Правове становище заміжньої жінки від стародавнього до новітнього часу

14. Саме ж походження майнової свободи російської та української заміжньої жінки знаходиться у тісному зв'язку з різким розмежуванням у їхньому житті родових інтересів сімей чоловіка і дружини, несприятливим розвитком шлюбного договору і сильним впливом начал помісної системи на приватноправову організацію майнових відносин.

15. Над жінкою та її правом давила і релігія. Можна і не згадувати про те, що «жінка -- судина диявола», на думку багатьох батьків церкви. Але церква офіційно визнає, а іноді і повторює це нареченим при вступі в шлюб: «дружина та підкориться чоловіку», «чоловік -- глава дружини»; «під владою чоловіка будеш, і він буде панувати над тобою».

Список використаних джерел

1 Дивись список літератури

2 Bartsсh R. Die Rechtsstellung des Frau als Gattin und Мutter. Geschichtliche Entwicklung ihre personlichen Stellung im Privatrecht bis in das achtzehnte Jahrhundert - Leipzig: Veit, 1903. S. 10, розрізняє чотири ступеня в становищі заміжньої жінки. На найвищому ступені заміжня жінка розглядалась чоловіком у якості речі; на другому -- вона займала місце підпорядкованого чоловіку суб'єкту права; на третьому, залишаючись суб'єктом права, вона хоча і знаходилась під владою чоловіка, але ця влада була створена уже в інтересах дружини, а не чоловіка; влада чоловіка мала тут характер опіки; насамкінець, на четвертому -- вона зрівнювалась з чоловіком, ставала його «товаришем».

3 Загоровский А. И. О разводе по русскому праву. -- Харьков: Зильберберг, 1884. -- С. 75.

4 Перше послання святого апостола Павла до коринтян, 7 / Біблія або Книги Святого письма Старого й Нового Заповіту. Із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. З нагоди Тисячоліття прийняття Християнства в Україні-Русі. Видання об'єднання біблійних товариств. -- К., 1990. -- 296 с.

5 Послання святого апостола Павла до ефесян 5, 6 / Біблія або Книги Святого письма Старого й Нового Заповіту. Із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. З нагоди Тисячоліття прийняття Християнства в Україні-Русі. Видання об'єднання біблійних товариств. -- К., 1990. -- 290 с.

6 Перше послання святого апостола Павла до Тимофія 2, 5 / Біблія або Книги Святого письма Старого й Нового Заповіту. Із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. З нагоди Тисячоліття прийняття Християнства в Україні-Русі. Видання об'єднання біблійних товариств. -- К., 1990. -- 296 с.

7 Домострой. Сильвестровскаго извода. 2-е исправл. и доп. изд. И. Глазунова.. /Репринтное воспроизведение издания 1902 года. -- Киев: Абрис, 1992. -- 141 с.

8 Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. -- М.: Юристъ‚ 1995. -- С. 57, 58.

9 Там само‚ с. 74 -- 75.

10 Наприклад: Сrоme С. Sуstem des deutschen burgerlichen Rесhts. Tubingen und Leipzig: J. Mohr, 1900-1908. Вd. IV. Immaterialguterrechter. -- Familienrechte. 1908. -- S. 230) стверджує, що кожна упорядкована спільнота передбачає главу і що природній порядок речей вказує на чоловіка як на главу сімейної спільноти.

11 Платон. Пир / Сочинения: В 3-х т. -- М.: Мысль, 1970. -- Т. 2. -- С. 116--135.

12 Платон. Государство / Сочинения: В 3-х т. -- М.: Мысль, 1971. -- Т. 3. -- С.254 -- 259.

13 Платон. Законы / Сочинения: В 3-х т. -- М.: Мысль, 1972. --Т. 3. -- Ч. 2. -- С.260 -- 263, 324 -- 326.

14 Аристотель. Политика / Сочинения: В 4-х т. -- М., 1983. -- Т.4. -- С. 376 -- 379, 398 -- 402.

15 Монтень М. Опыты: В 3 кн. -- М., 1979. - Кн. 1 -- 2. -- С. 143 --145, 155, 338--341, 660 -- 666.

16 Бэкон Ф. Опыты, или наставления нравственные или политические. / Сочинения. В 2 т. -- М., 1972. -- Т. 2. -- С. 364 -- 367.

17 Гоббс Т. Левиафан / Избранные произведения: В 2 т. -- М., 1964. -- Т. 2. -- С. 227, 648 -- 649.

18 Жан де Лабрюйер. Характеры, или Нравы нынешнего века.-- М., 1974. -- С. -- 225 -- 227.

19 Жан де Лабрюйер. О женщинах.-- М.‚ 1974. -- С. 233 -- 239.

20 Юм Д. О человеческой природе / Сочинения: В 2 т. -- М., 1965. -- Т. 1. -- С. 533 -- 536.

21 Руссо Ж. Ж. Эмиль, или о воспитании / Избранные сочинения: В 3т. -- М., 1961. -- Т. 1. -- С. 546 -- 557, 564 -- 565.

22 Кант И. Метафизика нравов в двух томах. / Сочинения: В 6 т. -- М., 1965. --Т. 4. -- Ч. 2. -- С. 191 -- 197.

23 Кант И. Антропология / Сочинения: В 6 т. -- М., 1966. -- Т. 6. -- С. 553 -- 562.

24 Гегель Г. Философия религии. В 2 т. -- М., 1975. -- Т.1. -- С.111 -- 112, 403.

25 Гегель Г. Философия права / Сочинения: В 14 т. -- М.--Л., 1934. -- Т.7. -- С. 191-- 205.

