів) як вищий орган інтеграційного угруповання, наділений

законодавчою владою; *Комісія Європейських Співтовариств (складається з

голови та 17 членів комісії, які призначаються урядами країн-членів за

встановленою квотою) як постійний виконавчий орган; *Європарламент

(складається з 518 депутатів, які обираються прямим загальним голасуванням

громадян країн-членів за встановленою квотою) як основний консультативно-

наглядовий орган; *Суд Європейських співтовариств (складається з 13

суддів) як орган юридичного контролю, *Європейськое політиче

співтовариство, *Рада міністрів ЄС, *Економічна і соціальна рада

(консультативний орган), *Контрольна палата (складається з 12 чоловік).

Злиття трьох співтовариств (ЄОВС, ЄЕС, Євроатому) в єдине Європейське

співтовариство відбулося 1967 року, 1968 року було утворено митний союз

країн ЄС Мета: • відміну митних податей і зняття кількісних обмежень; •

введення єдиного митного тарифу для інших країн; • проведення єдиної

зовнішньоторговельної та аграрної політики. З 1973 р. діє угода про вільну

торгівлю між ЄЕС і ЄОВС, з одного боку, і країнами Європейської асоціаці

вільної торгівлі, з іншого. 1979 року завершується процес створення

Європейської Валютна Системи (ЄВС), вводиться в дію ЕКЮ. Цілями: *зменшити

коливання валютних курсів, *витіснити з міжнародних розрахунків долар

США,*стимулювати подальший розвиток інтеграційних процесів через

забезпечення передумов формування єдиного валютного ринку ЄС. 1991 року

підписується угода між ЄС і ЄАВТ про створення Європейського Економічного

Простору (ЄЕП). Цього ж року приймається Маастріська угода, суть якої

характеризує новий якісний етап в еволюції ЄС. Передбачається створення

економічного і валютного союзу (ЄВС). Мета:* усунути ще діючі обмеження

вільного руху капіталу в Португалії та Греції. Країни ЄС орієнтуються на

прийняття заходів щодо стабілізації грошової системи і закріплення

бюджетної дисципліни, хоча проведення економічної, грошової і валютної

політики залишається прерогативою окремих країн; *створити Європейський

валютний інститут, який має готувати документи для проведення єдиної

грошової та валютної політики, * створити Європейський центральний банк в

1999р

94. Цілі й особливості формування Чорноморського економічного

співробітництва.

Специфічне місце серед інтеграційних угруповань різних масштабів і форм

може посісти Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), вдекларацію про

створення якого 1992 року підписали керівники Албанії, Азербайджану,

Болгарії, Вірменії, Грузії, Греції, Росії, Румунії, Туреччини, України.

Особливості: 1.ЧЕС, являючи собою потенційно місткий внутрішній ринок зі

значним науково-технічним потенціалом, може стати і ключовим місцем

торгівлі між Європою, Близьким Сходом та Азією. Практично створюється

трансрегіональне інтеграційне угруповання. 2. це перше велике інтеграційне

угруповання країн пост-конфронтаційного етапу розвитку світової економіки,

яке може поєднати країни, що до останнього часу розвивались, маючи різні

політичні та економічні установки. 3. до ЧЕС увійшли новоутворені незалежні

країни - колишні республіки СРСР, які вперше роблять спробу зінтегруватись

на певній організаційній основі без явного домінування Росії, на відміну,

наприклад,від Економічного Союзу на основі СНД. ЧЕС лише в одному

відповідає інтеграційним критеріям: це є інтеграція на регіональній основі

з яскраво вираженим об'єднуючим фактором - Чорним морем. Загалом ЧЕС можна

розглядати як потенційний феномен. Тут очевидні майже всі ключові

дезінтеграційні фактори - від політичної нестабільності країн-учасниць, їх

економічної та інфраструктурні несумісності, яскраві соціально-культурні

відмінності, глибокі інструменти регулювання торговельно-економічних

взаємовідносин. Проблеми:*функції регулювання зовнішної торгівлі в країнах-

учасницях реалізуються на різних рівнях: * істотно різняться не лише

механізми та інструменти, а й стратегії і тактики регулювання * для країн

ЧЕС характерні різні масштаби, терміни та глибина участі у ГАТТ, *істотні

відмінності в ключових параметрах інвестиційного клімату. До основних

напрямків причорноморського співробітництва можна віднести такі: •

формування інфраструктури бізнесу через створення та розвиток спільних

фінансових та інформаційних мереж; • будівництво спільними зусиллями

об'єктів транспортної інфраструктури, розвиток транспортно-експедиторського

співробітництва; • комплексне використання і охорона ресурсів Чорного моря;

• співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази регіону, у справі

раціонального енергоспоживання; • реалізація спільних проектів щодо

технологічного переобладнання металургійних виробництв країн-учасниць; •

співробітництво в агропромисловій сфері, розвиток харчової і переробної

промисловості; • участь у конверсії оборонної промисловості; • розвиток

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13