26 Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року. [Третій рукопис]. [Коммунізм]. / Маркс К., Енгельс Ф. Твори: 2-е вид. -- Т. 42. -- С. 106.

27 Герцен А. Русский народ и социализм / Сочинения: В 2 т. -- М., 1986. -- Т.2. -- С. 170 -- 172.

28 Там само.

29 Писарев Д.И. Женские типы в романах и повестях Писемского, Тургенева и Гончарова / Сочинения: В 4т. -- М., 1955. -- Т. 1. -- С. 231 -- 237.

30 Фридрих Ницше. Сочинения: В 2 т. -- М., 1977. -- Т. 2. -- С.561.

31 Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави. У зв'язку з дослідженнями Льюїса Г. Моргана / Маркс К., Енгельс Ф. Твори: 2-е вид. -- Т. 21. -- К., 1961.

32 Липперт Ю. История семьи: Пер. с нем. Н. Шатерникова. -- СПБ.: Павленков, 1897. -- 206 с.

33 Морган Л.Г. Первобытное общество. Исследование прогресса человечества из дикого состояния к варварству и из варварства к цивилизации: Пер. П.П. Румянцева. -- СПБ.: Пантелеев, 1900. -- 545 с.

34 Поворинский А.Ф. Систематический указатель русской литературы по гражданскому праву‚ 1758 -- 1904 гг. / Исслед. центр частного права; Науч. ред. О.Ю. Шилохвост. -- 3-е изд. перераб. и доп. -- М.: Статут, 2001. -- XXVIII, с. 126, № 4682.

35 Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. Издание 4-е. -- Киев -- СПб.: Оглоблин, 1905. -- 694 с.

36 Сергеевич В.И. Лекции и исследования по истории русского права. - СПб.: Тип. Траншеля, 1883. -- 997 с.

37 Терещенко А.В. Быт русского народа. Части 1--7. -- СПБ.: Тип. Мин. Внутр. Дел‚ 1848. С. 87.

38 Шульгин В.Я. О состоянии женщин в России до Петра Великого. Исторические исследования. -- Киев: Вальнер‚ 1850. -- 106 с.

39 Смирнов А. Очерки семейных отношений по обычному праву русского на-рода. Вып. 1. -- М., 1878. -- С. 35.

40 Леонтович Ф.И. К вопросу о происхождении семьи вообще и её организа-ции по древнему русскому праву. -- Ж.М.Ю., 1900. -- С. 56.

41 Неволин К.А. Полное собрание сочинений. Т. 4. -- СПБ., 1857. -- 446 с.

42 Беляев И.Д. Русская земля перед прибытием Рюрика в Новгород. -- М., 1850; Беляев И.Д. Лекции по истории русского законодательства. 2-е изд. -- М.: Тип. Петровского, 1879. -- 728 с.

43 Кавелин К.Д. Сочинения. Ч. 1-4. -- М.: Солдатенков, 1859. -- Ч. 2. -- 614 с.

44 Спасович В.Д. Об отношениях супругов по имуществу по древнему польскому праву. -- СПБ.: Тип. Вольфа, 1857. -- 77 с.

45 Добряков А. Русские женщины в домонгольский период. -- СПБ.: Безобразов‚ 1864. -- 128 с.

46 Алексеев К. Об отношениях супругов по имуществу в России и Польше. -- М.: Университет, 1868. -- 108 с.

47 Шпилевский С.М. Семейные власти у древних славян и германцев. - Казань.: Университет‚ 1869. -- 338 с.

48 Савельев А. Юридические отношения между супругами по законам и обычаям великорусского народа. -- Н. Новгород., 1881. -- 91 с.

49 Смирнов А. Очерки семейных отношений по обычному праву русского на-рода. Вып. 1.-- М.: 1878. -- 259 с.

50 Карамзин Н.М. История государства российского. -- Т.т. 1-12. Изд. 2-е, испр. -- СПБ.: Тип. Греча‚ 1818 -- 1829.

51 Погодин М. П. Исследования, замечания и лекции о русской истории. - М.: Университет, 1846 --1856.

52 Васильев И. Сравнение индийских законов Ману о браках с брачными обычаями славян по Нестору. -- Киев, 1867. -- 113 с.

53 Оршанский И.Г. Исследования по русскому праву обычному и брачному. -- СПБ.: Ландау, 1879. -- 453 с.

54 Кранихфельд А. Начертание российского гражданского права в историчес-ком его развитии. -- СПБ.: 3-е отд., 1843. -- 327 с.

55 Соловьёв С. История России с древнейших времён. Т.т. 1-29. -- М.: 1851 --1879. -- Т. 1. -- 271 с.

56 Бестужев-Рюмин К.Н. Русская история. -- СПБ.: Д.Е. Кожанчиков, 1872. --480 с.

57 Загоровский А.И. Курс семейного права. -- Одесса: Экономическая тип. 1902. -- С. 160.

58 Орович К. Женщина в праве. -- СПБ.: Б. г. - С. 65.

59 Мэн К. Древнейшая история учреждений /Перевод А. Нахимова. - СПБ.‚ 1876. - С. 258.

60 Данге С.А. Индия от первобытного коммунизма до разложения рабовладельческого строя :Пер. с англ. А.М. Осипова. -- М.: Инлитиздат, 1950. -- 207 с.

61 Унгер И. Брак в его всемирно-историческом развитии. -- Киев, 1885. -- С. 17.

62 Жид П. Гражданское положение женщины с древнейших времён /Перевод Гамбарова. -- М., 1902. -- С. 34.

63 Талмуд. «Авотъ» рабби Нафана въ обоих версиях, съ прибавлением трактата «Авотъ». Критический перевод Н. Переферковича. -- СПБ., 1903. -- 191с.

64Фрезе Б.Н. Очерки греко-египетского права. -- Ч. 1. -- Ярославль, 1912.-- 231 с.

65 Матье М.Э. Из истории семьи и рода в Древнем Египте //Вестник древней истории. -- 1954. -- № 3.

66 Карасевич П.Л. Гражданское обычное право Франции в историческом его развитии. -- М.: Тип. Мамонтова, 1875. -- 448 с.

67 Сорель Ж. Историко-культурное значение французского гражданского кодекса. -- СПБ., 1905.-- 169 с.

68 Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. -- Казань, 1902. -- С. 301, 327.

69 Неволин К.А. История российских гражданских законов. -- СПБ., 1857. -- Ч.1. -- С. 92, 105.

70 Победоносцев К.П. Курс гражданского права. -- СПБ., 1896. -- Ч. ІІ. -- С. 134.

71 Сергеевич В.И. Лекции и исследования по истории русского права. -- СПБ., 1903. -- С. 464.

72 Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. Изд. 4-е. -- Киев, 1905. -- С. 459.

73 Мейер Д.И. Русское гражданское право. 7-е изд. -- СПБ.: Чичикадзе, 1897. -- С. 595.

74 Оршанский И.Г. Исследование по русскому праву семейному и наслед-ственному. -- СПБ., 1877. -- С. 161.

75 Латкин В.Н. Учебник истории русского права периода Империи (ХVІІІ и ХІХ ст.ст.). -- СПБ.: Тип. СПетерб. Тюрьмы, 1899. -- С. 525.

76 Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. -- СПБ., 1907. -- С. 628.

77 Див.: Неволин К.А. История российских гражданских законов. -- СПБ., 1857. Ч.1. -- С. 92‚ 105; Победоносцев К.П. Курс гражданского права. -- СПБ., Синод. тип.‚ 1896. Ч. ІІ. Права семейные‚ наследственные и завещательные. -- С. 134.

78 Загоровский А.В. Курс семейного права. -- Одесса: Экономическая тип. 1902. -- С. 255.

79 Синайский В.И. Личное и имущественное положение замужней женщины в гражданском праве. -- Юрьев: Тип. Маттисен, 1910. -- 351 с.

80 Азаревич Д. О наследовании родственников бездетной вдовы в указанной части / Жур. Гр. и Уг. Пр., 1880, кн. 4. -- СПБ., -- 1880. -- 19 с.

81 Bachofen J.J. Das Mutterrecht. Eine Untersuchung uber die Gynaikokratie der alten Welf nach ihrer religiosen und rechtlichen Natur. -- Stuttgart: Hoffmann, 1861. -- 435 S.

82 Бертгольдт Г.В. Законы о правах и обязанностях от супружества возникаю-щих. -- М.: Снегирёв, 1881. -- Т. 1. Ч. 1. -- С. 100--108.

83 Васильев И. Сличение юридических законов Ману о браках с брачными обычаями славян по летописи Нестора // Киевские Университетские Извес-тия. -- 1864. -- № 1-2.

84 Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- 237 с.

85 Ильин Г.Ф. Шудры и рабы в древнеиндийских сборниках законов // Вестник древней истории. -- 1950. -- № 2.

86 Загоровский А.И. Личные и имущественные отношения между супругами // Русская Мысль. -- 1897. -- Кн. 1, 4.

87 Казанцев Л.Н. О разводе по римскому праву. -- Киев‚ 1892. -- 248 с.

88 Кавелин К.Д. Очерк юридических отношений, возникающих из семейного союза // Журн. Гражд. и Угол. Пр. 1884, прил. Кн. 2-4 и отдельно -- СПБ.: 1884.

89 Куницын А. В. О правах наследства лиц женского пола. -- Харьков, 1844. - 142 с.

90 Любавский О. О столкновении прав родительской власти отца и матери // Юрид. Вестн. Кн. 3-я. 1869.

91 Матье М.Э. Следы матриархата в древнем Египте // Вопросы истории доклассового общества. -- М.-Л., 1936.

92 Никольский В.Н. О началах наследования в древнейшем русском праве. - М.: Тип. Университета, 1859. -- 377 с.

93 Пестрежицкий А. О вдовьей части в губерниях Черниговской и Полтавской // Ж. М. Ю. -- Кн. 12. -- 1860.

94 Галанза П.Н. История государства и права зарубежных стран: В 2 т. -- М., 1963 -- 1969. -- Т. 1. -- 1963. -- 597 с.; Т.2. -- 1969. -- 485 с.

95 Фёдоров К.Г. История государства и права зарубежных стран. -- Л., 1977. -- 456 с.

96 Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. -- М.: Юристъ, 1995.-- 576 с.

97 История государства и права зарубежных стран: В 2 ч.: Учебник для вузов / Под ред. проф. Н.А.Крашенниниковой и проф. О.А.Жидкова -- М.: Издательство НОРМА, 1996 - 1998. -- Ч. 1.-- 1996. -- 480 с.; Ч. 2. -- 1998. -- 712 с.

98 Омельченко О. А. Всеобщая история государства и права: Учебник в 2т. - М.: Остожье‚ 1998. -- Т.1. -- 512 с.; Т.2. -- 448 с.

99 Батыр К.И. Всеобщая история государства и права. -- М., 1995. -- 416 с.

100 Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. -- Київ, 1994. -- 288 с.

101 Чельцов-Бебутов М.А. Курс уголовно-процессуального права. -- СПб.: Равена‚ Альфа‚ 1995. -- 846 с.

102 Тищик Б.Й Історія держави і права країн Стародавнього світу: Навч. посіб. -- Львів: Світ‚ 2001. -- 384с.

103 Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб.: У 2 ч. -- Ч. І. / За ред. проф. О.В. Сурілова. -- Одеса: Астропринт, 1997. -- 232 с.; Ч. ІІ. -- Одеса: Астропринт, 1998. -- 272 с.

104 Харитонов Е.О. Основы римского частного права. -- Одесса, 1998. -- 287 с.; История частного приватного права Европы. -- Одесса: 1998. -- 293 с.; Історія приватного права Європи: східна традиція. -- Одеса: 2000. -- 260 с.

105 Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. -- Харків: Право‚ 1999. -- 416 с.; Історія держави і права України. Академічний курс у т. За ред. д-ра юрид.наук‚ професора‚ Академіка НАН України В.Я.Тація і д-ра юрид. наук‚ професора‚ Академіка Академії правових наук А.Й. Рогожина -- Київ‚ 2000.

106 Weber М. Ehefrau und Mutter in der Rechsentwicklung. -- Tubingen: Mohr, 1907. -- 573 s.

107 Voisin R. Etude critigue sur Lautorite maritale et la condition de Lepouse dans Lantuguite. -- Paris: 1907. -- 249 p.

108 Bartsсh R. Die Rechtsstellung des Frau als Gattin und Мutter. Geschichtliche Entwicklung ihre personlichen Stellung im Privatrecht bis in das achtzehnte Jahrhundert -- Leipzig: Veit, 1903. -- 186 s.

109 Neubecker F.K. Die Mitgift in rechtsvergleichenden Darstellung. -- Leipzig: A. Deichert, 1909. -- 231 s.

110 Kohler I. Zur Urgeschichte der Ehe. Totemismus, Gruppenehe, Mutterrecht. Stuttgart: F. Enke, 1897. -- 167 s.

111 Westermarck Ed.. Geschichte der menschlichen Ehe. Einzig autorisierte deutsche Auschabe. Aus dem Englischen von L. Ratscher und R. Grazer. -- 2. Aufl. -- Berlin: Barsdorf, 1902. -- 589 s.

112 Marguardt J. Romische Priwatalterthumer. I. Abteilung. -- Leipzig, 1864.-- 238 s.

113 Laboulaye E. Recherches sur ia condition civile et politique des femmes, depuis les Romains jusqu'a nos jours.-- Paris: A. Durand, 1843. -- 528 p.

114 Basset-Mazerat Q. Gondition de la femme dans le mariage a Rome. -- Paris, 1874. -- 197 p.

115 Bader C. La femme romaine. Etude de la vie antique. -- Paris: Didier, 1877. --502 p.

116 Besset P. Etude historigue sur la condition legale de la femme dans le mariage. -- Albi, 1880. -- 207 p.

117 Labbe K. Du mariage roman et de la manus // Nouy. Rev. du droit, 1887.

118 Martin L.A. Gondition de la femme en droit romain. -- Paris, 1888. -- 97 p.

119 Rein W. Das Privatrecht und der Civilprocess der Romer von der altesten Zeit bis auf Justinianus. -- Leipzig: Fleischner, 1858. -- 978 s.

120 Schulin F. Lehrbuch der Geschichte des Romischen Rechtes. -- Stuttgart: Enke, 1889. -- 628 s.

121 Holder Ed. Institutionen des romischen Rechtes. -- Tubingen: Laupp, 1877. -- 273s.

122 Salkowski C. Institutionen. Grundzuge des Systems und der Geschichte des Romischen Privatrechte. 8-te Aufl. -- Leipzig: Tauchnitz, 1902. -- 618 s.

123 Girard P. F. Geschichte und System des romischen Rechtes. Bd. 1-2. -- Berlin: Vahlen, 1908. -- Bd. 1. -- 420 s.; Bd. 2. 422 -- 1223 s.

124 May G. Elements de droit romain. -- Paris: Larose, 1901. -- 660 p.

125 Cug Ed.. Les institutions juridiques Manuel des institutions juridiques des Ro-mains. Ed. 2. -- Paris, Plon: Libr. generale de droit et de jurisprudence, 1928. -- 956 p.

126 Энциклопедия мысли: Кн. 2-я. -- Санкт-Петербург‚ 1997. -- С. 297.

127 Там само, с. 296.

128 Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. -- М‚ 1984. -- С. 75.

129 Книга Буття. ІІ. 24 / Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту. Із мови давньоєврейської і грецької на українську наново перекладена. - З нагоди Тисячоліття прийняття Християнства в Україні-Русі. Видання об'єднання біблійних товариств. -- Київ, 1990. -- 296.

130 Казанцев Л.Н. О разводе по римскому праву. -- Киев, 1892. -- С. 11.

131 Morgan L. Н. Ancient Society, or Researches in the Lines of Human Progress from Savagery through Barbarism to Civilization. By Lewis H. Morgan, London, Macrnillan and Co., 1877. -- 435 р. [Льюис Г. Морган. Древнее общество, или исследование линий человеческого прогресса от дикости через варварство к цивилизации. -- Лондон: Макмиллан и К°, 1877. -- 435 с.].

132 Социология/ Под общей редакцией В.П. Андрущенко и Н.И. Горлача.- Харьков, 1997 . -- С. 450.

133 Унгер И. Брак в его всемирно-историческом развитии. -- Киев -- СПБ., 1885. -- С. 3--5.

134 Там само‚ с. 5.

135 Однаковим чином, за Геродотом, дворянство у лікійців і каподоціїв за спадковістю переходило до жінок, звичай, який довго тримався в Шампані.

136 Унгер И. Брак в его всемирно-историческом развитии. -- Киев -- СПБ., 1885. -- С. 5.

137 Там само.

138 Див.: Загоровский А.И. Незаконнорожденные по саксонскому и французскому гражданским кодексам, в связи с принципиальным решением вопроса о незаконнорожденных вообще. -- Киев: Университет, 1879. -- 199 с.; Унгер И. Брак в его всемирно-историческом развитии. -- Киев-СПБ., 1885 -- 162 с.; Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- 237 с.

139 Bachofen J.J. Das Mutterrecht. Eine Untersuchung uber die Gynaikokratie der alten Welf nach ihrer religiosen und rechtlichen Natur. -- Stuttgart: Hoffmann, 1861. -- 435 s.

140 Еріні, ерінії, евменіди, в грецькій міфології богині помсти, народжені Геєю, яка увібрала кров оскопленого Урана. На хтонізм Еріній вказує також інший міф про народження їх від Ночі і Ереба. Еріній три: Алекто, Тісіфона, Мегера. Вони мешкають в царстві Аїда і Персефони, з'являючись на землі, щоб пробудити помсту, безумство, злобу. Ерінія Алекто, напоєна ядом горгони, вливає злобу в сердце цариці латинів Амати, проникає в її груди у вигляді змії і робить її безумною. В образі страшної старої Алекто збуджує до бою Турна -- вождя рутулів і викликає кровопролиття (VII 415--545). Вид Еріній неприємний: це старо[ зі зміями замість волосся, що розвивається, з запаленими факелами в руках. Із їх пазурів капає кров. Ерінії -- хтонічні божества, зберігальниці материнського права. Вони переслідують Ореста за убивство матері і спорять з Афіною і Аполлоном, захисниками Ореста. Есхіл в «Евменідах» зображує безумство охопленого Ерінією Ореста, суд в ареопазі і примирення Еріній з новими богами, після чого Ерінії отримують ім'я евменіди ( «благомислячі»), тим самим змінюючи свою злобну сутність на функцію покровительниць законності. Звідси уявлення в грецькій натурфілософії, у Геракліта, про Еріній, як «блюстительниць правди», бо без їх волі навіть «сонце не переступить своєї міри». Образ Еріній пройшов шлях від хтонічних (Хтоній -- це Аїд, а він у грецькій міфології «безвидний», «невидний», «жахливий» -- владика царства мертвих, в його царстві і мешкають Ерінії, Персефона дружина Аїда. Звідси і назва Еріній, як богів хтонічних, якщо хочете Аїдських) божеств, які охороняють права мертвих, до упорядкувальниць космічного порядку -- евменіди «благомислячі». З Ерініями ототожнюються римські фурії («безумні», «люті») / Мифологический словарь / Гл. ред. Е. М. Мелетинский. -- М.: Сов. Энциклопедия, 1990. -- С. 620.

141 Эсхил. Орестея. Эвмениды. -- М.‚ 1967. -- С. 9.

142 Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави. У зв'язку з дослідженнями Льюїса Г. Моргана / Маркс К., Енгельс Ф. Твори: 2-е вид. -- Т. 21. -- К.‚ 1961.

143 Мова йде про статтю 230 Цивільного кодексу, прийнятого при Наполеоні в 1804 році.

144 Гомер. Одіссея. -- Київ: Дніпро‚ 1968. -- С. 36-37.

145 Эсхил. Орестея: Агамемнон: Пер. с древнегреч. С. Апта. -- М.: Гослит-издат, 1961. -- 215 с.

146 Плутарх. Сравнительные жизнеописания: Пер. с греч. В. Алексеев. Тт. 1-8. - СПБ.: Суворин, 1891. -- Т. 1. -- 624 с.

147 Schoemann G. Griechische Alterthumer. Aufl. 3-e. Band 1-2. Berlin: 1871--1873. -- Bd 1. -- S. 268.

148 Спартіати -- повноправні громадяни Древньої Спарти. Ілоти -- безправні мешканці Древньої Спарти, прикріплені до землі і зобов'язані нести на користь землевласників-спартіатів певні повинності. Положення ілотів по суті нічим не відрізнялось від положення рабів.

149 Аристофан. Женщины на празднике Фесмофорий /Комедии. В 2 т. -- М.‚ 1983. Т. 2. -- 520 с.

150 Див.: Геродот. История: В 9 т. / Перевод и примечания Г.А. Стратановского. -- М.: Научно-издательский центр «Радомир»; АСТ, 1999. -- Т. 8, гл. 105. 740 с.; Ваксмут В. Изучение элинской древности с точки зрения её государственности. -- Ч. 11, отдел 11. -- Галле: 1830. -- С.77.

151 Еврипид. Орест / Трагедии: В 2 т. -- М.‚ 1980. Т. 2. -- 654 с.

152 Ганімед, в грецькій міфології син троянського царя Троса і німфи Каллірої. Через свою надзвичайну красу Ганімед, коли він пас батьківські стада на схи-лах Іди, був викрадений Зевсом, що перетворився на орла і віднесений на Олімп; там він виконував обов'язки виночерпія, розливаючи на бенкетах бо-гам нектар. Міф про Ганімеда містить ряд нашарувань: настародавніші -- оберненість Зевса (більш пізніше -- орел як атрибут Зевса); мотив східних міфологій (любов до прекрасного юнака), проникли в Грецію не раніше УІ ст. до н.е., пізній мотив -- метаморфоза Ганімеда.

153 Маркс К.‚ Енгельс Ф. Німецька ідеологія / Маркс К. і Енгельс Ф. Твори. -- Т. 3. -- С. 30.

154 Morgan L. Н. Ancient Society, or Researches in the Lines of Human Progress from Savagery through Barbarism to Civilization. By Lewis H. Morgan, London: Macrnillan and Co., 1877. -- Р. 504.

155 Гетера (від грецького hetaira -- подруга, коханка), в Древній Греції освічена незаміжня жінка, що веде свободний незалежний образ життя; пізніше гете- рами називались також повії.

156 Гієродули -- в Древній Греції і грецьких колоніях раби і рабині, що належа-ли храмам. Жінки-гієродули в багатьох місцях, особливо в містах Передньої Азії і в Корінфі, займались храмовою проституцією.

157 Грецький вираз: «гетеризм» ближче за інших підходить до цього поняття.

158 Спенсер Г. Синтетическая философия/ Пер. с анг. -- К., 1997. -- С. 287-356.

159 У цьому відношенні ми цілком згодні з Ковалевським М.М. Первобытное право. Род. -- СПБ., 1903. -- С. 105.

160 Kohler І. Indisches Ehe -- und Familienrecht // Zeitsehrift fur vergleichende Rechtwissenschaft. Вd. III. -- Stuttgart, 1897. - S. 39.

161 Ibid. s. 59.

162 Ibid. s. 393.

163 Dargun L. Mutterrecht und Raubene und ihre Reste im germanischen Recht und Leben. / Vide: Untersuchungen zur deutschen Staats-und Rechtsgeschichte. [Н] 16. -- Breslau, 1883. -- 247 s.

164 Геродот. История в девяти книгах: Пер. проф. Ф. Мищенко с предисло-вием и указателем. Т. 1-2. -- СПБ., 1885--1888.

165 Strabonis Rerurn geographicarum libri XVII. Siebenkees et Tzschycke. -- Lipsiae: 1808.; a також: Мищенко Ф. География Страбона. -- M.‚ 1879. -- 309 c.

166 Plutarchi vitae. Recognovit Theod. Doehner. Graece et latine. -- Parisiis, 1857. -- 624 р.

167 Plutarchus. Vitae parallelae.T. 1-9. -- Lipsiae: Tauchnittii, 1829. -- T. I. Thesus, Romulus, Lycurgus, Numa, Solon, Poplicola. 1829.: Lycurgus ... egregieque mstituit ut omni libidine a conjugio remota, tamen inter dignos societatem liberoram procreationisnue eorum sineret. ... Vicissim facultas dabatur viro bono, si quam fecundam atque castam mulierem alii matrimonio junctam in admiratione haberet, ut earn a viro impetraret, congressusgue cum ea tanguam in solo fertili bonos liberos sereret . .... Primum enim Lycurgus existіmabat liberos non esse parentum proprios, sed communes civitatis: itaque non ex quibuscunque hominibus, sed ex optimis nasci cives volebat.

168 Dionisi Halicarnassensis opera. Antiquitates romanae. Graece et latine. Curavit lo. lac. Reiske. -- Lipsiae, 1774. Cap. 24.

169 Bibliotheque latine--francaise. Publiee par Jules Pierrot. - Ed. Panckouckee. -Paris‚ 1827: Cui gloiriae punicairum feminarum, ut ex comparatione turpius appareat, dedecus subnectam. Siccae enim fanum est Veneris, in quod se matronae conferebant, atque inde procedentes ad quaestum dotes corporis injuria contrahebant, honesta nimirum tam inhonesto vinculo conjugia junctuuae.-- Геродот стверджував, що взагалі серед лідійського народу всі дочки займаються проституцією, збираючи собі таким чином придане.

170 Sororum filiis idem apund avunculum qui apud patrem honor, quidam sanctio-rem artioremque hunc nexum sanguinis arbitrantur. ... На це місце особливо спи-рається Dargun L. як на доказ існування материнства у древніх германців. - Див.: Dargun L. Mutterrecht und Raubene und ihre Reste im germanischen Recht und Leben / Vide: Untersuchungen zur deutschen Staats-und Rechtsgeschichte [H]16. -- Breslau, 1883. -- 247 s.

171 Wilken G.A. Das Matriarchat (das Mutterrecht) bei den alten Arabern Autorisirte Ubersetzung aus dem Holandischen. -- Leipz.: Schulze, 1884. -- S. 41 (563 р.), anm. 3., там же наведені цікаві зближення Robertson Smith‚ що підтверджують існування гетеризму у древніх євреїв. Для характеристики єврейської сім'ї цікаво, що серед заповідей, які установили перші і найважливіші основи існування народу єврейського, є постанова про святість сім'ї (6-а заповідь) і про святість шлюбу (7-а і 10-а); чи не були ці основи ще хисткими у євреїв того часу. Натяк на минулий гетеризм можна, мабуть, бачити і в тому, що раб Авраама дає подарунки за Ребекку її матері і дядьку; про подарунки батькові її не говориться (Буття. XXIV, 63), ймовірно тому, що дядько по матері мав ще великий вплив.

172 Wilken G.A. Das Matriarchat (das Mutterrecht) bei den alten Arabern Autorisirte Ubersetzung aus dem Holandischen. -- Leipz.: Schulze, 1884. -- S. 42. -- 563 р. Ось слова Августина: ut nullа ulterius ferrent suffragia, ut malus nascentium maternum nomen acciperet.

173 Пор.: Gide P. Etude sur la condition privee de la femme, dans le droit ancien et moderne. -- Paris: Durand, 1867. -- Р. 17., і наведені ним в прикл. 3 відомості інших древніх письменників, що підтверджують повідомлення Геродота (Nicolas de Dumas, Heraclide de Роnt, Solin etc.)

174 Bernhoft Fr. Zur Ueschichte des europaischen Familienrechts // Zeitschrift fur vergleichende Rechtswissenschaft, 8-ter Band.- Stuttgart: Enke‚ 1882. -- S. 173.

175 Загоровский А. И. О разводе по русскому праву. -- Харьков‚ 1884. -- С. 106‚ 107.

176 Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права. Вып. 2-й. -- К., 1886. -- С. 87.‚ не надаючи значення вищевказаним свідоцтвам чи розуміючи їх інакше, стверджує, що у «древнеславянских племен отсутствие коммунального брака и материнского права в историческое время не подлежит сомнению».

177 Цікавий звичай, що практикується у туркменів: гість, який залишився ночувати в кибитці, де є доросла дівчина, повинен виконати по відношенню до неї борг, що називається: куйнина -- бару (лізти за пазуху). Підібний звичай практикується і у кавказьких горців. Про звичаї, що нагадують гетеризм у цих горців, див.: Дубровин Н. История войны и владычества русских на Кавказе. -Т. 1-й, кн. 1-я. -- СПБ.‚ 1871. -- С. 128.

178 Залишки гетеризму у різних народностей старого світу, європейських і азі-атських (напр. індусів), зібрані в праці: Giraud Teulon. Origines du mariage et de la famille. -- Paris‚ 1884. - Р. 150.

179 Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- С. 91.

180 Там само.

181 Там само. -- С.9.

182 Там само.

183 Там само.

184 Там само.

185 Там само.

186 Пояснення неправоздатності заміжньої жінки (слабістю, глупістю її статі) знаходиться в такій разючій суперечності з повноправ'ям дівчини і вдови, що рідко хто пробує обгрунтовувати це пояснення. Однак, знаходяться професо-ри (наприклад, відомий французький юрист Ваudгу Lасаntinerie), які нама- ються все ж пояснити різницю, говорячи, що заміжня жінка, яка поглинута турботами про господарство, в дійсності менш здатна до справ, ніж дівчина чи вдова.

187 Яка іронія слів: мадам по-стариному означає: моя господиня.

188 Французький письменник Фіно говорить: «Моногамію проголосили вчен-ням основним, першорядним і рятівним, що відповідає як людським, так і бо-жим законам. А на ділі -- вона тільки виключення із полігамії торжествуючої, хоча і прикритої» / Finot J. Progres et bonheur. Philosofhie, morale et sciene du progres et du bonheur. -- T. 1. -- Paris: Alcan, 1914. - Р. 43.

189 Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- С.16.

190 Там само.

191 Fоnсеgrea G. Mariage et union libre. -- Paris‚ 1904. -- P. 32.

192 Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- С. 16--17.

193 Там само‚ с. 17.

194 Це було до останньої «великої», «визвольної» війни, що звільнила францу-зьких генералів від дотримання всяких формальностей. Окупаційні генерали в цей час прямо предписують міським головам німецьких свободних самоуправлінь: «поставити стільки-то жінок для домів, які обслуговують потреби солдат».

195 Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- С. 17.

196 Там само‚ с. 20-21

197 До війни в Європі на 1.000 чоловіків припадало 1.036 жінок, в Америці --941, в Азії -- 956, в Африці -- 948, в Австралії -- 921. Чоловіків в Європі було менше, ніж жінок -- на 7.142.000. В інших частинах світу чисельність чоловіків перевищувала чисельність жінок: в Америці -- на 4.312.000, в Азії -- на 9.104.000, в Австралії -- на 226.000, в Африці -- на 209.000. У всьому світі чоловіків було більше, ніж жінок, на 6.709.000. Після війни в Європі на 1.000 чоловіків припадало 1.111 жінок. Слід відзначити, що надлишок чоловіків в Азії не заважав існуванню законного багатоженства.

198 Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- С. 21.

199 Там само‚ с. 22.

200 Там само.

201 У внесеному в 1926 році до турецько[ палати депутатів проекті реформи шлюбного права багатоженство зберігається, але при цьому до чоловіка вису-вається вимога цілком однакова -- у всіх відношеннях -- забезпечити своїх дружин.

202 Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право. Изд. 2-е. -- М.: Юр. изд. 1927. -- С. 23.

203 Там само‚ с. 24.

204 Там само.

205 Там само.

206 Там само.

207 Там само‚ с. 65

208 Morgan L. Н. Ancient Society, or Researches in the Lines of Human Progress from Savagery through Barbarism to Civilization. By Lewis H. Morgan, London, Macrnillan and Co., 1877. -- Р. 491-- 492.

209 Числа, XXI 20-23; V 30; Повторення Закону, XXI ІІ--13; пор.: XX 10.

210 Буття, XXIX 26 і наст., XXXI 15. Кетуб, 1 6: Ш 8; [6,8]; УП 8: тут мова йде про помилкову купівлю жінки, про її недоліки, як предмету купівлі; при цьому, згадується про огляд нареченої родичками нареченого у лазні.-- Ми наводимо місця із Талмуду в перекладі Н. Переферковича. Див.: Талмуд. Мишна и Тосефта. Критической перевод Н. Переферковича. Том Ш. Изд. 2. -- СПБ‚ 1905.-- 425 с.

211 Повторення Закону‚ ХХІІ 28--29: «коли хто спіткає дівчину‚ що не була заручена‚ і схопить її і ляже з нею‚ і застануть їх‚ то той чоловік‚ що лежав із нею‚ дасть батькові тієї дівчини п'ятдесят шеклів срібла‚ і вона стане йому за жінку‚ за те‚ що збезчестив її‚ -- не зможе він відпустити її по всі свої дні». Пор. в законах Ману брак пішачів. Вихід. XXII 15--16: «А коли хто підмовить дівчину‚ яка не заручена‚ і ляже з нею‚ то нехай дасть їй вено‚ і візьме її собі за жінку. Якщо батько її справді відмовить віддати її йому‚ -- нехай відважить срібла згідно з веном дівочим». Пор.: Закони Ману (стор. 55 прим. 9).; Кетуб., Ш 3--8; [3, 6; 3, 8].

212 Килдуш, I 1. Жена приобретается, т.е. кто либо женится; жена приобретает сама себя, т. е. жена приобретает самостоятельность. Её приобретают посред-ством денег: это приобретение имело символический характер и не было на-стоящей куплей-продажей.

213 Кетуб., IV 4. Під освяченням розуміється в цьому тексті заручини дочки (кіддушин). Пор. прим. 4. Батько має також право продажу малолітньої дочки (Кетуб., Ш 8).

214 Кетуб., IV 5; див. також IV 2. 4. Здійснення шлюбу, за Талмудом, розпада-ється на два акти, відділені один від одного проміжком часу від одного до дванадцяти місяців: 1) ерусин (або кіддушин) -- заручини чи освячення і 2) ніссуїн -- власне укладання шлюбу, введення нареченої в хуппу, на брачне ложе. Ерусин -- обряд вручення символу; жінка, яка отримала символ обручення, можливий вираз «вдова після ерусин» (див. примітки Переферковича до його перекладу Талмуду, том Ш с. 12 прим. 4 і с. 40 прим. 1). Мимоволі приходять на упоам'ять римські спонзалії і древньоруський зговір. Ерусин -- це зговір, шлюбний контракт; ніссуїн -- це виконання контракту передачою зарученої. Зговір -- це не попередня угода, але сам шлюбний договір, оскільки заручена вже вважається дружиною зарученого.

215 Кетуб., [4, 4]: «Если отец пошел с посланцами мужа, или посланцы отца пошли с посланцами мужа, или у неё собственный двор на пути и она вошла, чтобы переночевать в нём, но не вошла в хуппу во имя ниссуин, и умерла, то, хотя бы её кетуба находилась у мужа, отец ей наследует после неё; если же отец передал её посланцам мужа, или у него собственный двор на пути, и она вошла в хуппу во имя ниссуин и умерла; то хотя бы её кетуба находилась у отца, её муж наследует после неё. К чему вышесказанное относится? -- к её наследству». Див. також спір двох шкіл Шаммая і Гіллеля про наслідування після вдови. Перша школа вчила, що майно, яке дісталося вдові, повинні розділити спадкоємці чоловіка і батька; друга школа вважала інакше: кетуба йшла у власність спадкоємців чоловіка, а майно, що приходить і іде з нею, дістається у власність спадкоємців її батька (Кетуб., У111 6).

216 Кетуб., [4,1.2]; IV 4.

217 Талмуд. Критической перевод Н. Переферковича. Том Ш. Изд. 2-е -- СПБ.‚ 1905. -- Т. Ш. -- С. 111‚ прим. 1.

218 Тосефта Кетуб., 12, 1; Иерушалми Кетуб., VIII (32б-32в); Бавли Кетуб., 82б (див. Талмуд. Критической перевод Н. Переферковича. Том Ш. Изд. 2-е -- СПБ.‚ 1905. -- Т. Ш. -- С. 176.)

219 Див. кетубу у сучасних євреїв (додаток 2 Н. Переферковича, -- Т. 3. -- С.177).

220 Пор.: Законы Хаммурапи / Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. -- М.‚ 1973. -- 495 с.

221 Кетуб., УП 6--7 [4, 6].

222 Тосефта Кетуб. [10, 3]: „женщина, которая говорит: «мой муж умер, полу-чает пропитание или кетубу; если же она говорит: мой муж развелся со мной», то она получает пропитание до размера кеегубы». Пор.: Кетуб.. XI 1: «Вдова получает пропитание из имущества сирот ; произведение рук её принадлежит им...»

223 Кетуб., 1 2: «Для девицы кетуба -- двести зузь, а для вдовы -- мина (сто зузь)."»Один зузь == близько 50 коп. Про відносну цінність 200 зузь можна ви-вести з того, що власник даного капіталу, що не знаходиться в обороті, не вва-жався бідним (Н. Переферкович, його переклад Талмуду, т. Ш С. 112 прим. 1). У такому ж розмірі видавалась кетуба і в тому випадку, якщо вона не була виговорена у шлюбному записі (Кетуб., IV 7; ср. [9,5]). Так само постановляють і закони Хаммурапі. Якщо шлюб був здійснений без tirhatu, то вдова отримувала одну мину. Таким чином, порівняння кетуби і tirhatu підтверджує ще раз виголошену нами вище думку про tirhatu як діючий інститут вавілонського права, хоча і не в розумінні ціни, як при справжній купівлі-продажу нареченої.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23